Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/3329/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3329/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

14.10.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Єщенка О.В.,

суддів – Бітова А.І.,

– Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті грошового забезпечення за період з 05.10.2021 року по 05.04.2022 року включно;

зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку за період з включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з урахуванням висновків рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі №420/13553/22.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2021 року по 21.01.2025 року включно.

Зобов`язано НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2021 року по 18.07.2022 року в сумі 79108,25 грн. та за період з 19.07.2022 року по 21.01.2025 року в сумі 60681,36 грн. відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: з 05.10.2021 року до 18.07.2022 року та з 19.07.2022 року по 21.01.2025 року (у межах шести місяців, визначених у новій редакції статті 117 Кодексу законів про працю України). При цьому, суд вважав за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України за період з 05.10.2021 року до 18.07.2022 року, а період з 19.07.2022 року по 21.01.2025 року обмежив шестимісячним строком без застосування критеріїв пропорційності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Військова частина НОМЕР_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні була визначена судом неправильно, без врахування критеріїв пропорційності та загального розміру належних позивачеві сум при звільненні. Крім того, апелянт вважає, що питання виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні було вирішено у справі № 420/13553/22.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Згідно витягу з наказу Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №482-ОС від 04.10.2021 року майстер-сержанта ОСОБА_1 , старшого розвідника – водія відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу, звільненого з військової служби у відставку наказом начальника прикордонного загону від 01.10.2021 року №480-ос за підпунктом «б» (за станом здоров`я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключено за списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення з 04.10.2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі №420/13553/22 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2021 року по 30.08.2022 року включно, зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2021 року по 30.08.2022 року включно у розмірі 26046,90 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 року апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року – залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року – задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – змінено, викладено абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2021 року по 30.08.2022 року включно у розмірі 26763,71 грн. (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят три гривні сімдесят одна копійка).», в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року – залишено без змін.

Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року у справі №420/20043/24 адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року по 03.09.2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року), зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 03.09.2020 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 03.09.2020 року по 04.10.2021 року грошового забезпечення та виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, одноразової допомоги при звільненні, а також грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року по справі №420/26421/21, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року). зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 03.09.2020 року по 04.10.2021 року та виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, одноразової допомоги при звільненні, а також грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року по справі №420/26421/21, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року).

Зазначене рішення суду від 26.09.2024 року у справі №420/20043/24 набрало законної сили 19.12.2024 року.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року у справі №420/20043/24 на картковий рахунок позивача 22.01.2025 року перераховані грошові кошти в розмірі 79106,20 грн.

Позивач не погодився із протиправністю дій відповідача щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

За правилами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та прирівняних до них осіб (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства про порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, законодавство про працю імперативно покладає на роботодавця обов`язок провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення, виплативши всі належні йому суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо).

Невиконання цього обов`язку є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України.

Слід враховувати, що згідно статті 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022 року) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Зі змісту чинної норми 117 КЗпП України вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

Відтак, стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції ст. 117 КЗпП України і після цього.

Період з 05.10.2021 року по 18.07.2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19.07.2022 року по 21.01.2025 року регулюється вже чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями.

08 жовтня 2025 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 489/6074/23, у якій вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП у редакції, яка набрала чинності 19 липня 2022 року. та сформулювала такий правовий висновок:

"Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.".

Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23, колегія суддів констатує, що при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача необхідно враховувати співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування і керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зокрема і щодо періоду після 19 липня 2022 року що не було враховано судом першої інстанції.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 спираючись на критерії, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, з урахуванням специфіки відносин, що виникають під час проходження публічної служби, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Так, у пунктах 58-60 Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Лінгвістичне тлумачення тексту цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Зазначений підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано апеляційним судом, зокрема, й у справі №489/6074/23, і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивачки на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови від 08 жовтня 2025 року).

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі з урахуванням наведених позицій Верховного Суду підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Судом встановлено, що позивачу при звільненні була виплачена сума грошового забезпечення у розмірі 133527,05 грн., що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2025 року.

На виконання рішення суду по справі №420/26421/21 позивачу було виплачено суму індексації грошового забезпечення у розмірі 48526,49 грн.

На виконання рішення суду по справі №420/20043/24 позивачу було виплачено суму грошового забезпечення у розмірі 79106,20 грн.

Таким чином, загальний розмір належних при звільненні сум становить 261159,74 грн. (133527,05 грн. + 48526,49 грн. + 79106,20 грн.).

З викладених розрахунків вбачається, що істотність частки несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення 79106,20 грн. від загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат становить 30,29 % (79106,20 грн. / 261159,74 грн. х 100 %).

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п. 1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Відповідно до п. 7 розділу І Порядку №260 середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Таким чином, Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, застосуванню підлягають відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов`язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком № 260.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 року у справі №420/13553/22 встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 329,79 грн.

Щодо кількості днів затримки розрахунку при звільненні позивача, то період з 05.10.2021 по 18.07.2022 складає 287 календарних днів, а з 19.07.2022 року по 21.01.2025 року (за шість місяців) складає 184 календарних дні, всього 471 календарних днів.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 155331,09 грн. (329,79 грн. (середньоденний заробіток) х 471 календарні дні).

Виходячи з принципу пропорційності, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 47049,79 грн., тобто 30,29 % від 155331,09 грн.

Із наведеного слідує, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку було помилково розраховано судом першої інстанції внаслідок неврахування під час розрахунку всіх сум, що належали позивачу при звільненні та незастосування принципів співмірності та пропорційності за період після 19.06.2022 року, обмежений 6 місяцями.

Разом із тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що середній заробіток за спірний період вже було стягнуто на користь позивача рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/13553/22, оскільки за своєю правовою природою вказаний середній заробіток був розрахований щодо інших складових грошового забезпечення позивача, не виплачених при звільненні та за іншій період, який є ідентичним тільки з урахуванням застосування обмеження такого періоду шестимісячним строком.

Апеляційний суд наголошує, що положення ст. ст. 116, 117 КЗпП України не містять жодних обмежень щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з різною правовою природою його виникнення.

Згідно положень ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, проте помилково визначено розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду у відповідній редакції, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року – змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини оскаржуваного рішення у наступній редакції:

«Зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2021 року по 21.01.2025 року в сумі 47049,79 грн. відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: Ю.М. Градовський