Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/10763/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10763/26

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,

повний текст судового рішення

складено 11.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів – Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС) та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2024 р. №0907368-2407-1551-UA71020070000078820, №0907367-2407-1551-UA71020070000078820, №0907366-2407-1551-UA71020070000078820, від 02.06.2025 р. №0413917-2407-1551-UA71020070000078820.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправність нарахування контролюючим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, оскільки нежитлова будівля (свинарник), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої він є, використовується ним в сільськогосподарській діяльності для розведення та продажу свиней, зберігання кормів для тварин, зберігання приладдя, а тому, враховуючи, що будівля не передавалася в оренду, лізинг, позичку, в силу норм пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України вона не є об`єктом оподаткування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 6163,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для виникнення права власності є договір купівля-продажу від 02.07.2019 року.

Відповідно до копії Технічного паспорту на виробничий будинок - комплекс нежитлових будівель та споруд, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , виготовлений ПП "Оцінка та Інвентаризація Майна" 22.09.2014 р., його складовими є: А-1 будинок тваринника, №1, №2 ґанок, №3 ґанок, Б-1 свинарник маточник, б, б1, б2 прибудова, В-1 свинарник маточник, в, в1 прибудова, Г-1 свинарник маточник, г, г1, г2 прибудова, Д-1 артезіанський колодязь, Е-1 свинарник, Ж-1 кормоцех свинарника, ж прибудова, З-1 бойня, №4 водонапірна башта, І вимощення.

Згідно довідки виконавчого комітету Христинівської міської ради від 13.03.2026 р. №44/09.7.04 комплекс нежитлових будівель та споруд, які розмішені по АДРЕСА_1 є будівлями сільськогосподарського призначення та використовуються як свинарник (код 1271 згідно класифікатора будівель і споруд НК 018:2023). В оренду вказані будівлі не здаються.

Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.06.2024 р. №0907368-2407-1551-UA71020070000078820, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у сумі 110948,40 грн.;

- від 17.06.2024 р. №0907367-2407-1551-UA71020070000078820, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 120194,10 грн.;

- від 17.06.2024 р. №0907366-2407-1551-UA71020070000078820, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 123892,38 грн.;

- від 02.06.2025 р. №0413917-2407-1553-UA71020070000078820, згідно якого ОСОБА_1 нараховано грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 656444,70 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт того, що він є сільськогосподарським товаровиробником, а тому в нього відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, відтак відсутні підстави для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст.15 ПК України).

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

За змістом пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

З наведених норм ПК України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об`єктом оподаткування може бути як об`єкт нерухомості в цілому, так і його частка.

Як свідчать матеріали справи, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 6163,80 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Приписами пп."ж" п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України до 16.03.2024 р. передбачалось, що не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Системне тлумачення пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Більш того, кожен з визначених пп.266.2.2 ст.266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

Отже, в розумінні вказаних вимог, не підлягає оподаткуванню спірним податком нежитлова будівля за наявності сумарно наступних умов: така нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Згідно ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) належить клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271), який включає "будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо".

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

У подальшому, Законом України від 23.02.2024 р. №3603-ІХ, який набрав чинності 16.03.2024 р., пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пп."ж" пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Так, у відповідності до нового Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 р. №3573, який набрав чинності 01.01.2024 р., до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) віднесені: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Згідно пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу ХІV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Як вже зазначалося, застосування пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 р. у справі №400/1245/23, від 01.04.2026 р. у справі №320/36204/23.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за позивачем зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд, який відповідно до ДК 018-2000 та НК 018:2023 належить до класу 1271.

Тобто, вказані будівлі є об`єктами нерухомості (будівля, споруда), призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи не встановлено, а відповідачем до суду не надано доказів, що вказані об`єкти здаються позивачем в оренду, лізинг, позичку.

Наведені вище обставини сторонами по справі під сумнів не ставляться.

Отже, в даному випадку спір стосується виключно того аспекту, чи являвся позивач як фізична особа у спірний період (2021-2024 роки) сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування пільги, передбаченої пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній до 31 грудня 2021 року), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу ХІV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

1 січня 2022 року набрав чинності Закон від 30 листопада 2021 року № 1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно з статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункті 5.3 статті 5 ПК України.

Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у постанові від 21.05.2024 р. у справі №600/5153/23.

Вказане свідчить, що в розумінні пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України право на пільгу зі сплати податку в спірний період мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Надаючи оцінку наведеним вище обставинам, зокрема, щодо належності позивача до категорії сільськогосподарських товаровиробників, колегія суддів вважає за необхідним зазначити про наступне.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, з 2020 року він займається розведенням та продажем свиней.

Так як позивач тримає приблизно 30 голів свиней та через брак людей у зв`язку з оголошеною мобілізацією в Україні працює на фермі самостійно, без найманих працівників.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем надано декларації про майновий стан за період 2020-2024 року.

При цьому, апеляційним судом наголошено, що у названих вище деклараціях ОСОБА_1 декларувались доходи за кодом рядку 10.7 «Доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, перелік яких визначений п. 165.1.24 пункту 165.1 ст. 165 ПК України, та які підлягають оподаткуванню».

Крім того, на підтвердження здійснення сільськогосподарського товаровиробництва, в даному випадку розведення свиней, позивачем надано відповідь на адвокатський запит, згідно якої вбачається, що з метою розведення свиней ОСОБА_1 придбавалась у ТОВ “ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД” продукція, яка призначена саме для годівлі свиней при їх розведені.

Зокрема, ТОВ “ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД” було надані видаткові накладні, податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, а також платіжні інструкції на оплату за відповідний товар. Крім того, товариство зазначило про відсутність товарно-транспортних накладних у зв`язку із самовивозом позивачем названої продукції за період 2020-2021року (т. 2 а. с.103-127).

Окрім цього, оскільки протягом спірного періоду позивач здійснював продаж свиней поголівно за готівкові кошти громодянам, які періодично придбавали у апелянта свиней, останнім також до суду надано 33 договори купівлі-продажу свинини.

Також, здійснення позивачем вказаної діяльності додатково підтверджується актами звірки щодо постачання електроенергії та довідкою Виконавчого комітету Христинівської міської ради від 13.03.2026 р. №44/09.7.04 про те, що вказаний комплекс нежитлових будівель та споруд використовуються як свинарник та в оренду не здається (т.1. 54, 56-61).

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, надані апелянтом докази у своїй сукупності, дають підстави суду дійти висновку, що здійснювана ОСОБА_1 діяльність направлена саме на розведення свиней, що свідчить про те, що позивач є виробником сільськогосподарської продукції, та, відповідно, й про наявність усіх умов (наявність у власності будівель з призначенням для використання у сільськогосподарській діяльності, відповідні будівлі не здаються власником в оренду, лізінг, позичку, а також здійснення позивачем діяльності, як сільськогосподарського товаровиробника), які дають підстави для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пп. "ж" пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України.

При цьому, в ході розгляду справи, контролюючим органом не надано доказів щодо наявності у позивача будь-яких інших доходів, отриманих з інших джерел, не пов`язаних із здійсненням сільськогосподарського товаровиробництва, які були задекларовані ОСОБА_1 .

Крім того, оцінюючи правомірність застосованих контролюючим органом ставок податку для об`єктів нежитлової нерухомості позивача при здійсненні розрахунків за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, колегія суддів вважає за необхідним зазначити про наступне.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Матеріалами справи встановлено, що в своїх поясненнях контролюючий орган вказує, що оскаржені податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021-2024 податкові періоди на вищезазначений об`єкт оподаткування, сформовано ОСОБА_1 в автоматичному режимі на підставі занесених Головним управлінням ДПС у Черкаській області до інформаційно – комунікаційної системи ДПС ставок, зокрема, згідно:

- рішення Виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 14.07.2020 № 20-2/VII ставка за нежитлову будівлю склала 0,3 % за 2021,2022,2023 роки;

- рішення Виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 13.07.2023 № 30-6/VIII ставка за нежитлову будівлю склала 1,5 % відсотка за 2024 рік.

Між тим, зі змісту рішення Виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 14.07.2020 №20-2/VII вбачається, що ставки податку за кодом 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства», який включає, в тому числі свинарники, селищною радою не приймались.

Так, у відповідному розділі ставка податку на нерухоме майно сільськогосподарського призначення за названим вище кодом, відсутня.

Таким чином, грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, визначене позивачу на підставі податкових повідомлень-рішень від 17.06.2024 р. №0907368-2407-1551-UA71020070000078820, №0907367-2407-1551-UA71020070000078820, №0907366-2407-1551-UA71020070000078820, є безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджено, що Вільшанською селищною радою рішень про затвердження ставок податку для будівель сільськогосподарського призначення за 2021 рік, та відповідно за 2022 та 2023 року, не приймалось.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що самостійне віднесення нерухомого майна ОСОБА_1 до певної категорії будівель, ставка податку для яких встановлено у розмірі 0,3%, не входить до повноважень контролюючого органу.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст.315, ст.317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст.243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.06.2024 р. №0907368-2407-1551-UA71020070000078820, №0907367-2407-1551-UA71020070000078820, №0907366-2407-1551-UA71020070000078820, від 02.06.2025 р. №0413917-2407-1551-UA71020070000078820.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

СуддіГ.В. Семенюк О.І. Шляхтицький