Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/28694/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28694/25

Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,

повний текст судового рішення

складено 23.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 420/28694/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивачка просила суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачки;

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.07.2025 № о/р 951380843602 про відмову у перерахунку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивачки № 1016 від 08.07.2025 та призначити пенсію по втраті годувальника з моменту звернення, а саме з 08.07.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.07.2025 17325/03-16 (о/р 951380843602) про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника з 08.07.2025, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області 1 211, 20 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подав апеляційну скаргу. Апелянт вказав, що відповідно до матеріалів пенсійної справи та додатково наданих документів не підтверджено факт перебування ОСОБА_1 на утримані на день смерті годувальника. З урахуванням викладеного позивачці і було відмовлено в переведені на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за заявою від 08.07.2025.

З огляду на вказане, відповідач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачкою було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона погодилась з рішенням суду першої інстанції. Вважає правильним висновок суду про те, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, що оскаржується. Так, судом в ході розгляду справи з акту № 49 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання від 20.06.2025 та витягу з реєстру територіальної громади № 2025/009166457 від 08.07.2025 встановлено, що місцем реєстрації та фактичного проживання починаючи з 19.04.2021 була адреса: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою позивачка фактично мешкала зі своїм померлим чоловіком ОСОБА_2 . Тому позивачка просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Другий відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області своїм правом наданням відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1 з 11.12.2021 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявними у справі копіями свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 11.12.2021 та свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 17.06.2025.

08.07.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. До заяви був доданий ряд документів, зокрема, акт № 49 обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи, складений посадовими особами Південнівської міської ради Одеського району Одеської області 20.06.2025, та витяг з реєстру територіальної громади № 2025/009166457 від 08.07.2025.

Згідно з актом обстеження матеріально побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання № 49 від 20.06.2025, задеклароване та фактичне місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Як додаткова інформація в акті зазначено, що громадянка ОСОБА_1 зі своїм померлим чоловіком громадянином ОСОБА_2 дійсно фактично мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Достовірність відомостей, зазначених в акті, підтверджена головою ОСББ «Колос».

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/009166457 від 08.07.2025 ОСОБА_1 з 19.04.2021 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

За результатами розгляду заяви позивачки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення про відмову в перерахунку від 16 липня 2025 17325/03-16 (о/р 951380843602). У рішенні зазначено, що відповідно до матеріалів пенсійної справи та додатково наданих документів не підтверджено факт перебування на утриманні. Додатково зазначено, що при розгляді заяви було проведено перерахунок щодо зміни паспортних даних та місця проживання.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що, дослідивши та надавши належну оцінку акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання від 20.06.2025 № 49, встановлено, що він є належним документом, що підтверджує факт спільного проживання позивачки разом із годувальником за однією адресою, а відтак засвідчує перебування позивачки на його утриманні. Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в перерахунку пенсії позивачці від 16.07.2025.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із преамбулою Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування систем загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».

Частиною другою статті 36 Закону № 1058-IV зазначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.3 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2,3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків, або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника);

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Зазначений перелік документів є вичерпним та визначальною умовою для встановлення права на пенсію по втраті годувальника є факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Відповідно до пункту 2.11 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що члени сім`ї померлого годувальника, які самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Визначальною обставиною для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є доведення факту перебування на його утриманні.

ОСОБА_1 з 11.12.2021 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 .

На підтвердження спільного проживання з чоловіком за однією адресою позивачка надала, зокрема:

· Витяг з реєстру територіальної громади від 08.07.2025 № 2025/009166457, відповідно до якого зареєстроване місце проживання позивачки є: АДРЕСА_1 та збігається із адресою її померлого чоловіка; дата реєстрації – 19.04.2021;

· Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання від 20.06.2025 № 49.

Зазначені документи у своїй сукупності підтверджують, що позивачка проживала разом із ОСОБА_2 та вела з ним спільне господарство до дня його смерті. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у переведенні позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а також зобов`язання призначити та виплатити пенсію.

Посилання апелянта на розбіжності у матеріалах пенсійної справи, а саме щодо зареєстрованої адреси проживання позивачки, не можуть бути підставою для позбавлення її права на належне пенсійне забезпечення, оскільки факт спільного проживання та ведення спільного господарства належним чином підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин, підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 420/28694/25 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі № 420/28694/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

СуддіЮ.В. Осіпов В.О. Скрипченко