Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №521/22468/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/22468/25

Провадження 2/521/2576/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання – Должненко В.,

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

У грудні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі – ТОВ «МІЛОАН», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості в розмірі 53 353,93 грн та понесені судові витрати (2 422,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит № 7570500, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. Крім того, 02.01.2025 року між сторонами було укладено аналогічний Договір № 100914448 на суму 5 000 грн. Позивач свої зобов`язання виконав та перерахував кошти на банківську картку відповідача. Проте відповідач належним чином свої зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість: – за Договором № 7570500 у сумі 30 843,71 грн (з яких: 10 000 грн – тіло кредиту, 14 000 грн – комісія за обслуговування, 5 000 грн – штрафи/пеня, 1 843,71 грн – інфляційні втрати); – за Договором № 100914448 у сумі 22 510,22 грн (з яких: 5 000 грн – тіло кредиту, 3 757,59 грн – проценти, 3 350 грн – комісії за надання та обслуговування, 9 311,04 грн – штрафи/пеня, 1 091,59 грн – інфляційні втрати).

Заперечення відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі. 21.01.2026 року представник відповідача (адвокат Зачепіло З.Я.) подала до суду відзив на позовну заяву, у якому вказала на відсутність первинних бухгалтерських документів (банківських виписок), які б достовірно підтверджували факт перерахування позивачем кредитних коштів саме на рахунок відповідача. Надані позивачем довідки сервісу "Easypay", на думку представника, не є належними доказами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згодом, здійснюючи самопредставництво, відповідач ОСОБА_1 подав до суду розгорнуті Додаткові пояснення (від 05.04.2026 року) з контррозрахунком, у яких деталізував свої заперечення проти заявлених сум та вказав на системне зловживання правом з боку фінансової установи.

Відповідач зазначає, що комісії за «надання» та «обслуговування» кредиту (загалом 19 250,00 грн за обома договорами) є нікчемними, оскільки суперечать вимогам ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України № 3498-IX. Позивач не надавав окремих послуг, за які встановлені дані платежі, що також підтверджується сталою практикою Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова у справі № 496/3134/19).

За Договором № 7570500 відповідач фактично сплатив 1 900,00 грн (15.12.2024 р. та 23.12.2024 р.). Оскільки нарахування комісій є нікчемним, ці кошти мали бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту. Відтак, залишок основного боргу за цим договором може становити не більше 8 100,00 грн.

Нарахування позивачем штрафів на суму 5 000,00 грн та 9 311,04 грн прямо порушує імперативну норму п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (внесено Законом № 2120-IX), яка звільняє позичальників від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

Посилаючись на правовий висновок ВП ВС у справі № 444/9519/12, відповідач вказує, що нарахування договірних відсотків поза межами 15-денного строку кредитування є неправомірним. Законними він визнає лише відсотки за період з 03.01.2025 по 17.01.2025 у розмірі 90,45 грн. Крім того, позивач застосував подвійну відповідальність, одночасно нараховуючи підвищені відсотки та приховану пеню.

Розрахунок за ст. 625 ЦК України здійснено позивачем не на фактичне тіло боргу, а на штучно збільшену суму (включно з незаконними штрафами та комісіями), що робить цей розрахунок юридично нікчемним.

Вимоги про стягнення 10 000 грн на правову допомогу не підтверджені жодними первинними документами. Крім того, відповідач є особою з інвалідністю 2 групи (надано копію посвідчення), у зв`язку з чим він звільнений від сплати судового збору (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), а судові витрати позивача не підлягають стягненню з нього.

Відповідач зазначає, що позивач надав лише роздруківки без відповідних електронних файлів та логів (Audit Trail), що ставить під сумнів факт укладення договорів саме на тих умовах, які заявляє ТОВ «МІЛОАН».

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у стягненні комісій, штрафів, пені, позастрокових відсотків та інфляційних втрат, обмеживши суму стягнення (у разі доведення факту укладання договорів) виключно залишком тіла кредиту та законними відсотками в загальній сумі 13 190,45 грн, а також постановити окрему ухвалу щодо порушень з боку фінансової установи.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08.01.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою було задоволено клопотання представника ТОВ «МІЛОАН» та витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо руху коштів та ідентифікаційних даних за картковими рахунками відповідача. 03.02.2026 року на виконання ухвали суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла запитувана інформація та виписки про рух коштів по рахунках відповідача (лист № БТ/Е-3549).

15.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відкликання повноважень представника – адвоката Зачепіло З.Я. у зв`язку з розірванням договору про надання правничої допомоги.

20.06.2026 року відповідач подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

У призначене судове засідання 05.10.2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідач у поданих 05.04.2026 року заявах по суті справи просив здійснювати розгляд без його участі. Представник позивача у позовній заяві також просила суд розглядати справу за її відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 02.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 7570500 в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему на вебсайті позивача.

За умовами Договору № 7570500 сума кредиту склала 10 000,00 грн, комісія за надання кредиту – 500,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 14 000,00 грн (за весь строк), строк кредитування обумовлений графіком платежів.

02.01.2025 року між сторонами було укладено Договір про споживчий кредит № 100914448 на аналогічних умовах, за якими сума кредиту склала 5 000,00 грн, комісія за надання кредиту – 200,00 грн, комісія за обслуговування – 7 700,00 грн (за весь строк), відсотки за користування в межах строку кредитування (15 днів) – 44,00 % річних (фактично 90,45 грн).

Договори були підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «МІЛОАН» перерахувало грошові кошти: 10 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (договір № 7570500) та 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 (договір № 100914448).

Належність вказаних карткових рахунків відповідачу ОСОБА_1 та факт зарахування на них кредитних коштів у вказані дати (02.12.2024 та 02.01.2025) підтверджується витребуваними судом виписками про рух коштів та листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-3549 від 03.02.2026 року. Згідно з випискою по рахунках та наданими позивачем відомостями нарахувань, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за Договором № 7570500, а саме сплатив 15.12.2024 року – 500,00 грн та 23.12.2024 року – 1 400,00 грн (разом 1 900,00 грн). Позивач зарахував вказані кошти на погашення комісій. За Договором № 100914448 платежі відповідачем не здійснювалися.

Зміст спірних правовідносин полягає у невиконанні боржником зобов`язань за договорами про споживчий кредит, що призвело до порушення майнового права кредитора на своєчасне повернення наданих у позику коштів, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та кожному аргументу сторін, суд керується наступним.

Щодо факту укладення договорів та отримання коштів.

Суд відхиляє аргумент відповідача щодо недоведеності факту укладення договорів з підстав ненадання позивачем оригіналів електронних лог-файлів. Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до укладеного у письмовій формі. Без проходження реєстрації, ідентифікації та введення смс-коду укладення правочину було б неможливим. Крім того, факт отримання кредитних коштів (10 000 грн та 5 000 грн) беззаперечно підтверджується офіційною відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що спростовує твердження відповідача про неналежність наданих позивачем довідок платіжної системи "Easypay". Розбіжності у фінансових номерах телефонів, зазначених в анкеті банку та системі позивача, не спростовують факту зарахування коштів саме на особисті рахунки відповідача. Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання (ст. 1054 ЦК України).

Щодо позовних вимог про стягнення комісій.

Суд вважає обґрунтованим аргумент відповідача про нікчемність умов договорів щодо нарахування комісій за надання та обслуговування кредиту. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про споживчий кредит будь-яку плату (комісії) за супровідні послуги, які він зобов`язаний здійснювати для видачі або обліку кредиту, оскільки це є його власним обов`язком, а не самостійною послугою. Умови договору, що передбачають таку плату, є нікчемними. Позивачем не надано жодних доказів надання відповідачу додаткових або супутніх послуг, які б обґрунтовували стягнення комісій у загальному розмірі 19 250,00 грн (що значно перевищує саму суму позики). Зазначене узгоджується із сталою судовою практикою, зокрема висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19). Суд не застосовує умови пунктів 1.5.1 та 1.5.2 спірних договорів, оскільки в силу ст. 215, 216 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» вони є нікчемними та не породжують юридичних наслідків. Оскільки правова підстава для нарахування комісій була відсутня від початку, фактично сплачені відповідачем 1 900,00 грн (за Договором № 7570500) підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу (тіла кредиту). Відтак, залишок непогашеного тіла кредиту за Договором № 7570500 становить 8 100,00 грн (10 000,00 - 1 900,00), а за Договором № 100914448 – 5 000,00 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Позивач просить стягнути 3 757,59 грн процентів за Договором № 100914448. Відповідач визнає правомірність нарахування процентів лише в межах початкового 15-денного строку кредитування у сумі 90,45 грн. Суд приймає доводи відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладено правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після цієї дати кредитор може вимагати лише застосування ст. 625 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що строк кредитування за Договором № 100914448 становив 15 днів (з 02.01.2025 по 17.01.2025). Розрахунок позивача щодо нарахування процентів за підвищеною ставкою після 17.01.2025 року суперечить закону, а тому до стягнення підлягають лише проценти в межах узгодженого строку у розмірі 90,45 грн.

Щодо стягнення штрафів та пені.

Позивач заявив вимоги про стягнення штрафів/пені: 5 000,00 грн (за Договором № 7570500) та 9 311,04 грн (за Договором № 100914448). Суд відхиляє ці вимоги та розрахунки позивача як такі, що прямо суперечать законодавству. Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню). Враховуючи, що прострочення за спірними договорами відбулося у 2024-2025 роках, тобто у період дії воєнного стану, нарахування будь-яких штрафних санкцій є незаконним. Відповідні доводи відповідача визнаються судом обґрунтованими.

Щодо стягнення інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 1 843,71 грн за Договором № 7570500 (за період з 18.12.2024 по 19.09.2025) та 1 091,59 грн за Договором № 100914448 (за період з 17.01.2025 по 19.09.2025).

Суд відхиляє ці докази та розрахунки, оскільки інфляційні втрати були нараховані позивачем на загальну штучно сформовану суму заборгованості (29 000,00 грн та 21 418,63 грн відповідно), яка включала нікчемні комісії, незаконні штрафи та проценти, нараховані поза межами строку кредитування.

За правовою природою інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають компенсацією за знецінення грошових коштів. Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, інфляційні втрати можуть нараховуватися виключно на фактичну суму простроченого основного зобов`язання (тіло кредиту), а нарахування інфляційних втрат на суми штрафів, пені чи нікчемних комісій прямо суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки суд встановив, що фактична сума непогашеного основного зобов`язання (тіла кредиту) становить 8 100,00 грн за Договором № 7570500 та 5 000,00 грн за Договором № 100914448, суд, не виходячи за межі заявлених позовних вимог (щодо періодів прострочення), здійснює самостійний перерахунок інфляційних втрат із застосуванням сукупних індексів інфляції, правомірно визначених самим позивачем для відповідних періодів, але до визнаної судом обґрунтованої бази нарахування.

За Договором № 7570500 від 02.12.2024:

-Сума основного боргу (база нарахування): 8 100,00 грн.

-Період прострочення: 18.12.2024 – 19.09.2025.

-Сукупний індекс інфляції за вказаний період (визначений позивачем): 1.06357605.

-Розрахунок суду: 8 100,00 грн ? 1.06357605 = 8 614,97 грн.

-Інфляційні втрати: 8 614,97 грн – 8 100,00 грн = 514,97 грн.

За Договором № 100914448 від 02.01.2025:

-Сума основного боргу (база нарахування): 5 000,00 грн.

-Період прострочення: 17.01.2025 – 19.09.2025.

-Сукупний індекс інфляції за вказаний період (визначений позивачем): 1.05096448.

-Розрахунок суду: 5 000,00 грн ? 1.05096448 = 5 254,82 грн.

-Інфляційні втрати: 5 254,82 грн – 5 000,00 грн = 254,82 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 769,79 грн (514,97 грн + 254,82 грн). В іншій частині заявлених інфляційних втрат (на суму 2 165,51 грн) належить відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та невірним обранням позивачем бази для їх нарахування.

Отже, порушені права позивача підлягають судовому захисту лише в частині стягнення фактично наявного та законно обґрунтованого боргу:

-за Договором про споживчий кредит № 7570500 від 02.12.2024 року у розмірі 8 614 (вісім тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 97 копійок (з яких: 8 100,00 грн — залишок непогашеного тіла кредиту, 514,97 грн — інфляційні втрати);

-за Договором про споживчий кредит № 100914448 від 02.01.2025 року у розмірі 5 345 (п`ять тисяч триста сорок п`ять) гривень 27 копійок (з яких: 5 000,00 грн — тіло кредиту, 90,45 грн — проценти за користування кредитом у межах строку кредитування, 254,82 грн — інфляційні втрати).

У задоволенні вимоги відповідача щодо постановлення окремої ухвали щодо діяльності позивача суд вважає за необхідне відмовити, оскільки виявлені недоліки правозастосування вирішуються судом шляхом відмови у стягненні безпідставно нарахованих сум по суті позову, що є достатнім заходом захисту прав споживача.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати на професійну правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що загальна сума позовних вимог (ціна позову) складала 53 353,93 грн. За наслідками судового розгляду позов підлягає частковому задоволенню на загальну суму 13 960,24 грн (8 100,00 грн тіла кредиту та 514,97 грн інфляційних втрат за Договором № 7570500 + 5 000,00 грн тіла кредиту, 90,45 грн процентів та 254,82 грн інфляційних втрат за Договором № 100914448). Відсоток задоволених позовних вимог становить 26,16 % (13 960,24 грн / 53 353,93 грн ? 100).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Застосовуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат (ч. 2 ст. 141 ЦПК України), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2 616,53 грн (10 000,00 грн ? 26,165 %). У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу належить відмовити.

Щодо судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову в розмірі 2 422,40 грн, суд враховує наступне. Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, сума судового збору, що пропорційна задоволеним вимогам (2 422,40 грн ? 26,165 % = 633,83 грн), підлягає компенсації позивачу за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12,13,19,141,258,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» заборгованість:

-за Договором про споживчий кредит № 7570500 від 02.12.2024 року у розмірі 8 614 (вісім тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 97 копійок (з яких: 8 100,00 грн — залишок непогашеного тіла кредиту, 514,97 грн — інфляційні втрати);

-за Договором про споживчий кредит № 100914448 від 02.01.2025 року у розмірі 5 345 (п`ять тисяч триста сорок п`ять) гривень 27 копійок (з яких: 5 000,00 грн — тіло кредиту, 90,45 грн — проценти за користування кредитом у межах строку кредитування, 254,82 грн — інфляційні втрати).

А всього стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 13 960 (тринадцять тисяч дев`яносто) гривень 24 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2 616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) гривень 53 копійки. У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу — відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, частину сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 633 (шістсот тридцять три) гривні 83 копійки. У стягненні з відповідача решти суми судового збору — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21. Ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 40484607.

Відповідач ОСОБА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

09.10.26