Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №503/1622/25 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1622/25

Провадження № 1-кп/503/69/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима судове провадження за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025161180000644 від 06.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді начальника 2 ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту 3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч .1 ст. 382 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник – адвокат ОСОБА_7 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді начальника 2-ї ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту 3-го батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант», в порушення вимог ч.1 ст. 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов`язковим до виконання, та ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, після набрання законної сили постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук від 16 травня 2025 року у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з її змістом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, всупереч постанови суду 06.09.2025 близько 16 години 00 хвилин, знову особисто керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки FORD, державний номерний знак НОМЕР_2 на виїзді з села Івашків в напрямку міста Кодими, Кодимської територіальної громади, Подільського району, Одеської області вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а саме не впоравшись із керуванням допустив з`їзд в кювет, та перевертання автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою

Водночас із цим суд визнає обвинувачення висунуте та викладене в змісті обвинувального акту (а.п.2-6) необґрунтованим в частині зазначення обставин того, що:

- інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення було ним вчинене за обставин того, що про наявність постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2025 року щодо накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_3 був обізнаний «так як перебував у судовому засіданні та надав суду пояснення, та отримав копію постанови», оскільки сукупність відомостей наявних в публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.п.24-26) вказує на те, що в судове засідання, яке відбувалось в Автозаводському районному суді м. Кременчука 16.05.2025 року у справі про адміністративне правопорушення № 524/3644/25 за ч.1 ст. 130 КУпАП « ОСОБА_3 не прибув» та «будучи обізнаним про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та про те, що дана справа буде розглядатися у Автозаводського районного суду м. Кременчука (зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення), не вжив заходів для явки до суду», внаслідок чого судом було визнано «за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_3 ». Дана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 27.05.2025 року. З врахуванням зазначеного суд вважає, що обставина «так як перебував у судовому засіданні та надав суду пояснення, та отримав копію постанови», наведена в обґрунтування щодо обізнаності ОСОБА_3 накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, підлягає виключенню з пред`явленого обвинувачення внаслідок своєї невідповідності дійсності, оскільки прямо суперечить самому змісту постанови суду від 16.05.2025 року в справі № 524/3644/25;

- інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення було ним вчинене «будучи в стані алкогольного сп`яніння», оскільки сукупність відомостей наявних в публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень вказує на те, що постановою Кодимського районного суду Одеської області від 24.10.2025 року у справі про адміністративні правопорушення № 503/1574/25, провадження про вчинення ОСОБА_3 06.09.2025 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.2 ст. 130 КУпАП було закрите, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу вказаних адміністративних правопорушень. Дана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 04.11.2025 року. Водночас із цим мотивувальна частина цієї постанови містить в собі зазначення того, що з висновку лікаря №119 від 06 вересня 2019 року вбачається, що огляд ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння проведено лікарем о 19 год. 10 хв., тобто майже через 4 години з часу виникнення підстав для огляду. Таким чином, огляд на стан сп`яніння проведено поза межами строку, встановленого п.9 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1452/735, тому результати огляду не є достовірними. Згідно п.21 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. З врахуванням зазначеного суд вважає, що обставина «будучи в стані алкогольного сп`яніння» щодо особи ОСОБА_3 на час вчинення кримінального правопорушення підлягає виключенню з пред`явленого обвинувачення як безпідставно наведена у його змісті.

Суд відзначає те, що виключення зазначених обставин із змісту пред`явленого обвинувачення жодним чином не впливає на саму кваліфікацію діяння обвинуваченого, оскільки дані ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення не є кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого диспозицією ч.1 ст. 382 КК України. Водночас сукупність досліджених судом під час судового розгляду доказів підтверджує, що про прийняття судом постанови про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення керування транспортними засобами ОСОБА_3 був обізнаний до керування транспортним засобом 06.09.2025, про що судом зазначено нижче при наданні оцінки доказам.

В судовому засіданні обвинувачен ий ОСОБА_3 винуватість у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення визнав, але водночас із цим, після уточнюючого запитання суду, заперечував лише фактичні обставини здійснення керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, про що зазначено в змісті обвинувального акту, оскільки у відповідній справі про адміністративне правопорушення стосовно нього було закрите провадження. Крім того, на запитання суду відзначив, що тиску або примушування до визнання своєї вини до нього не застосовувалось.

Вина обвинувачен ого ОСОБА_3 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення доведена, оскільки підтверджується встановленими судом обставинами на підставі сукупності належних і допустимих доказів, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:

- показами обвинувачено го ОСОБА_3 наданими ним в ході його допиту під час судового розгляду в судовому засіданні, яке відбулось 07.05.2026 року, які фактично зводились до підтвердження вище наведених фактичних обставин кримінального провадження, які саме викладені у змісті обвинувального акту, при цьому не містили обставин, які б суперечили їм або спростовували їх, за винятком обставини керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки у відповідній справі про адміністративне правопорушення стосовно нього було закрите провадження;

- копією заяви ОСОБА_3 від 12.09.2025 року (а.п.69), в якій останній визнавав ті обставини, що 06.09.2025 керував автомобілем FORD RANGER номерний знак НОМЕР_2 в с. Івашків, Кодимської ТГ, Подільського району Одеської області, не маючи на те законного права так як був позбавлений права керування транспортними засобами рішенням Автозаводського суду м. Кременчук. Про вказане рішення суду йому було відомо так як Він 23.03.2025 керував у м. Кременчук автомобілем в стані сп`яніння і відносно нього було складено відповідний протокол. В подальшому для розгляду справи із даного приводу Він був викликаний до Автозаводського суду м. Кременчук, де надав судді свідчення з даного приводу та визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Того дня рішення по справі не було прийнято та йому вручили повістку на іншу дату. Прибути по повістці до суду Він не зміг так як вирушив в зону бойових дій із своїм підрозділом, в якому проходить службу в лавах ЗСУ. В подальшому поштовим зв`язком Він отримав рішення суду у вказаній справі відповідно до якого його було визнано винним та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень і позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Свою вину визнає та щиросердечно розкаюється;

- змістом постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.05.2025 року в справі № 524/3644/25, що наявна в публічному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.п.25-26), набрала законної сили 27.05.2025 року та якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Водночас із цим мотивувальна частина цієї постанови містить в собі зазначення того, що ОСОБА_3 був «обізнаним про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та про те, що дана справа буде розглядатися у Автозаводського районного суду м. Кременчука».

Надаючи оцінку доводам висловленим захисником в судових дебатам про відсутність підтвердження саме вручення обвинуваченому копії постанови суду про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення керування транспортними засобами суд зауважує, що ОСОБА_3 був обізнаний про перебування на розгляді суду у відношенні нього відповідної справи про адміністративне правопорушення і у змісті заяви від 12.09.2025 року (а.п.69) та показах наданих ним в судовому засіданні, яке відбулось 07.05.2026 року, визнавав той факт, що ще до керування транспортним засобом 06.09.2025 був обізнаний, через військову частину перебуваючи на той час у Запорізькій області, про прийняття судом постанови про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення керування транспортними засобами. В свою чергу практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Судом обвинуваченому було додатково роз`яснено положення ч.3 ст. 23 та пункту 1 ч.4 ст. 42 КПК України щодо можливості реалізації права на допит свідків обвинувачення і допиту свідків захисту, але сторона захисту даним процесуальним правом не скористалася.

Натомість прокурором в судовому засіданні, яке відбулось 07.05.2026 року, було заявлено про необхідність під час дослідження доказів сторони обвинувачення допиту свідків обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , яке судом було задоволено ухвалою суду про визначення обсягу та порядку дослідження доказів у даному судовому проваджені, у відповідності до положень ч.2 ст. 349 КПК України. У зв`язку з чим та враховуючи те, що процесуальні документи направлені прокуратурою на розгляд суду, зокрема зміст реєстру матеріалів досудового розслідування, не містили в собі жодних контактних даних зазначених вище свідків сторони обвинувачення, в тому числі їх адреси проживання, а також їх імен та по батькові (лише ініціали), то виготовленні судом судові повістки про виклик цих свідків в судові засідання призначені на 24.06.2026 року (а.п.149, 151-159), на 29.07.2026 року (а.п.171-173, 175) та на 09.10.2026 року (а.п.199, 205-209) надсилались судом безпосередньо до прокуратури. Згідно вимог ч.3 ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. З врахуванням вище наведеного та забезпечення судом дотримання розумного строку судового провадження суд вважав за можливе здійснити судовий розгляд.

Суд визнає зазначене вище формулювання обвинувачення доведеним, а дії обвинувачено го ОСОБА_3 кваліфікує за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого та зазначені у змісті обвинувального акту, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені. З приводу обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, у вигляді вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, яка зазначена у змісті пред`явленого обвинувачення, яке викладене в обвинувальному акті (а.п.5), то суд вважає необхідним відзначити наступне. При наведенні вище обґрунтування підстав визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом вже було вмотивовано прийняття рішення про виключенню з пред`явленого обвинувачення обставини «будучи в стані алкогольного сп`яніння» щодо особи ОСОБА_3 , як безпідставно наведеної у змісті обвинувачення. Згідно положень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 та висновків викладених в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 556/588/18 (провадження № 51-569км19) суд при ухваленні вироку не обмежений оцінкою наявності або відсутності обставин, що обтяжують або пом`якшують покарання, яка наведена у змісті обвинувального акту, а тому «Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку».

Відповідно до наявних у суду відомостей (а.п.122 на звороті), ОСОБА_3 за місцем проживання та проходження військової служби характеризується позитивно; є військовослужбовцем та внаслідок цього отримує регулярний дохід у вигляді грошового забезпечення; у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває; раніше не судимий та вперше притягається до кримінальної відповідальності не притягався.

Аналіз інформації про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого з досудової доповіді органу з питань пробації (а.п.121-124), вказує на те, що ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінені як середні, у зв`язку з чим та враховуючи соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, орган з питань пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без застосування покарання, пов`язаного із ізоляцією від суспільства.

При призначенні міри покарання ОСОБА_3 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також майновий стан винного, у зв`язку з чим прийшов до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити міру покарання у виді штрафу в межах установлених у санкції ч.1 ст. 382 Особливої частини КК України, яке на думку суду є необхідним й достатнім як для кари обвинуваченого так і для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися, зокрема до обвинуваченого не застосовувався запобіжний захід ні під час досудового розслідування, а ні під час судового провадження, а до набрання вироком законної сили суд не вбачає ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та як наслідок необхідності в обранні запобіжного заходу до обвинуваченої з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, призначення покарання у виді штрафу, а також поведінку обвинуваченого пов`язану із виконанням ним процесуальних обов`язків під час судового провадження.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 369-374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд, який ухвалив його – Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1