Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №580/2787/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2787/26 суддя першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 580/2787/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області), у якій просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 за період з 19.09.2025 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позов задоволено повністю, визнано протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивачу у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та зобов`язано відповідача здійснити з 19.09.2025 перерахунок і виплату основної пенсії позивачу відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) у редакції Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР) з урахуванням раніше виплачених сум.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що встановлені Законом України від 29 червня 2021 року № 1584-IX «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Закон № 1584-IX) мінімальні розміри пенсії по інвалідності є суттєво меншими, ніж ті, що були гарантовані Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

З огляду на це, а також з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 і правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ в Черкаській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України у встановлений строк прийняла Закон № 1584-IX, яким визначено мінімальні розміри пенсії по інвалідності у твердих сумах.

На думку апелянта, Закон № 1584-IX на час виникнення спірних правовідносин був чинним, не скасованим і підлягав застосуванню, а умовою застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР було виключно неприведення Верховною Радою України нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України протягом трьох місяців з дня ухвалення зазначеного рішення.

Відповідач також наголошує на тому, що рішення Конституційного Суду України мають пряму (перспективну) дію в часі, а висновки рішення від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки визнана неконституційною частина третя статті 54 Закону № 796-XII утрачає чинність лише через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Крім того, ГУ ПФУ в Черкаській області зауважило на тому, що суд першої інстанції застосував статтю 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР вибірково, без урахування того, що порядок обчислення пенсії мав визначатися Кабінетом Міністрів України, а відповідні акти уряду втратили чинність, що, на думку відповідача, порушує принцип правової визначеності.

Також відповідач стверджує, що позивачем не дотримано порядку звернення за перерахунком пенсії, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, як вважає апелянт, його лист є відповіддю, наданою в порядку Закону України «Про звернення громадян», не є рішенням суб`єкта владних повноважень і не може бути предметом публічно-правового спору.

Окрім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції, зобов`язавши провести перерахунок і виплату пенсії, втрутився в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України та не врахував останні правові позиції Верховного Суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Черкаського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Черкаській області призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є особою з інвалідністю І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, та з 04.01.2023 отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021.

Листом від 17.02.2026 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, зазначивши, що чинним законодавством не передбачено виплату пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, по І групі інвалідності у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Наведені обставини учасниками справи не оспорюються, а спір між ними стосується виключно того, яка редакція статті 54 Закону № 796-XII підлягає застосуванню при визначенні мінімального розміру пенсії позивача.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Водночас статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Правовідносини щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі їх пенсійного забезпечення, врегульовані Законом № 796-XII.

Частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII) статтю 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, згідно з частиною третьою якої умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, мінімальні розміри зазначених пенсій визначалися Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210), у розмірах, істотно менших, ніж ті, що були гарантовані частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зазначеним рішенням встановлено, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення цього рішення, та зобов`язано Верховну Раду України протягом цього строку привести відповідне нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням.

Крім того, Конституційний Суд України визначив, що в разі неприведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня його ухвалення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України та частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з частиною першою статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Надалі Законом № 1584-IX, пункт 2 розділу І якого набрав чинності з 01 липня 2021 року, частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».

Отже, статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX визначено мінімальні розміри пенсії по інвалідності, які є меншими, ніж ті, що були гарантовані цією статтею в редакції Закону № 230/96-ВР.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 частину третю статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), та встановлено, що вона утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин.

Також Конституційний Суд України констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю у розмірах, менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Питання застосування статті 54 Закону № 796-XII з урахуванням наведених рішень Конституційного Суду України було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, який у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 сформував такий висновок.

Незважаючи на те, що формально законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, встановлені статтею 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX нові розміри пенсій є суттєво меншими, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а тому прийняттям Закону № 1584-IX всупереч зазначеному рішенню не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З огляду на це судова палата дійшла висновку, що до правовідносин щодо визначення мінімального розміру пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, слід застосовувати норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Колегія суддів звертає увагу, що справу № 240/1121/24 було передано на розгляд судової палати саме з метою відступу від такого висновку з тих мотивів, що Закон № 1584-IX є чинним і підлягав виконанню пенсійним органом, а вимога про виплату пенсії в розмірах, визначених Законом № 230/96-ВР, суперечить рішенню Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024, яким відтерміновано втрату чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII.

Розглянувши ці доводи, судова палата не знайшла підстав для відступу від правового висновку, викладеного у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, та підтвердила його.

Надалі цей висновок був підтриманий Верховним Судом у складі тієї самої судової палати у постанові від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24, у якій зазначено, що до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, підлягає застосуванню стаття 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Застосовуючи наведені норми та правові висновки до встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає, що позивач як особа з інвалідністю І групи, щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, має право на пенсію в розмірі не нижче десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відтак відмова відповідача у здійсненні позивачу перерахунку пенсії у зазначеному розмірі не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її протиправність.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо чинності Закону № 1584-IX та відтермінування втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII, колегія суддів зазначає, що саме ці аргументи були предметом дослідження судової палати Верховного Суду у справі № 240/1121/24 та були нею відхилені, а тому вони не можуть бути підставою для іншого вирішення цього спору.

Посилання відповідача на відсутність у рішеннях Конституційного Суду України ретроспективної дії колегія суддів також відхиляє, оскільки суд першої інстанції зобов`язав відповідача провести перерахунок пенсії з 19.09.2025, тобто за період, що настав після ухвалення як рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, так і рішення від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024.

Отже, у цій справі йдеться не про поширення дії рішень Конституційного Суду України на правовідносини, що виникли до їх ухвалення, а про визначення норми, яка підлягає застосуванню до триваючих правовідносин з виплати пенсії.

Не заслуговують на увагу й доводи ГУ ПФУ в Черкаській області про вибірковість застосування судом статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у зв`язку з утратою чинності актами Кабінету Міністрів України, якими визначався порядок обчислення пенсії.

Частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР встановлює безпосередньо в законі мінімальний розмір пенсії, нижче якого пенсія особі з інвалідністю відповідної групи не може бути виплачена, а відсутність підзаконного акта про порядок обчислення пенсії не може нівелювати таку законодавчу гарантію.

При цьому застосування саме частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР прямо визначене рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, а тому посилання апелянта на порушення принципу правової визначеності є безпідставними.

З цих самих мотивів колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23, оскільки суд першої інстанції не тлумачив закон на користь позивача всупереч його змісту, а застосував норму, яка відповідно до висновку Верховного Суду підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З приводу доводів ГУ ПФУ в Черкаській області про недотримання позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії та відсутність публічно-правового спору колегія суддів зазначає, що, як убачається з листа від 17.02.2026, відповідач розглянув заяву позивача по суті та відмовив у перерахунку пенсії не з підстав недотримання форми чи способу подання заяви, а з мотивів відсутності, на його думку, правових підстав для виплати пенсії у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Така відмова є волевиявленням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо впливає на обсяг пенсійних прав позивача, а тому спір щодо її правомірності є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України.

Аналогічно у справі № 240/1121/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду визнав протиправною відмову пенсійного органу, оформлену листом, та зобов`язав провести перерахунок пенсії.

З огляду на це наведені апелянтом висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 липня 2023 року у справі № 640/1873/22, від 24 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23 та від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24, щодо порядку подання заяв про призначення (перерахунок) пенсії та розгляду звернень громадян не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки факт звернення позивача із заявою та її розгляду відповідачем по суті у цій справі встановлено, а спір стосується розміру пенсії.

Не можна погодитися й з доводами апелянта про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24, на яку посилається й сам апелянт, повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Обчислення пенсії у мінімальному розмірі, прямо визначеному законом, не передбачає для пенсійного органу можливості вибору між кількома правомірними варіантами поведінки, а тому зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Безпідставними є й доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції останньої правової позиції Верховного Суду, оскільки, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, на яку посилається апелянт, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.

Такою у спірних правовідносинах є позиція Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладена у постановах від 10 грудня 2024 року у справі № 240/1121/24 та від 04 листопада 2025 року у справі № 580/5022/24, яку суд першої інстанції обґрунтовано врахував.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 580/2787/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 580/2787/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова