Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/38449/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/38449/26 суддя першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача – Воловика С.В.,

суддів – Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,

за участі секретаря судового засідання – Бетіна М.О.,

представника позивача – Русакова С.О.,

представника відповідача – Цісар Г.І.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у справі № 320/38449/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», Департаменту розвитку систем озброєнь та технологій Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» (далі – позивач, апелянт, ТОВ «ЦДБС») звернулося з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі – відповідач 1, Агенція) та Департаменту розвитку систем озброєнь та технологій Міністерства оборони України (далі – відповідач 2, Департамент), у якій просило суд:

- визнати протиправними дії Агенції щодо проведення закупівлі за предметом: ударні (розвідувально-ударні) безпілотні літальні апарати на радіокеруванні разові у складі ударних (розвідувально-ударних) безпілотних авіаційних комплексів (систем), що оформлене електронним листом № 4-29120 від 15.09.2026 «Про надання комерційної пропозиції», запитом на комерційну пропозицію та всіма додатками до нього;

- визнати протиправним та скасувати рішення Агенції про проведення закупівлі за зазначеним предметом, оформлене електронним листом № 4-29120 від 15.09.2026 «Про надання комерційної пропозиції», включно із запитом на комерційну пропозицію та всіма додатками до нього.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 43 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 (далі – Особливості № 1275), допускає здійснення закупівель озброєння, військової та спеціальної техніки без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України «Про оборонні закупівлі» та «Про публічні закупівлі», а порядок проведення таких закупівель визначається державним замовником.

Суд зазначив, що технічні характеристики предмета закупівлі обумовлені потребами оборони, сформовані компетентним структурним підрозділом Міністерства оборони України та диференційовані на 269 окремих комбінацій, у зв`язку з чим сама по собі деталізація технічних вимог не свідчить про їх дискримінаційний характер.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача, оскільки останнього не було усунуто від участі у закупівлі, він отримав документацію та подав комерційну пропозицію у встановлений строк.

При цьому суд не прийняв як доказ науково-правовий висновок Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з посиланням на статті 112, 113 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), не долучив до матеріалів справи постанову Верховної Ради України від 28.05.2026 № 4896-IX разом зі звітом Тимчасової слідчої комісії та зазначив про відсутність у позовній заяві вимог до відповідача 2.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «ЦДБС» звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що пункт 43 Особливостей № 1275 покладає на державного замовника обов`язок заздалегідь визначити порядок закупівлі у формалізованій та перевірюваній формі, тоді як суд, встановивши, що документи, які визначають такий порядок, не зведені в окремий документ, не надав цій обставині належної правової оцінки.

На думку апелянта, суд залишив без оцінки його доводи про те, що пункти 43-49 Особливостей № 1275 розраховані на закупівлю в одного визначеного постачальника і не поширюються на конкурентний відбір з багатьма учасниками, а також доводи про обов`язковість дотримання принципів оборонних закупівель, визначених статтею 3 Закону України «Про оборонні закупівлі», з огляду на частину другу статті 30 цього Закону.

Крім того, ТОВ «ЦДБС» наголошує на тому, що суд безпідставно залишив без оцінки правову аргументацію науково-правового висновку та необґрунтовано відмовив у долученні постанови Верховної Ради України від 28.05.2026 № 4896-IX разом зі звітом Тимчасової слідчої комісії, який містить відомості про недоліки закупівель безпілотних систем, здійснених відповідачем 1, та рекомендацію розробити порядок визначення переможців.

Позивач також вважає, що суд першої інстанції фактично переклав на позивача тягар доказування дискримінаційного характеру технічної специфікації, а висновок про наявність визначеної потреби зробив на підставі листа Міністерства оборони України від 14.08.2026 № 220/42/11/ДСК, оригінал якого було оглянуто та повернуто відповідачу 1 без залишення копії в матеріалах справи.

Апелянт звертає увагу й на те, що зазначений лист підписано заступником директора департаменту, а доказів затвердження змін до Переліку та обсягів товарів, робіт і послуг на постачання озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет і боєприпасів та іншого військово-технічного майна і послуг в інтересах Збройних Сил України на 2026 рік (далі – Перелік) у порядку, передбаченому Інструкцією з планування оборонних закупівель, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 11.04.2024 № 226 (далі – Інструкція № 226), матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим ТОВ «ЦДБС» просить повторно прийняти як новий доказ постанову Верховної Ради України від 28.05.2026 № 4896-IX разом зі звітом Тимчасової слідчої комісії.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву, витребувано матеріали справи з Київського окружного адміністративного суду, витребувано у відповідача 1 лист Міністерства оборони України від 14.08.2026 № 220/42/11/ДСК з додатком, копію Переліку в частині, що стосується предмета закупівлі, та документи, що підтверджують його затвердження і доведення до Агенції станом на 15.09.2026, розгляд справи відповідно до частини п`ятої статті 282 КАС України призначено у судовому засіданні на 08.10.2026 о 14 год 00 хв.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, Агенція у відзиві зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апелянт не спростував самостійного висновку суду про відсутність порушення його прав, оскільки ТОВ «ЦДБС» не було усунуто від участі у закупівлі, йому не відмовлено у прийнятті комерційної пропозиції, а умови закупівлі не позбавили його можливості таку пропозицію подати.

На думку відповідача 1, пункт 43 Особливостей № 1275 не встановлює форми порядку проведення закупівлі, не вимагає його оформлення окремим документом, затвердження окремим актом чи оприлюднення, а також не обмежує кількості суб`єктів господарювання, від яких державний замовник може отримувати комерційні пропозиції.

Порядок спірної закупівлі визначено сукупністю нормативних актів, актів Міністерства оборони України та Документацією, якою встановлено предмет закупівлі, технічні вимоги, перелік документів, єдиний строк і спосіб подання пропозицій та умови укладення державного контракту.

Агенція наголосила, що принципи, визначені статтею 3 Закону України «Про оборонні закупівлі», не зобов`язують державного замовника застосовувати електронний аукціон чи інші елементи процедур, від застосування яких його звільнено пунктом 43 Особливостей № 1275, і послалася на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 у справі № 320/34277/26 та від 14.09.2026 у справі № 320/36399/26, ухвалені у подібних правовідносинах.

Відповідач 1 також вважає, що суд першої інстанції не перекладав на позивача обов`язку доказування правомірності оскаржуваного рішення, оскільки позивач, стверджуючи про дискримінацію, мав щонайменше конкретизувати, яка саме вимога технічної специфікації і щодо якого лота створює для нього перешкоду та кому вона надає необґрунтовану перевагу, тоді як предмет закупівлі диференційовано на 269 комбінацій технічних характеристик.

З приводу наявності потреби Агенція зазначила, що підписання листа Міністерства оборони України від 14.08.2026 № 220/42/11/ДСК заступником директора департаменту не свідчить про незатвердження змін до Переліку, оскільки підписання супровідного листа та затвердження документа є різними управлінськими діями, а дата листа підтверджує доведення відповідної інформації до Агенції до початку спірної закупівлі.

Науково-правовий висновок, на думку відповідача 1, стосується іншої закупівлі, оголошеної листом від 20.08.2026 № 4-26074, та питань, вирішення яких належить до компетенції суду, а постанова Верховної Ради України від 28.05.2026 № 4896-IX разом зі звітом Тимчасової слідчої комісії не містить відомостей про спірну закупівлю і стосується попередніх періодів діяльності Агенції – 2024 року та, з окремих питань, періоду до 30.06.2025.

Крім того, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції Агенція надала копію листа Міністерства оборони України від 14.08.2026 № 220/42/11/ДСК, зазначивши, що додаток до нього віднесено до документів для службового користування, та повідомила про відсутність у неї копії Переліку і документів щодо його затвердження, оскільки відповідно до Інструкції № 226 Агенція не є суб`єктом формування чи коригування Переліку, а до неї доводяться лише зміни до нього.

Департамент правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що матеріали справи містять відомості про тактико-технічні характеристики, обсяги та порядок постачання озброєння, а також службову інформацію з обмеженим доступом, а також з урахуванням клопотання відповідача 1, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, розгляд справи судом апеляційної інстанції відповідно до статті 10 КАС України здійснено у закритому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги, в їх сукупності, колегія суддів встановила таке.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» 15.09.2026 направило керівникам підприємств згідно з аркушем розсилки, у тому числі позивачу, електронний лист № 4-29120 «Про надання комерційної пропозиції», яким запросило зацікавлених виробників і постачальників надати комерційні пропозиції щодо закупівлі за предметом: ударні (розвідувально-ударні) безпілотні літальні апарати на радіокеруванні разові у складі ударних (розвідувально-ударних) безпілотних авіаційних комплексів (систем).

До листа додано запит на комерційну пропозицію з додатками № 1-5 (далі – Документація), якими визначено, зокрема, поділ предмета закупівлі на 269 лотів за комбінаціями технічних характеристик, технічну специфікацію, форму інформації щодо ціни та технічних характеристик, перелік документів для учасника, пропозицію якого визначено найбільш економічно вигідною, проєкт державного контракту та вимогу щодо забезпечення його виконання.

Пунктом 7 Документації встановлено кінцевий строк та спосіб подання комерційних пропозицій – до 23 год 59 хв 25.09.2026 на визначену електронну адресу, а пунктом 8 Документації – ціну як єдиний критерій оцінки з питомою вагою 100 відсотків.

Технічну специфікацію (додаток № 2 до Документації) сформовано відповідачем 2 – структурним підрозділом Міністерства оборони України, до повноважень якого належить формування тактико-технічних вимог до озброєння, військової та спеціальної техніки, що визнається самим позивачем.

У встановлений Документацією строк позивач листом вих. № 25/09-002 від 25.09.2026 «Щодо участі у конкурентній закупівлі» подав Агенції комерційну пропозицію разом із заповненим додатком № 1 «Інформація щодо ціни та технічних характеристик», листом-згодою з проєктом державного контракту, витягом з каталогу предметів постачання та заповненим додатком № 5 «Опитувальник».

Зазначення в мотивувальній частині оскаржуваного рішення дати цього листа як 05.09.2026 є технічною опискою, яка не впливає на правильність встановлення обставин справи, оскільки сторонами не заперечується подання позивачем комерційної пропозиції саме 25.09.2026.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції у закритому судовому засіданні судом оглянуто оригінал листа Міністерства оборони України від 14.08.2026 № 220/42/11/ДСК, яким до Агенції доведено витяг зі змін № 45 до Переліку із зазначенням кількості, очікуваних обсягів постачання та орієнтовної вартості товару.

На виконання ухвали суду першої інстанції щодо витребування окремого порядку проведення закупівлі Агенція повідомила, що закупівля здійснюється відповідно до пунктів 43-49 Особливостей № 1275 з урахуванням актів Міністерства оборони України та умов Документації, а документи, які визначають порядок її організації та проведення, не зведені в окремий самостійний документ.

Вважаючи дії щодо проведення закупівлі за відсутності окремого документально оформленого порядку її проведення протиправними, ТОВ «ЦДБС» звернулося до суду і, за результатами розгляду справи у задоволенні позову було відмовлено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади планування, формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення визначає Закон України «Про оборонні закупівлі» від 17.07.2020 № 808-IX (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 29 частини першої статті 1 цього Закону товари оборонного призначення – це, зокрема, озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації.

Частиною шостою статті 16 Закону України «Про оборонні закупівлі» передбачено, що оборонні закупівлі на період дії правового режиму воєнного стану здійснюються державним замовником у порядку та на умовах, визначених розділом IV цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 30 зазначеного Закону особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених цією статтею.

При цьому частиною другою статті 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» прямо встановлено, що оборонні закупівлі на період дії правового режиму воєнного стану здійснюються на основі принципів, визначених статтею 3 цього Закону.

До таких принципів частина перша статті 3 Закону відносить, зокрема, своєчасність та відповідність прийнятим рішенням щодо захисту національних інтересів України, забезпечення потреб безпеки і оборони; послідовність прийняття та виконання рішень; конкурентність; ефективність використання коштів, результативність; відкритість та прозорість (крім відомостей, що становлять державну таємницю і розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці); запобігання корупції, зловживанням та дискримінації; цілісність, узгодженість, системність планування та фінансування оборонних закупівель.

Водночас частинами четвертою – шостою статті 30 цього Закону закупівлі озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин виключено з-під дії вимог щодо оприлюднення оголошень про закупівлю, звітів про договори, укладені без використання електронної системи закупівель, та повідомлень про зміну їх істотних умов.

Крім того, частиною третьою статті 13 Закону України «Про оборонні закупівлі» визначено, що державні замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників закупівель, а частиною четвертою статті 23 цього Закону передбачено, що оскарження рішень, дій та/або бездіяльності державного замовника під час закупівлі, передбаченої розділом IV цього Закону, здійснюється у судовому порядку відповідно до КАС України.

На виконання статті 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» Кабінет Міністрів України затвердив Особливості № 1275, пунктом 8 яких визначено способи здійснення оборонних закупівель в електронній системі закупівель, а саме відкриті торги, спрощені закупівлі, запит пропозицій постачальників в електронному каталозі та рамкову угоду, з прямим виключенням з-під дії цієї норми, зокрема, закупівель озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин.

Згідно з абзацом першим пункту 43 Особливостей № 1275 державні замовники здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю, закупівлі озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет і боєприпасів та їх складових частин, вибухової речовини військового призначення, послуг із розроблення, ремонту, модернізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин та товарів, робіт і послуг для будівництва військових інженерно-технічних, фортифікаційних споруд, поточного ремонту та експлуатаційного утримання пошкоджених автомобільних доріг в областях, територіальні громади яких в установленому порядку включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а також в областях, територіальні громади яких межують з такими територіями та використовуються для задоволення потреб Збройних Сил, а також Держспецтрансслужба – закупівлі товарів, робіт і послуг для поточного ремонту та експлуатаційного утримання пошкоджених автомобільних доріг в областях, територіальні громади яких в установленому порядку включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а також в областях, територіальні громади яких межують з такими територіями та використовуються для задоволення потреб Збройних Сил без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України «Про оборонні закупівлі» та «Про публічні закупівлі». Порядок проведення таких закупівель, зокрема порядок укладення державних контрактів (договорів), визначається державним замовником.

Пунктами 44-49 Особливостей № 1275 урегульовано питання формування вартості (ціни), укладення державного контракту (договору) на підставі комерційної пропозиції суб`єкта господарювання, обов`язкового змісту такої пропозиції, відповідальності за її достовірність та незмінності істотних умов укладеного державного контракту (договору).

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що на період дії воєнного стану законодавець запровадив щодо закупівель озброєння спеціальний правовий режим, за якого державний замовник не застосовує процедур, визначених Законами України «Про оборонні закупівлі» та «Про публічні закупівлі», однак зобов`язаний самостійно визначити порядок проведення закупівлі та дотримуватися принципів, закріплених статтею 3 Закону України «Про оборонні закупівлі».

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо неможливості застосування пункту 43 Особливостей № 1275 до спірної закупівлі, колегія суддів насамперед виходить з правової природи її предмета.

Як убачається з матеріалів справи, предметом закупівлі є ударні (розвідувально-ударні) безпілотні літальні апарати разового застосування у складі безпілотних авіаційних комплексів, технічна специфікація яких містить, зокрема, вимоги до пристрою ініціації боєприпасу та бойових характеристик. Ці обставини позивачем не спростовано.

Більше того, сам позивач, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність розгляду справи у закритому судовому засіданні, зазначив, що предмет закупівлі призначений для ураження позицій, живої сили та військової техніки противника, а матеріали справи містять відомості про тактико-технічні характеристики, кількість, вартість та порядок постачання озброєння Збройних Сил України.

За таких обставин колегія суддів робить висновок, що предмет спірної закупівлі за своїм функціональним призначенням є озброєнням у розумінні пункту 29 частини першої статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» та належить до категорії товарів, визначених пунктом 43 Особливостей № 1275.

Посилання ТОВ «ЦДБС» на те, що закупівля безпілотних систем має здійснюватися виключно відповідно до Порядку здійснення закупівлі безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їх складових частин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 (далі – Порядок закупівлі безпілотних систем), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки пунктом 4 Порядку закупівлі безпілотних систем передбачено, що закупівля безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня (їх складових частин) може здійснюватися державними замовниками у разі наявності потреби у забезпеченні відповідними безпілотними системами за процедурою, визначеною цим Порядком.

Тобто зазначена норма має диспозитивний характер і надає державному замовнику право, а не покладає на нього обов`язок застосовувати визначену цим Порядком процедуру. Вона не містить заборони здійснювати закупівлю безпілотних систем, які за своїм призначенням є озброєнням, у межах спеціального режиму, встановленого пунктом 43 Особливостей № 1275.

Принцип пріоритету спеціальної норми над загальною, на який посилається апелянт, застосовується у разі колізії норм, що регулюють одні й ті самі правовідносини взаємовиключним чином. Однак у цьому випадку така колізія відсутня, оскільки пункт 43 Особливостей № 1275 та Порядок закупівлі безпілотних систем передбачають альтернативні правомірні механізми закупівлі, а використання відповідачем 1 у Документації переліку документів, визначеного цим Порядком, свідчить про узгоджене застосування цих актів, а не про їх суперечність.

Не ґрунтуються на нормах права і доводи апелянта про те, що пункт 43 Особливостей № 1275 допускає закупівлю виключно в одного заздалегідь визначеного постачальника.

Колегія суддів зауважує, що текст пункту 43 Особливостей № 1275 не містить жодних обмежень щодо кількості суб`єктів господарювання, до яких державний замовник може звернутися із запитом на надання комерційних пропозицій, а пункти 45-47 Особливостей № 1275 визначають вимоги до змісту комерційної пропозиції та відповідальність за її достовірність, а не кількість адресатів запиту.

Вживання в пункті 44 Особливостей № 1275 терміна «неконкурентна процедура закупівлі» стосується відсутності державного регулювання очікуваної вартості (ціни) та незастосування процедур, визначених законами про закупівлі, і не може тлумачитися як заборона державному замовнику отримувати та порівнювати пропозиції кількох виробників.

Навпаки, запрошення до подання комерційних пропозицій кількох виробників за єдиними умовами та визначення найбільш економічно вигідної пропозиції за ціновим критерієм узгоджується з принципами конкурентності та ефективності використання коштів, закріпленими статтею 3 Закону України «Про оборонні закупівлі», на дотриманні яких наполягає сам позивач.

З приводу доводів апелянта про відсутність окремого затвердженого порядку проведення спірної закупівлі колегія суддів звертає увагу, що пункт 43 Особливостей № 1275 покладає на державного замовника обов`язок визначити порядок проведення закупівлі, зокрема порядок укладення державних контрактів (договорів), однак не встановлює вимог до форми, структури чи способу документального оформлення такого порядку, у тому числі не вимагає його затвердження окремим нормативним чи розпорядчим актом.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що правила проведення такої закупівлі мають бути визначені заздалегідь, до початку подання пропозицій, доведені до відома всіх запрошених суб`єктів господарювання на однакових умовах і бути придатними для перевірки. Саме такий зміст обов`язку державного замовника випливає з пункту 43 Особливостей № 1275 у системному зв`язку зі статтями 3, 13 та частиною другою статті 30 Закону України «Про оборонні закупівлі».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, документацією, яка надійшла всім адресатам листа одночасно, визначено предмет закупівлі та його поділ на лоти, технічні вимоги до кожного лота, перелік і форму документів, що подаються учасником, кінцевий строк і спосіб подання пропозицій, критерій оцінки, перелік документів для укладення контракту з учасником, пропозицію якого визначено найбільш економічно вигідною, проєкт державного контракту та вимогу щодо забезпечення його виконання.

Тобто умови, необхідні для участі у закупівлі, підготовки та оцінки пропозицій і укладення контракту, були визначені відповідачем 1 до початку подання пропозицій та в однаковому обсязі доведені до всіх запрошених виробників, що й дало змогу ТОВ «ЦДБС» підготувати та своєчасно подати свою комерційну пропозицію.

Колегія суддів зауважує, що апелянт не зазначив, яке саме правило, необхідне для участі у закупівлі, залишилося невизначеним, яким чином така невизначеність вплинула на його правове становище та в чому полягала можливість довільного застосування різних критеріїв саме до нього. Посилання на теоретичну можливість такого застосування не свідчить про порушення, яке вже відбулося.

З огляду на викладене, сама по собі відсутність зведеного в окремий документ порядку проведення закупівлі за умови, що всі суттєві правила закупівлі були заздалегідь визначені в Документації та однаково доведені до учасників, не є підставою для визнання протиправним рішення про проведення закупівлі. Такий висновок ґрунтується на тому, що пункт 43 Особливостей № 1275 не конкретизує форму документального оформлення порядку проведення закупівлі.

Стосовно дотримання принципів оборонних закупівель колегія суддів додатково враховує, що частина друга статті 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» поширює дію принципів, визначених статтею 3 цього Закону, на всі оборонні закупівлі в період воєнного стану, у тому числі на закупівлі, що здійснюються на підставі пункту 43 Особливостей № 1275. Відтак застосування спеціального режиму не звільняє державного замовника від обов`язку їх дотримання.

Водночас принципи оборонних закупівель визначають засади здійснення закупівель, але самі по собі не встановлюють обов`язку застосувати конкретну процедуру, проводити електронний аукціон, встановлювати крок пониження ціни чи оприлюднювати документацію в електронній системі закупівель. Такі вимоги є елементами окремих процедур, від застосування яких державний замовник звільнений пунктом 43 Особливостей № 1275.

Колегія суддів звертає увагу, що принцип відкритості та прозорості в редакції статті 3 Закону України «Про оборонні закупівлі» за своїм змістом не поширюється на відомості, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці, а частини четверта – шоста статті 30 цього Закону прямо звільняють закупівлі озброєння від вимог щодо оприлюднення інформації в електронній системі закупівель. Отже, проведення закупівлі поза електронною системою закупівель саме по собі не свідчить про порушення цього принципу.

Про дотримання принципів конкурентності, запобігання дискримінації та рівного ставлення свідчить те, що відповідач 1 запросив до подання пропозицій кількох виробників, встановив для них єдині умови, єдиний строк подання пропозицій та єдиний ціновий критерій оцінки, а ТОВ «ЦДБС», включене до кола адресатів листа, скористалося можливістю подати свою пропозицію.

Доводи про непрозорість формування кола адресатів листа мають абстрактний характер, оскільки апелянт до цього кола був включений, а доказів того, що інші виробники, які звернулися до відповідача 1, були позбавлені можливості взяти участь у закупівлі, матеріали справи не містять. Захист прав інших суб`єктів господарювання, які не зверталися до суду, не охоплюється предметом цього спору.

Отже, за результатами перевірки доводів ТОВ «ЦДБС» колегія суддів не встановила порушення принципів, визначених статтею 3 Закону України «Про оборонні закупівлі», яке могло б бути підставою для визнання протиправними оскаржуваних рішення та дій.

Висновок суду першої інстанції про те, що законодавство не зобов`язує державного замовника застосовувати під час закупівлі озброєння механізми, притаманні процедурам публічних закупівель, стосується саме процедурних елементів таких закупівель (місця проведення, електронного аукціону, кроку пониження ціни, оприлюднення пропозицій) і не означає звільнення замовника від дотримання зазначених принципів.

З огляду на зазначене колегія суддів не приймає до уваги і доводи апелянта про невідповідність закупівлі способам, визначеним пунктом 8 Особливостей № 1275, та вимогам статей 14, 16, 18, 21, 22, 24, 27, 29, 30 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо оголошення, кваліфікаційних критеріїв, роз`яснень, оскарження до органу оскарження, забезпечення виконання договору та електронного аукціону.

Пункт 8 Особливостей № 1275 прямо виключає закупівлі озброєння з-під дії визначених ним способів, а положення Закону України «Про публічні закупівлі», що регулюють порядок проведення відповідних процедур, не підлягають застосуванню до закупівлі, яка правомірно здійснюється без застосування таких процедур. Відтак констатація того, що спірна закупівля не відповідає жодній із цих процедур, не свідчить про її протиправність.

Твердження позивача про позбавлення його права на оскарження також є безпідставними, оскільки частиною четвертою статті 23 Закону України «Про оборонні закупівлі» гарантовано судовий порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного замовника під час закупівель, передбачених розділом IV цього Закону, яким позивач і скористався, звернувшись до суду в порядку статті 282 КАС України.

Посилання ТОВ «ЦДБС» на неправильний розподіл тягаря доказування щодо технічної специфікації колегія суддів вважає таким, що не заслуговує уваги, оскільки відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою згаданої статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас колегія суддів наголошує на тому, що покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема обставини, за яких, на його думку, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, що узгоджується зі змістом статті 77 КАС України в цілому.

Відповідач 1, на якого покладено обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення, довів, що технічна специфікація сформована компетентним структурним підрозділом Міністерства оборони України відповідно до потреб Збройних Сил України, предмет закупівлі диференційований на 269 окремих комбінацій характеристик, а параметри каналів управління та передачі відеосигналу безпосередньо пов`язані з умовами бойового застосування виробів у складній радіоелектронній обстановці.

Колегія суддів зауважує, що диференціація предмета закупівлі на значну кількість лотів з різними поєднаннями характеристик, на відміну від встановлення єдиної сукупності параметрів для всього обсягу закупівлі, об`єктивно розширює, а не звужує можливість постачання продукції різних виробників.

Натомість позивач як виробник безпілотних систем, якому відомі характеристики власної продукції, не зазначив жодного лота чи параметра, який унеможливив його участь у закупівлі, не назвав виробника, на користь якого нібито сформовано технічну специфікацію, та не навів доказів того, що певній сукупності характеристик відповідає продукція лише одного виробника.

Такі обставини перебувають у сфері знань самого позивача, і їх доведення відповідно до частини першої статті 77 КАС України покладається саме на нього. Подання позивачем заповненого додатка № 1 з інформацією щодо ціни та технічних характеристик продукції додатково свідчить про те, що він мав можливість співвіднести свою продукцію з встановленими вимогами.

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем дискримінаційного характеру технічної специфікації стосується оцінки обставин, на які посилався сам позивач, і не свідчить про перекладення на нього обов`язку доказування правомірності рішення відповідача.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності визначеної та затвердженої потреби, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпосередньо дослідив у закритому судовому засіданні оригінал листа Міністерства оборони України від 14.08.2026 № 220/42/11/ДСК і відобразив у рішенні його зміст, зокрема доведення до Агенції витягу зі змін до Переліку.

При цьому повернення оригіналу зазначеного документа відповідачу 1 без залишення його копії в матеріалах справи не може бути підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише у разі, якщо воно призвело до неправильного вирішення справи.

У цій справі зазначена обставина не вплинула на правильність вирішення спору, оскільки Інструкція № 226, на яку посилається позивач, є відомчим актом, який, як убачається з доводів самого позивача, визначає порядок формування та затвердження Переліку в системі Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України і не встановлює прав та обов`язків потенційних постачальників.

Апелянт не навів жодних обставин, які б ставили під сумнів зміст оглянутого судом документа, а лише висловив припущення щодо можливої неповноти Переліку чи порядку його затвердження. Крім того, позивач не обґрунтував, яким чином можливі недоліки внутрішнього планування, навіть за умови їх встановлення, порушують його права як виробника, зацікавленого саме у проведенні закупівлі та укладенні контракту.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції відповідач 1 надав копію листа Міністерства оборони України від 14.08.2026 № 220/42/11/ДСК, а відсутність у нього копії Переліку та документів щодо його затвердження пояснив положеннями Інструкції № 226. Такі пояснення узгоджуються зі змістом цієї Інструкції, відповідно до пункту 3 якої відповідальним за формування та коригування Переліку є Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони України, згідно з абзацом третім пункту 6 Перелік відпрацьовується у двох примірниках – для Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, а зміни до Переліку доводяться в порядку, визначеному абзацом четвертим пункту 6 Інструкції № 226.

Отже, Інструкція № 226 не передбачає передачі державному замовнику примірника Переліку чи документів щодо його погодження та затвердження, а інформація про потребу доводиться до нього шляхом доведення змін до Переліку, що в цьому випадку й було здійснено листом від 14.08.2026 № 220/42/11/ДСК.

Доводи апелянта про те, що зазначений лист підписано заступником директора департаменту, не спростовують факту затвердження змін до Переліку, оскільки підписання супровідного листа, яким документ доводиться до відома державного замовника, та затвердження самого документа є різними управлінськими діями. При цьому лист датовано 14.08.2026, тобто інформацію про потребу доведено до Агенції до початку спірної закупівлі 15.09.2026, а доказів того, що відповідні зміни до Переліку втратили чинність у цей період, матеріали справи не містять.

З приводу доводів ТОВ «ЦДБС» про неналежну оцінку науково-правового висновку Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 01.10.2026 № 126-01-1598 колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права, а також змісту норм іноземного права.

Згідно зі статтею 113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Поданий позивачем висновок стосується тлумачення та застосування національного законодавства, що належить до виключної компетенції суду, а питання, поставлені перед його автором, сформульовані щодо іншої закупівлі, оголошеної листом № 4-26074 від 20.08.2026. Відтак суд першої інстанції правильно не надав цьому документу статусу доказу.

Правові аргументи, викладені у висновку, за своїм змістом відтворюють правову позицію позивача, яка в повному обсязі оцінена колегією суддів у цій постанові. У зв`язку з цим відсутність в оскаржуваному рішенні окремого аналізу цього документа не призвела до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи доводи апелянта щодо відмови суду першої інстанції у долученні постанови Верховної Ради України від 28.05.2026 № 4896-IX разом зі звітом Тимчасової слідчої комісії, колегія суддів виходить з того, що вирішальним для оцінки поданого документа є його належність до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Як зазначає сам апелянт, звіт містить узагальнені відомості про результати аудиту закупівель безпілотних систем за попередні періоди та рекомендації щодо вдосконалення внутрішніх процедур Агенції, проте не містить відомостей про обставини спірної закупівлі, оголошеної 15.09.2026.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 89 Конституції України висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Рекомендація розробити порядок визначення переможців є пропозицією щодо вдосконалення внутрішніх процедур і не породжує правових наслідків для чинності конкретного рішення про проведення закупівлі.

Посилання апелянта на частину третю статті 308 КАС України як на підставу для прийняття нового доказу є помилковим, оскільки умови прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції, визначені частиною четвертою цієї статті. З огляду на неналежність зазначеного документа до предмета доказування підстав для його дослідження як доказу в цій справі колегія суддів не вбачає, а відмова суду першої інстанції у його долученні до матеріалів справи узгоджується з висновком суду про те, що цей документ не підтверджує та не спростовує обставин справи.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 у справі № 320/5934/22 зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи – позивача з боку відповідача.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 540/4101/20, у якій також наголошено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для відмови в позові.

У цій справі ТОВ «ЦДБС» було включено до кола адресатів запиту, воно отримало Документацію в повному обсязі, подало комерційну пропозицію у встановлений строк, і доказів відхилення цієї пропозиції чи застосування вимог, які не застосовувалися до інших учасників, матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 наголосила, що обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права. Проте скасування рішення про проведення закупівлі в цілому, за всіма 269 лотами, не гарантує позивачу укладення контракту та не усуває жодної конкретно визначеної перешкоди для його участі.

Водночас таке скасування в умовах воєнного стану мало б наслідком припинення забезпечення Збройних Сил України озброєнням у значному обсязі, що свідчить про очевидну непропорційність заявленого способу захисту тим абстрактним порушенням, на які посилається позивач.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо відповідача 2, оскільки позовна заява не містить жодної позовної вимоги до Департаменту, а відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог. Сама лише участь Департаменту у формуванні технічної специфікації за відсутності вимог до нього не є підставою для ухвалення рішення щодо нього.

Частинами першою – третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 243, 282, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у справі № 320/38449/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр досліджень безпілотних систем» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», Департаменту розвитку систем озброєнь та технологій Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у справі № 320/38449/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова