Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №522/12272/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/12272/26

Провадження №1-кп/522/2969/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши кримінальне провадження за ЄРДР № 12024163510000394 від 25.05.2024, відносно :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бареллі, Республіки Індія, громадянина Індії, освіта вища, одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює на посаді директора в ТОВ «Аліса. Лінія Життя» та ТОВ «Аннушка. Лінія Життя», місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Приблизно у лютому 2018 року, більш точну дату і час не встановлено, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне будівництво будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, що за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 47, площею 23,24 кв.м, шляхом влаштування на ній прибудови до квартири АДРЕСА_2 , за наступних обставин.

Так, встановлено, що 31.07.2015 приватним нотаріусом ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу № 1776 від 31.07.2015, прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру загальною площею 52,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 692957851101).

З метою реалізації свого протиправного умислу, у лютому 2018 року, більш точну дату і час не встановлено, ОСОБА_6 звернувся до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, з метою отримання дозволу на право виконання будівельних робіт з реконструкції квартири «1а» без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, за адресою: АДРЕСА_3 ,

У подальшому, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, ОСОБА_6 видано Декларацію про початок будівельних робіт від 05.02.2018 ОД 061180361066.

У продовження своїх протиправних дій, спрямованих на самовільне будівництво будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, ОСОБА_6 маючи намір збільшити площу квартири «1а», усвідомлюючи про відсутність відповідних дозволів на зміну геометричних розмірів фундаментів у плані, упродовж лютого-травня 2018 року, більш точну дату і час не встановлено, здійснив самовільне будівництво прибудови до квартири « АДРЕСА_4 , тим самим самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 23,24 кв.м, яка належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.

У продовження своїх протиправних дій, з метою надання своїм діям законності, ОСОБА_6 звернувся до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та 08.06.2018 отримав декларацію № ОД141181590853 про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) з реконструкції квартири АДРЕСА_5 .

Крім того, з метою подальшої реєстрації права власності, при цьому усвідомлюючи, що ним проведено реконструкцію зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані за рахунок земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста Одеси, ОСОБА_6 звернувся до ФОП ОСОБА_8 щодо розробки технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 82,7 кв.м.

У подальшому, 24.07.2018 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_9 , на підставі технічного паспорту ФОП ОСОБА_8 від 23.07.2018 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер ОД141181590853 від 08.06.2018, проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру, загальною площею 82,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка включала у себе прибудову що побудовано на земельній ділянці територіальної громади міста Одеси.

У продовження своїх протиправних дій, приблизно у січні 2019 року, більш точну дату і час не встановлено, з метою зміни функціонального призначення об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_6 звернувся до ФОП ОСОБА_10 за розробкою технічного паспорта з житлового приміщення квартири «1а» на групу нежитлових приміщень АДРЕСА_4 .

Так, на підставі договору від 31.01.2019 № 72-48/19-ТЗ ОСОБА_6 отримано технічний висновок про стан конструкцій квартири АДРЕСА_4 , та можливості зміни її функціонального призначення під аптеку.

У подальшому, 20.02.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» ОСОБА_11 , на підставі технічного паспорта наданого ОСОБА_6 , внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом внесення змін до розділу на об`єкт нерухомого майна щодо зміни функціонального призначення зазначеного об`єкту нерухомого майна з квартири на нежитлове приміщення аптеки та змінено адресу на АДРЕСА_6 , у якості підстав внесення змін зазначено технічний паспорт б/н від 31.01.2019 року, виданий ФОП ОСОБА_10 .

Таким чином, ОСОБА_6 , з метою організації господарської діяльності та отримання прибутку, здійснив самочинне будівництво прибудови до квартири «1а», яка була переведена у групу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , на земельній ділянці загальною площею 23,24 кв.м., яка у подальшому використовувалася, як аптека.

Відповідно до вимог ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Також, згідно ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, які регламентують набуття і реалізацію права на землю.

Крім того, у відповідності до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З урахуванням того, що фактично здійснено будівництво прибудови на земельній ділянці, яка не відводилась для цієї мети, а також наміри будівництва не відповідали дозвільній декларації, у відповідності до ст. 376 ЦК України, об`єкт у вигляді прибудови до квартири «1а» на першому поверсі багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 47,є самочинно збудованим.

Таким чином, ОСОБА_6 , в порушення вищезазначених норм законодавства України, а також ч. 5 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , її державної реєстрації, проведено реконструкцію зазначеної квартири та збільшено площу з 52,7 кв.м. до 82,7 кв.м., з подальшою зміною функціонального призначення під нежитлові приміщення, що свідчить про зміну геометричних розмірів об`єкта нерухомого майна, тобто прибудову на земельній ділянці загальною площею 23,24 кв.м.

Водночас, такі дії призвели до фактичного використання земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, без належних правових підстав та всупереч встановленому порядку набуття права користування землею, що супроводжувалося самочинним будівництвом (реконструкцією) об`єкта нерухомого майна на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Діяння ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 197-1 КК України, як: самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Крім того, встановлено, що у період з грудня 2022 року по теперішній час, ОСОБА_6 умисно не виконував рішення Одеського апеляційного суду від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19, яке набрало законної сили, за наступних обставин.

Так, Приморським районним судом м. Одеси за результатом розгляду у відкритому судовому засіданні справи № 522/17307/19, за позовною заявою заступника прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до громадянина Індії ОСОБА_6 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування рішень державних реєстраторів, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, ухвалено рішення від 07.12.2020, яким позовні вимоги задоволено частково – в частині визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.

У подальшому, заступником керівника Одеської обласної прокуратури до Одеського апеляційного суду подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07.12.2020 у справі № 522/17307/19.

За результатом розгляду вищезазначеної апеляційної скарги, Одеським апеляційним судом ухвалено постанову від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19, якою зобов`язано ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_4 , за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у 2007 році на квартиру АДРЕСА_2 .

Також, встановлено, що 28.02.2023 засобами поштового зв`язку громадянин Індії ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 01.12.2022, в якій просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 у справі № 522/17307/19, касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Таким чином, ОСОБА_6 , на момент звернення з касаційною скаргою, достовірно знав про ухвалення Одеським апеляційним судом постанови від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19, набрання законної сили даним рішенням та усвідомлював про обов`язок виконання цього рішення, шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_4 , за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у 2007 році на квартиру АДРЕСА_2 .

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 15.02.2023 державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 71042369 на підставі виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси виданого 23.01.2023 на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 01.12.2022 у справі

№ 522/17307/19.

Так, 02.03.2023 державним виконавцем проведено перевірку стану виконання рішення суду від 01.12.2022 за місцем розташування самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_4 , за наслідками якої оформлено акт державного виконавця, згідно яким встановлено, що вимоги, передбачені у рішенні суду та виконавчому документі, боржником ОСОБА_6 , не виконано.

У подальшому, державним виконавцем 05.03.2024 вручено ОСОБА_6 вимогу державного виконавця від 04.03.2024 про надання інформації щодо стану виконання виконавчого листа виданого Приморським районним судом м. Одеси від 23.01.2023 у справі № 522/17307/19.

Водночас, ОСОБА_6 умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили, тобто не вжив заходів та не звільнив самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом зносу (демонтажу) самочинно збудованої прибудови та приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_4 , за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у 2007 році на квартиру АДРЕСА_2 .

Крім того, 05.03.2024 державним виконавцем проведено перевірку стану виконання рішення суду від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19, за наслідками якої встановлено, що рішення суду не виконано, що відображено у акті державного виконавця, як наслідок, 15.04.2024 винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_6 за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Аналогічно, 08.05.2024 державним виконавцем проведено перевірку стану виконання рішення суду від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19, за наслідками якої оформлено акт державного виконавця про невиконання рішення суду та 08.05.2024 винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_6 за повторне невиконання рішення без поважних причин.

Крім того, встановлено, що до Виконавчого комітету Одеської міської ради звернення від ОСОБА_6 , з приводу зміни (заміни) способу та порядку виконання рішення суду у справі № 522/17307/19, не надходили.

Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Так, ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. 68 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», умисно не виконав рішення суду від 01.12.2022, що набрало законної сили.

Також, встановлено, що ОСОБА_6 є засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «АЛІСА. ЛІНІЯ ЖИТТЯ» та ТОВ «АННУШКА.ЛІНІЯ ЖИТТЯ», які згідно класифікатору видів економічної діяльності здійснюють роздрiбну торгiвлю фармацевтичними товарами в спецiалiзованих магазинах та є систематичними платниками податків з отриманих прибутків упродовж періоду 2020-2026 років, тобто діючими юридичними особами.

Указане свідчить про наявність джерела постійного доходу та платоспроможність ОСОБА_6 , а відтак про реальну можливість виконати рішення суду від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом приведення самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_4 , за власний рахунок у відповідність до технічного паспорту виготовленого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у 2007 році.

Крім того, встановлено, що станом на 06.05.2026 рішення Одеського апеляційного суду від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19 не виконано, про що оформлено акт державного виконавця,

що знову ж таки вказує на умисні дії ОСОБА_6 щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, ОСОБА_6 будучи обізнаним про набрання законної сили рішенням Одеського апеляційного суду від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19, а також про відкриття відносно нього виконавчого провадження щодо примусового виконання вказаного рішення суду, діючи умисно,

тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його наслідки та бажаючи їх настання, маючи реальну та об`єктивну можливість виконати рішення суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у період з грудня 2022 року по теперішній час умисно не виконував рішення Одеського апеляційного суду від 01.12.2022 у справі № 522/17307/19, що набрало законної сили.

Діяння ОСОБА_6 , стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.1 ст. 382 КК України, як: умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Представник потерпілої юридичної особи Одеської міської ради ОСОБА_12 у встановленому порядку повідомлявся про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, до суду не з`явився. Клопотань про відкладення судового розгляду кримінального провадження до суду не надходило.

З урахуванням викладених обставин, за відсутності заперечень учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 325, 326 КПК України, справу розглянуто без участі представника потерпілого.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість за пред`явленим обвинуваченням визнав у повному обсязі та підтвердив, що вчинив кримінальні правопорушення у відповідності до обставин, викладених у обвинувальному акті. Від дачі більш детальних показань щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень відмовився та заявив про щире каяття.

Так, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого та розумінні ним змісту обставин подій та пред`явленого йому обвинувачення, за відсутності заперечень збоку учасників судового провадження, з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і обмежено їх дослідженням документами кримінального провадження, що стосуються особи обвинуваченого і вирішення процесуальних питань. При цьому, судом роз`яснено обвинуваченому та іншим учасникам провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При прийняті рішення щодо обсягу дослідження доказів, суд також врахував висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.2024 справа №167/871/23, з якого слідує, що суд має право не досліджувати докази та розглянути кримінальне провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК (скорочене судове слідство), без отримання показань обвинуваченого (відмова від давання показань), якщо під час встановлення особи обвинуваченого та роз`яснення суті обвинувачення, судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє, в чому його обвинувачують, повністю визнає себе винним та щиро розкаюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, із обставинами, викладеними в обвинувальному акті, згоден.

Згідно із ч. ч. 1,3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним, поза розумним сумнівом, вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень за встановлених обставин і кваліфікує його дії за:

- ч. 3 ст. 197-1 КК України, як: самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці;

- ч. 1 ст. 382 КК України, як: умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Відомостей, які б вказувати на неосудність або обмежену осудність обвинуваченого в ході судового розгляду не встановлено.

Згідно з ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, при визначені виду та міри покарання у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра - не перебуває.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає - щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання – не встановлено.

Відповідно до положень ст. 50 КК України, метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання за ч. 3 ст. 197-1 КК України та ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафів. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити покарання обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань у виді штрафу.

Строк дії ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2026 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, сплинув 07.07.2026. Клопотань про застосування до обвинуваченого запобіжних заходів під час судового розгляду - не надходило.

Цивільний позов у кримінальному провадженні, не пред`являвся.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 174 КПК, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.05.2026 (справа №522/3802/26, провадження № 1-кс/522/2655/26) арешт на майно, а саме: закінчений будівництвом об`єкт – квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 692957851101), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , - підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 70, 75-77, 100, 174, 286, 349, 368, 370, 374, 375, 377 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання за:

-ч. 3 ст. 197-1 КК України, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень;

-ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень.

Накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.05.2026 (справа №522/3802/26, провадження № 1-кс/522/2655/26) арешт на майно, а саме: закінчений будівництвом об`єкт – квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 692957851101), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , - скасувати.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1