Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/13974/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13974/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

05.08.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 20.04.2016 року по 17.01.2023 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2016 року по 28.02.2018 року виплаченої 17.01.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 року у справі №420/13521/22;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 20.04.2016 року по 17.01.2023 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2016 року по 28.02.2018 року виплаченої 17.01.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 року у справі №420/13521/22;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 30.04.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року виплаченої 30.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі №420/2884/23;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 30.04.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року виплаченої 30.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі №420/2884/23.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 20.04.2016 року по 17.01.2023 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2016 року по 28.02.2018 року виплаченої 17.01.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 року у справі № 420/13521/22 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 20.04.2016 року по 17.01.2023 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 20.04.2016 року по 28.02.2018 року виплаченої 17.01.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 року у справі № 420/13521/22 залишено без розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 14.08.2024 року по 29.04.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року виплаченої 30.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі № 420/2884/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 14.08.2024 року по 29.04.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року виплаченої 30.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі № 420/2884/23, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року.

Вирішуючи спір по суті та залишаючи позовні вимоги у відповідній частині без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено тримісячний строк звернення до суду з відповідним позовом, визначений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, оскільки з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (17.01.2023 року) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у визначеному судовим рішенням розмірі виник у відповідача з 14.08.2024 року (наступний день після набрання законної сили рішенням суду).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що строк звернення до суду у спорах щодо компенсації втрати частини доходу за період, що передує 19.07.2022 року у розумінні Верховного Суду не є обмеженим законодавством, оскільки застосуванню підлягає стаття 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 року. Крім того, апелянт вказує, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені з моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням по дату фактичної виплати заборгованості з індексації.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача посилається на необґрунтованість доводів апелянта та відсутність підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 31.07.2014 року по 19.09.2018 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

19.09.2018 року позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2018 року №262 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знято із усіх видів забезпечення, справи та посаду здала.

У період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення.

20.07.2021 року позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням виплатити всю наявну заборгованість.

Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Для вирішення спорів позивач звернувся до суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року у справі № 540/6215/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 19.09.2018 року.

31.08.2022 року відповідачем на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року у справі № 540/6215/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 20.04.2016 року по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року в сумі 3664,79 грн., що підтверджується повідомленням про находження коштів (додаток №4 до позовної заяви).

Не погоджуючись із застосованим базовим місяцем та як наслідок виплаченою сумою індексації грошового забезпечення позивачка була вимушена повторно звертатись до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 року у справі № 420/13521/22 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період за період з 20.04.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

17.01.2023 відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 року у справі № 420/13521/22 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 20.04.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 70263,09 грн., що підтверджується повідомленням про находження коштів (додаток №4 до позовної заяви).

При цьому залишилась невиплаченою індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року.

Для вирішення спору позивач був вимушений звертатись до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі № 420/2884/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 по 19.09.2018 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

30.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі № 420/2884/23 відповідачем виплаченою позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року у загальній сумі 29161,48 грн., що підтверджується банківською випискою (додаток №5 до позовної заяви).

Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом..

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Спір у цій справі виник у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми індексації грошового забезпечення, за весь час затримки виплати із квітня 2016 року по день фактичної виплати – 17 січня 2023 року.

Підставою для залишення позовної заяви без розгляду у цій частині був висновок суду про пропуск позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням положень статті 233 КЗпП України у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дня, коли позивач дізналася про порушення свого права. Позаяк, отримавши виплату індексації грошового забезпечення 17 січня 2023 року та звернувшись до суду із вимогами щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду із цією позовною заявою.

В свою чергу, апелянт вважає, що право на звернення до суду у цій справі не обмежено будь-яким строком, оскільки на момент виникнення правовідносин щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період служби за 2016-2018 роки частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

У спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що у підсумку стане відповіддю на інше запитання, яке постає перед судом при розгляді цієї справи, - якою редакцією статті 233 КЗпП України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

За обставинами цієї справи, 17 січня 2023 року військова частина виплатила позивачці заборгованість з індексації грошового забезпечення.

Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.

Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 роки, відповідачем не виплачено останній компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Таким чином, саме з дати виплати позивачці належного грошового забезпечення (17 січня 2023 року) позивач була обізнана про порушення свого права, і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Станом на 17 січня 2023 року стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.

А отже, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, є правильним.

Апелянт помилково пов`язує перебіг строку звернення до суду із цим позовом з моментом виникнення правовідносин щодо не нарахування та невиплати індексації, оскільки перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. Водночас, у спірних правовідносинах позивач дізналася про порушення своїх прав 17 січня 2023 року (дата виплати позивачці сум індексації грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 роки).

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.

Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і в подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 17 квітня 2025 року у справі № 560/10053/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/4345/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 600/3471/24-а, від 26 грудня 2025 року у справі № 560/16507/24 та інших.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, правильно застосував норми процесуального права, дійшовши висновку про пропуск позивачкою строку звернення до суду із цим позовом. Установивши пропуск такого строку після відкриття провадження у справі, суд обґрунтовано застосував наслідок, передбачений КАС України, та залишив позов без розгляду у відповідній частині.

Щодо висновків суду першої інстанції в іншій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 159 від 21.02.2021 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).

Згідно із п.1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п.п.2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Пунктом 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі №420/2884/23, відбулася лише 30.04.2025 року, тобто з порушенням строків її виплати.

Щодо висновків суду першої інстанції, що компенсація втрати частини доходів повинна виплачуватись із наступного дня після набрання рішенням суду законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Водночас, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

У постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

У зазначеній справі Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21 червня 2018 року й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, вказавши на те, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями у справі №380/1815/22, є саме 01 січня 2016 року.

З огляду на наведені висновки Верховного Суду, посилання суду першої інстанції на те, що нарахування індексації було здійснено на виконання судового рішення, як на підставу для обчислення компенсації втрати частини доходів з дня набрання таким рішенням законної сили, є помилковими.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають нормам матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог частково з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а в частині залишення позовних вимог без розгляду судове рішення є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року – скасувати в частині задоволення позовних вимог.

В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 30.04.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року виплаченої 30.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі №420/2884/23.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.03.2018 року по 30.04.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 19.09.2018 року виплаченої 30.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року у справі №420/2884/23.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський