Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №522/15723/26 — Приморський районний суд м. Одеси

06.10.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/15723/26

Провадження №3/522/5318/26

06 жовтня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., за участю секретаря судового засідання Волохової В.Р. (Кицюк В.Р.), особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника Свічкар В.В., потерпілої особи ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП від 15.07.2026 року.

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

Громадянка ОСОБА_1 не в повному обсязі виконала свої батьківські обов`язки по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 27.07.2026 року внаслідок чого останній перебуваючи без належного батьківського контролю з боку матері, таємно заволодів електросамокатом, який у подальшому заштовхав до підвального приміщення. У подальшому електросамокат був повернутий власнику за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 10, тим самим своїми діями ОСОБА_1 порушила законодавство України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнала та пояснила, що її дитина була учасником події, її син ОСОБА_4 гуляв з другом Владом біля школи № 62. Біля школи стояв самокат вчительки. Друг ОСОБА_5 вирішив взяти цей самокат собі, її син сказав ОСОБА_6 , що цього робити не треба, але той повідомив, що все одно забере самокат. ОСОБА_4 вирішив допомогти другу та сказав, що відвезе самокат у підвал. ОСОБА_1 наголосила, що її син не чіпав самокат, що у ОСОБА_5 не було помічено ознак клептоманії. Її та дитину допитував співробітник поліції та в результаті спілкування склали протокол. З вчителькою спілкувався її чоловік та пропонував допомогти школі, проте через три дні та подала заяву. ОСОБА_1 не вважає сина крадієм та вірить йому.

В судовому засіданні потерпіла особа ОСОБА_2 пояснила, що подія відбулась наприкінці липня, її самокат стояв біля ліцею № 62, який вона прив`язала замком до перил біля камер відеоспостереження. Коли вийшла з робити, то самоката вже не було. Вона швидко зорієнтувалась, бо побачила біля школи двох хлопчиків. ОСОБА_2 підійшла до них та спитала де самокат, вони сказали, що він у підвалі. Після цього ОСОБА_2 говорила з батьками дітей, але ніякого розкаяння з їхнього боку не було. Зі сторони неповнолітнього ОСОБА_3 приходив батько, який був вражений від почутого та казав, що син цього не робив, але змусив його вибачитися перед нею.

В судовому засіданні представник СЮП ВП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Вишневський В.С. пояснив, що 29.07.2026 року до ВП №5 ОРУП № 1 звернулась громадянка ОСОБА_2 , яка працює вчителем молодших класів у ліцеї № 62 та просила прийняти міри по відношенню до двох малолітніх дітей, які 27.07.2026 року таємно викрали її власний електросамокат зі шкільного подвір`я за адресою: АДРЕСА_2 , та закотили його у підвал будинку. В подальшому, ОСОБА_2 самостійно знайшла та повернула самокат. В ході відпрацювання заяви вдалося отримати відеозапис спостереження та встановити неповнолітніх, які причетні до правопорушення. В подальшому було викликано законних представників, а саме: батьків цих малолітніх дітей. Було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП. ОСОБА_7 сказав, що ці діти попадають в поле зору поліції не вперше. В даному випадку не можна було обійтися профілактичною бесідою, бо батьки з першого разу не зреагували. ОСОБА_7 пояснив, що були викликані законні представники, батько та мати ОСОБА_3 та в присутності матері неповнолітній ОСОБА_8 підтвердив викладені обставини. ОСОБА_1 надалаписьмові пояснення та сказала, що проведе з сином заходи профілактичного характеру.

Представник Свічкар В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримала своє заперечення, подане до суду та клопотання про закриття провадження у справі.

Крім того, до суду надійшло заперечення представника Свічкар В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП за відсутності в її діях події та складу адміністративного правопорушення. Представник зазначила, що після дослідження відеозапису, на який посилався орган поліції, встановлено, що цей відеозапис не підтверджує фабулу протоколу, а навпаки – не містить фіксації будь-яких протиправних дій малолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . За таких обставин відсутній фактичний зв`язок між поведінкою матері та тією подією, на яку орган поліції посилається, як на підставу для притягнення її до відповідальності. Саме по собі посилання на те, що «дитина вчинила певні дії», не відповідає дійсності. При цьому, представник зазначила, що протокол щодо ОСОБА_1 фактично пов`язує нібито неналежне виконання нею батьківських обов`язків із твердженням про те, що її малолітній син нібито таємно заволодів чужим електросамокатом. Якщо не встановлено, що ОСОБА_4 вчинив описані у протоколі протиправні дії, відсутня і фактична основа для твердження про те, що мати допустила неналежне виконання батьківських обов`язків саме у зв`язку з цією подією. Більше того, навіть доведення певної неправомірної поведінки дитини саме по собі не є достатнім для притягнення матері до адміністративної відповідальності. Необхідно довести власну протиправну поведінку матері, тобто конкретне ухилення від виконання батьківських обов`язків. Представник зазначила, що орган поліції повинен був зазначити та довести, якого саме контролю не здійснила мати, де вона перебувала, які саме дії повинна була вчинити, чому вона була зобов`язання їх вчинити саме в цей час та за цих обставин, і яким чином її конкретна бездіяльність призвела до події, що ставиться їй у вину. Таких обставин матеріали справи не містять. У цій справі орган поліції пов?язує нібито неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов?язків із конкретною подією - нібито таємним заволодінням її малолітнім сином чужим електросамокатом. Тому для перевірки обґрунтованості висунутого матері обвинувачення необхідно послідовно встановити дві самостійні обставини. По-перше, чи вчиняв ОСОБА_3 ті дії, які зазначені в протоколі, по-друге, якщо такі дії були вчинені, чи є вони наслідком конкретного винного невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов?язків. Саме така послідовність випливає із суті пред?явленого ОСОБА_1 обвинувачення. На думку представника, не можна автоматично перейти від твердження, що «дитина нібито заволоділа електросамокатом» до висновку «мати неналежно виконувала батьківські обов`язки». Між цими обставинами повинні бути встановлені та доведені конкретні факти. У свою чергу, якщо доказами справи не підтверджено, що ОСОБА_4 вчинив дії, які йому приписуються, відсутня сама подія, на яку орган поліції посилається як на результат нібито неналежного виховання. Представник звернула увагу суду на принципову обставину: матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взагалі вчинив дії, які описані в протоколі як таємне заволодіння чужим електросамокатом. У протоколі щодо ОСОБА_1 зазначено, що її малолітній син, перебуваючи без належного батьківського контролю, нібито таємно заволодів електросамокатом, після чого закотив його до підвального приміщення. Однак наведене твердження не підтверджене належними доказами. Принципово важливим є те, що малолітній ОСОБА_3 не визнавав факту крадіжки електросамоката. ОСОБА_4 надавав пояснення працівникам поліції разом із матір?ю та заперечував те, що він крав електросамокат. Отже, на момент проведення перевірки існували взаємно протилежні твердження щодо обставин події. За таких умов працівники поліції були зобов?язані не формально прийняти одну версію події, а перевірити всі обставини та зібрати об?єктивні докази. Проте, позиція дитини належним чином не була перевірена та спростована. Не встановлено, які саме докази спростовують пояснення ОСОБА_5 , не наведено, чому його позиція не заслуговує на довіру та не зазначено, на підставі яких конкретних об?єктивних даних зроблено висновок про його причетність. Тобто, дитина заявляє: «я цього не робив», а орган поліції фактично відповідає на це не доказом, а висновком про його причетність. Такий підхід не відповідає принципам повного та об?єктивного з?ясування обставин справи. Особливо тривожним є те, що при цьому увага зверталася на те, що дитина перебувала разом з іншим хлопчиком, сім?я якого нібито є «неблагополучною». Такий підхід формує у дитини дуже небезпечне розуміння взаємодії з державними органами: що її слова можуть не мати значення, що її можуть визнати винною без безпосереднього доказу та що оцінка її поведінки може залежати від того, з ким вона спілкується. Дитина має розуміти, що її вчинки мають значення та за них необхідно відповідати, але водночас вона має бачити, що державний орган встановлює факти об?єктиво, непереджено та на підставі доказів. У цій ситуації замість такого підходу дитина фактично була одразу поставлена в позицію особи, яка «винна», а потім цей висновок був перенесений і на її матір. Це не відповідає ані завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, ані принципу індивідуальної відповідальності. Представник зазначила, що у рапорті старшого інспектора СЮП ОРУП №1 ГУНП в Одеській області майора поліції Владислава Вишневського від 30.07.2026 року зазначено, що під час відпрацювання заяви було отримано запис із камер відеоспостереження та встановлено малолітніх, які нібито причетні до правопорушення. Саме на зазначений відеозапис орган поліції фактично посилається як на об?єктивне джерело інформації щодо причетності ОСОБА_5 до події. Працівники повідомили, що із ним можна буде ознайомитися в суді. Після надходження адміністративної справи до суду відеозапис у матеріалах справи був відсутній. Проте, безпосередно під час судового розгляду з?ясувалося, відеозапис, на який посилався працівник поліції, не містився у первісно направлених до суду матеріалах справи та був направлений до суду окремо після звернення адвоката із запитом. Після безпосереднього перегляду відеозапису встановлено, що його зміст не підтверджує викладені в протоколі обставини та не фіксує вчинення ОСОБА_5 будь-яких протиправних дій. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_4 перебуває біля своєї школи. На відеозаписі дитина знаходиться на вулиці, сидить та користується власним мобільним телефоном. Будь-яких дій, які б свідчили про таємне заволодіння електросамокатом, його викрадення, переміщення або приховування ОСОБА_5 , на відеозаписі не зафіксовано. Так само відеозапис не підтверджує, що ОСОБА_4 брав електросамокат, переміщував його до підвального приміщення або вчиняв будь-які інші дії щодо зазначеного майна. Представник зазначила, що у даному випадку недоліки протоколу мають не формальний характер, оскільки безпосередньо впливають на можливість встановлення суті пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення та перевірки наявності в її діях складу адміністративного правоопрушення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 184 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 183818 від 30.07.2026 року, в якому ОСОБА_1 вказала, що зобов`язується провести з сином заходи профілактичного характеру та жодним чином не спростувала викладеного в ньому;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 30.07.2026 року, згідно яких вона вказувала, що ОСОБА_9 вкрав самокат, а її син його супроводжував до місця схованки у підвал;

- рапортом старшого інспектора СЮП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області майора поліції В. Вишневського від 30.07.2026 року, згідно якого із запису з камер спостереження було встановлено малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , які зі шкільного подвір`я таємно викрали електросамокат ОСОБА_2 та закотили його у підвал;

- рапортом від 29.07.2026 року та заявою ОСОБА_2 від 28.07.2026 року, згідно яких вона просила вжити заходів виховного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , а також їх законних представників;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 28.07.2026 року, згідно яких 27.07.2026 року з подвір`я школи де вона працює був викрадений її електросамокат. Як виявилося, це зробили двоє хлопців, які сховали самокат у підвалі. Тоді ж були викликані батьки цих дітей, ОСОБА_12 виправдовував сина, але попросив вибачення, ОСОБА_13 сказав, що треба було вести не у підвал де живете, а у парк в іншому районі міста, дитина вибачилась, проте з посмішкою. Діти сказали, що це вона погано прив`язала самокат. На питання для чого вони це зробили була відповідь – щоб використовувати в особистих цілях. На думку ОСОБА_2 діти так і не усвідомили, що зробили;

- повідомленням ВП № 5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 31.07.2026 року на ім`я начальника служби у справах дітей Одеської міської ради, згідно якого було встановлено малолітніх, які причетні до правопорушення – крадіжки електросамоката у ОСОБА_2 . Одним із них є ОСОБА_14 , 2014 р.н., законним представником якого є ОСОБА_1 . При цьому, родина вже потрапляла в поле зору Національної поліції через неналежне виконання батьківських обов`язків;

- копією постанови Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2026 року по справі № 522/10648/26, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

- копією паспорта громадянки України ОСОБА_2 , копією паспорта громадянки України ОСОБА_1 , копією свідоцтва про народження відносно ОСОБА_3 .

З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, отриманих пояснень, суд приходить до висновку, що всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що суди, при оцінці доказів, керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Суд критично ставиться до позиції сторони захисту та ОСОБА_1 щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП, оскільки вказане спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами та поясненнями потерпілої та представина поліції. При цьому, обрану ОСОБА_1 позицію суд сприймає, як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.184 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками - за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності.

Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Згідно до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.

Враховуючи обставини справи, дані про особу правопорушника, вважаю необхідним визначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч.2 ст.184 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами, а саме у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з винесення постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов`язок сплати судовий збір, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок на користь держави.

Керуючись ст.184 ч. 2, 283-285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1700 (тисяча сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок. Отримувач коштів ГУК в Одеській області /Приморський район/ 22030101 ЄДРПОУ отримувача - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UА268999980313111206000015758, код класифікації доходів бюджету 22030101.

У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: К.О. Лагода