Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №400/2857/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2857/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року (суддя Гордієнко Т.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 07.01.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.12.2023 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 НГУ про, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому винагороди, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, у розмірі 100 000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.01.2023 пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати нарахувати та виплатити йому винагороду, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, у розмірі 100 000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.01.2023 пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, судами встановлено, що відповідно до наказу від 11.03.2022 №57 першого заступника командира в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (1981 р.н.) зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а також призначено на посаду стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 6-ої стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення), встановлено 5 тарифний розряд.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 09.08.2022 №216 солдату ОСОБА_1 за липень 2022 року збільшено додаткову винагороду військовослужбовця, як такому, що безпосередньо брав участь у бойових діях або заходах (з розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах) з охорони та оборони об`єктів державного зазначення 01 день – 09.07.2022. Підстава: журнал бойових дій від 31.05.2022 №7.

Згідно до довідки-розрахунку виплаченого грошового забезпечення за час служби (березень 2022 року по січень 2023 року) солдату ОСОБА_1 , в серпні 2022 року він отримав 2 258,06 грн додаткової винагороди, згідно з Постановою №168, із розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях або заходах.

Вважаючи, що у період з 15.03.2022 по 31.01.2023 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а тому мав право на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку, що для отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн недостатньо лише факту перебування військовослужбовця в районах проведення бойових (воєнних) дій, як це вважає позивач. Необхідною умовою є саме безпосередня участь у бойових діях або у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії, за умови перебування в таких районах під час проведення відповідних заходів. Наявність зазначених обставин має бути підтверджена відповідними доказами.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, а справу №400/2857/23 направлено на новий судовий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд, мотивуючи своє рішення зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінку первинним документам, зокрема, бойовому розпорядженню командира частини від 15.03.2022 №3/39/2/2-11дск, аналіз якого міг би підтвердити або спростувати доводи позивача.

Також судами попередніх інстанцій не було з`ясовано, чи були завдання, які виконував позивач протягом усього спірного періоду, тотожними тим, що виконувалися ним 09.07.2022, за які йому була виплачена додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн на місяць пропорційно участі у таких діях або заходах. За наявності розбіжностей у характері виконаних завдань вони мають бути конкретизовані та документально підтверджені.

За результатом нового розгляду справи, 07.01.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд виходив із того, що протягом спірного періоду позивач не виконував тотожні дії та заходи, що виконувалися ним 09.07.2022, за які йому була виплачена додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн. на місяць пропорційно дням участі. Тому правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн немає.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта, підставою для виконання бойових завдань є саме бойовий наказ (розпорядження), тому позивач набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови КМУ № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів згідно бойового розпорядження командира 19 ПОГП від 15.03.2022 № 3/39/2/2-11дск. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Апелянт також зауважив, що невидання відповідачем документів, що підтверджують участь позивача у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може мати негативних наслідків для особи, яка в даних правовідносинах є слабшою стороною та виконує свій обов`язок із захисту Батьківщини.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, від 08.10.2022 №1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Національної гвардії України додаткової винагороди, у період квітень 2022 року-січень 2023 року не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України від 13.03.2014 №876-VII "Про Національну гвардію України" (далі – Закон №876-VII; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України – це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 №346/2014 "Питання головного органу військового управління Національної гвардії України", командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

На виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" і №69 "Про загальну мобілізацію" та Постанови №168 командувач Національної гвардії України Наказом №89 затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України; Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Пунктом 1 цього Порядку №89 визначено, що під безпосередньою участю військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, у зв`язку з чим виникає право на отримання додаткова винагорода у розмірі 100 000, 00 грн, слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів в разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об`єктах, рубежах, районах та позиціях.

Відповідно до пункту 2 Порядку №89 для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, бойове донесення, книга службових нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо) на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах; рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань); до рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання прізвища, ім`я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця; інші документи, які можуть підтверджувати безпосередньо участь в бойових діях або заходах.

Пунктом 2 Інструкції №89 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.

Відповідно до пункту 3 Інструкції №89 виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ, а командирам військових частин – на підставі наказів командирів вищого рівня.

Підготовка проєктів наказів для здійснення виплат додаткової винагороди, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця. Підставою для включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище, ім`я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах (пункту 4 Інструкції №89).

У подальшому, Міністерство внутрішніх справ України видало Наказ №504, відповідно до пункту 3 якого він набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Згідно з пунктом 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, з метою забезпечення єдиного підходу під час реалізації положень пункту 2-1 Постанови №168, зазначений наказ було скасовано на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 21.09.2022 №602.

Повертаючись до обставин справи, колегія суддів зазначає, що звернення позивача з цим позовом до суду зумовило те, що відповідач не виплатив йому додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100 000,00 грн за період з 15.03.2022 по 31.01.2023, адже відповідач уважає, що протягом цього періоду позивач не брав участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на які розповсюджується виплата підвищеної додаткової винагороди.

Позивач наполягав, що протягом всього спірного періоду він перебував у місті Миколаєві та виконував завдання з охорони об`єктів державного зазначення на підставі бойового розпорядження командира частини від 15.03.2022 №3/39/2/2-11 дск, характер та умови їхнього виконання (зокрема те, що вони здійснювалися під постійними обстрілами), відповідає визначенню "забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії".

З метою перевірки доводів позивача, суд першої інстанції ухвалою від 06.06.2025 зобов`язав відповідача надати бойове розпорядження командира військової частини від 15.03.2022 №3/39/2/2-11дск, на яке посилається позивач, пояснення стосовно того: чи були завдання, які виконував позивач протягом усього спірного періоду, тотожним тим, що виконувалися ним 09.07.2022 (журнал бойових дій від 31.05.2022 №7), за які йому була виплачена додаткова винагорода у [збільшеному] розмірі до 100000,00 грн на місяць пропорційно участі у таких діях або заходах. За наявності розбіжностей у характері виконаних завдань, вони мають бути конкретизовані та документально підтверджені.

Відповідач надав суду:

- витяг з бойового розпорядження Командира 19 полку охорони громадського порядку НГУ від 15.03.2022 №3/39/2/2-11 дск, в якому зазначено: виставити, обладнати та організувати службу з охорони ВДО в м. Миколаїв об`єкт №345 (а.с.283);

- витяг з журналу ведення бойових дій від 31.05.2022 №7дск, в якому зазначено: що 09.07.2022 о 05:33 противником нанесено удар по ППД СБ (з КЕОП та ОСС) (1 зенітно-керована ракета 5В55Р з комплексу С-300), зруйновано паркан складу НЗ, дресирувальний майданчик службових собак, підсобне приміщення для зберігання майна 2 ср, знищене майно служб та матеріальні цінності. Втрат серед особового складу не було (а.с.184).

Судом встановлено, що на підставі наказу командира частини від 09.08.2022 № 216 позивачу в серпні 2022 року була виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за 09.07.2022 — день, коли об`єкт, який охоронявся позивачем, зазнав ракетного удару.

Доказів, які б свідчили, що протягом спірного періоду позивач виконував тотожні дії та заходи, що виконувалися ним 09.07.2022, за які йому була виплачена збільшена додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн на місяць пропорційно дням участі, за інші дні періоду з 15.03.2022 по 31.01.2023 в матеріалах справи немає.

Зміст витягу з бойового розпорядження командира військової частини від 15.03.2022 № 3/39/2/2-11дск також не дає підстав стверджувати про наявність правових підстав для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вихиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів ураховує усталену практику Верховного Суду щодо стандартів доказування у тотожних спорах (постанови від 20.06.2024 у справі №400/249/23, від 06.08.2024 у справі №400/10311/23, від 06.06.2024 у справі №400/1217/23), згідно до яких саме на позивача покладається обов`язок доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі. Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Як установлено у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини його безпосередньої участі у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів в означений ним період, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав.

Ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції позивач не зазначив про існування доказів про виконання ним бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються. Не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду.

Правом на звернення до суду з відповідним клопотанням про витребування таких доказів з підстав неможливості самостійного подання до суду позивач також не скористався.

Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов