Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №521/12442/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/12442/26

Номер провадження № 2-о/521/420/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Сироти О.О.

за участю представників учасників, учасників справи:

від ОСОБА_1 – не з`явилася;

від ОСОБА_2 – не з`явився;

від Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Успенська, 60, ЄДРПОУ:37946466) про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви.

У липні 2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території, в якій заявник просить суд: встановити факт реєстрації шлюбу 17.07.2015 року відділом реєстрації шлюбу м. Сімферополя департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції Республіки Крим (код органу 99100005), актовий запис №1073, укладеного між заявником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Україна, місце народження Україна, Кіровоградська область, місто Ульяновка та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, місце народження Автономна Республіка Крим, місто Судак, село Дачне.

В обґрунтування заяви представник заявника посилався на те, що 17.07.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб відділом реєстрації шлюбу м. Сімферополя департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції Республіки Крим (код органу 99100005), актовий запис №1073. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу від 17.07.2015 року.

Представник заявника зазначив, що у 2016 році заявниця виїхала з тимчасово окупованої території та звернулася до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з метою підтвердження факту державної реєстрації шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_2 17.07.2015 року, а також внесення відповідних відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян України. Проте, органом ДРАЦС було надано усну відмову у проведенні вказаних дій, оскільки свідоцтво про шлюб російського зразка не має юридичного значення та не може бути прийнятим як підстава для проведення реєстраційних дій.

В подальшому представник заявника зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за межами України, та у заявника виникла необхідність підтвердження факту реєстрації їхнього шлюбу для реалізації прав та законних інтересів подружжя у правовідносинах, що виникають як на території України та і за її межами.

Встановлення факту реєстрації шлюбу має для заявника істотне юридичне значення, оскільки спрямоване на підтвердження їхнього сімейного статусу та забезпечення можливості реалізації передбачених законодавством України прав та обов`язків подружжя, у зв`язку із чим заявник звертається до суду із вказаною заявою.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 21.07.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження; витребувано від Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію: щодо реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та щодо реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

05.10.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника заявника надійшла заява за вх. №73644 щодо застосування до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заходів процесуального примусу щодо невиконання ухвали суду про витребування доказів.

06.10.2026 року до суду від Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла витребувана судом інформація, яка долучена до матеріалів справи.

Заявник в судове засідання не з`явився, однак від представника заявника 09.10.2026 року надійшла заява про підтримання вимог заяви про встановлення факту та про розгляд справи без участі заявника та його представника. Також у вказаній заяві заявник не підтримав вимоги заяви про застосування до відділу ДРАЦС заходів процесуального примусу у зв`язку із виконанням ухвали суду про витребування доказів.

Інші заінтересовані особи, а також їх представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з наявними повідомленнями про дату розгляду справи, та з урахуванням клопотання представника заявника щодо розгляду справи за їх відсутності, судом вирішено провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Дослідивши матеріали заяви, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України потребують задоволення, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2015 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Україна та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна. Шлюб зареєстровано відділом реєстрації шлюбу м. Сімферополя департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис №1073. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловік « ОСОБА_3 » дружина « ОСОБА_3 ». На підтвердження факту укладення шлюбу заявником суду надано копію свідоцтва про укладання шлюбу від 17.07.2015 року.

Судом встановлено, що 20.04.2004 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала паспорт громадянина України та 02.06.2004 року одержала РНОКПП.

Судом встановлено, що 08.01.2004 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав паспорт громадянина України та 29.04.2005 року одержав РНОКПП.

Також, як вбачається із відповіді Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.10.2026 року за вх. №40235 шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не укладався.

Судом встановлено, що встановлення факту реєстрації шлюбу має для заявника істотне юридичне значення, оскільки спрямоване на підтвердження сімейного статусу та забезпечення можливості реалізації передбачених законодавством України прав та обов`язків подружжя.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення.

Відповідно до ч.3-4 ст. 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на час звернення заявників до суду) визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.

07.05.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким, зокрема, ч.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено словами «крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану».

Положеннями ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.

Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку ст. 315 ЦПК України.

При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про реєстрацію шлюбу, як доказам потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт реєстрації шлюбу.

Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України в порядку ст. 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації шлюбу та для внесення відомостей відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (див. висновок Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до положень ч.2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, шлюб. А згідно з положеннями ч. 3 і 4 цієї ж статті, шлюб підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Відповідно до ч. 8, 11 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. Свідоцтво про державну реєстрацію шлюбу видається кожному із подружжя.

Як встановлено судом у даній справі, на тимчасово окупованій території України між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було 17.07.2015 року укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації шлюбу м. Сімферополь департаменту обліку актів цивільного стану міністерства юстиції Республіки Крим.

Отже, згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шлюб укладено на тимчасово окупованій території України.

З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким, зокрема, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено, документи, що підтверджують факт реєстрації шлюбу особи на тимчасово окупованій території, не є недійсними.

При цьому висновок про можливість розгляду заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу в окремому провадженні викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 10.12.2018 року у справі № 2-о-48/10 (провадження № 61-1217св18), від 17.04.2019 року у справі № 694/332/17 (провадження № 61-26442св18), від 08.09.2021 року у справі № 752/18540/20 (провадження № 61-4695св21), від 16.11.2022 року у справі № 759/1443/22 (провадження № 61-8726св22).

Проведення державної реєстрації шлюбу між заявником та її чоловіком не вбачається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території України, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт реєстрації шлюбу.

Отже, встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідне заявниці для реєстрації шлюбу в Єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України, а наявні у заявника документи не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію шлюбу органом РАЦС України.

За наведених вище обставин, враховуючи надані заявником докази, суд приходить до висновку, що знайшли підтвердження факти, на які посилається заявник, в зв`язку з чим вимоги про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території України потребують задоволення.

Керуючись ст. 12,13,81, 259, 263, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Успенська, 60, ЄДРПОУ:37946466) про встановлення факту реєстрації шлюбу на тимчасово окупованій території - задовольнити.

Встановити факт реєстрації шлюбу 17 липня 2015 року відділом запису актів цивільного стану м. Сімферополя департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 1073, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Україна, місце народження: Україна, Кіровоградська область, місто Ульяновка та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, місце народження Автономна Республіка Крим, місто Судак, село Дачне.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду підписано та складено 09.10.2026 року.

Суддя Н.О. Шевчук