Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №947/37015/24 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/37015/24

Провадження № 2/947/176/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Огренич І.В.

за участю секретаря – Коростій М.В.,

представника позивачів – адвоката Бондаренко Ю.Г.,

представника Одеської міської ради – Бутрик А.О.,

представника КП «ЖКС «Чорноморський» - адвоката Бузової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Одеської міської ради (65000, м. Одеса, пл. Біржова, 1), Комунального підприємства «Міськзелентрест» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, 3), Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 13, прим. 101), Комунального підприємства «ЖКС «Чорноморський» (65104, м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 81/4), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ільфа і Петрова 21,23» (65104, м.Одеса, вул. Сім`ї Глодан, 23) про відшкодування шкоди, завданої в результаті пошкодження транспортних засобів внаслідок падіння дерева, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом в якому просять стягнути з відповідачів Одеської міської ради, КП «Міськзелентрест», Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, КП «ЖКС «Чорноморський» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 175866,56 гривень, витрати пов`язані з експертними послугами в розмірі 5000 гривень, моральну шкоду у розмірі 40000 гривень, на користь ОСОБА_2 стягнути в солідарному порядку з відповідачів Одеської міської ради, КП «Міськзелентрест», Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, КП «ЖКС «Чорноморський» матеріальну шкоду у розмірі 224953 гривень, витрати пов`язані з експертними послугами в розмірі 4000 гривень, моральну шкоду у розмірі 60000 гривень. При цьому позивачки посилаються на те, що 30.07.2024 у м.Одесі, по вул.Ільфа і Петрова біля будинку №23 на прибудинковій території в наслідок падіння дерева та його гілок було спричинено шкоду транспортному засобу «TOYOTA LAND CRUISER PRADO» р/н НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 та транспортному засобу «HYUNDAI ACCENT» р/н НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 . Також внаслідок падіння дерева позивачам було спричинено і моральну шкоду яка проявилась в негативному психологічному переживанні позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , душевних стражданнях.

Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

31.03.2025 протокольною ухвалою суду клопотання представника позивачів задоволено та залучено по справі у якості співвідповідача - ОСББ "Ільфа і Петрова 21,23". При цьому позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення шкоди залишились без змін.

Представник позивачів – адвокат Бондаренко Ю.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Одеської міської ради - Бутрик А.О. в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову, також надав до суду відзив на позов в якому зазначив, що Одеська міська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться на балансі КП «ЖКС «Чорноморський», який надає послуги з утримання та управління багатоквартирними будинками та відповідними прибудинковими територіями. Також представник ОМР посилається на те, що КП «ЖКС «Чорноморський» є відповідальним за стан зелених насаджень на прибудинковій території.

Представник відповідача Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради до судового засідання не з`явився, повідомлявся, надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що Департамент з благоустрою міста ОМР не є належним відповідачем по справі.

Представник відповідача КП «Міськзелентрест» до судового засідання не з`явився, повідомлявся, надав до суду додаткові пояснення в яких просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що КП «Міськзелентрест» не визначено як балансоутримувача конкретної території чи зеленого насадження, з яким пов`язана подія, а тому підприємство не може вважатися належним відповідачем у цій справі.

Представник КП «ЖКС «Чорноморський» - адвокат Бузова Т.Г. у судовому засіданні просила у задоволені позову відмовити, також надала до суду письмову промову в дебатах, в якій зазначила, що на день падіння дерева, а саме на 30 липня 2024 року, житловий багатоквартирний будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 не знаходився в управлінні КП «ЖКС «Чорноморський». Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від № 0055, був укладений лише 01.10.2024 року між КП «ЖКС «Чорноморський» та уповноваженою особою від співвласників багатоквартирного будинку, якій розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача ОСББ "Ільфа і Петрова 21,23" до судового засідання не з`явився, повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від ОСББ "Ільфа і Петрова 21,23" до суду не надходили.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно довідки від 30.07.2024, рапорту ДОП СП ВП№4 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції Масленнікова Д. в ході розгляду заяви ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 було встановлено, що на авто TOYOTA LAND CRUISER PRADO, р/н НОМЕР_1 , яке належить ОСОБА_1 впала трухлява гилка яка завдала пошкодження авто, також було пропоновано звертатись до суду з позовом.

При цьому фото, відео фіксації з місця події відсутні, в матеріалах справи при розгляді заяви ОСОБА_1 пошкодження не зафіксовані.

На підтвердження спричиненої шкоди ОСОБА_1 надала експертне транспортно-товарознавче дослідження колісного транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO, р/н НОМЕР_1 від 29 серпня 2024 року № 149-24, складеного ФОП ОСОБА_3 яке проводилось в АДРЕСА_5 та з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого автомобілю TOYOTA LAND CRUISER PRADO, р/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок події, яка сталася 30.07.2024, визначається рівною 175866, 56 грн.

Також в дослідженні зазначено, що висновок є достовірним за умов, що визначення причино-наслідкового зв`язку між тією або іншою подією, утворення тих чи інших пошкоджень КТЗ не входить до компетенції авто товарознавчої експертизи (авто товарознавчого дослідження або оцінки КТЗ), а є прерогативою трасологічної експертизи.

Отже, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів з яких можливо ідентифікувати зв`язок між подією, що сталась 30.07.2024 та шкодою, спричиненою автомобілю ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 , яка є власником автомобіля HYUNDAI ACCENT р/н НОМЕР_2 на підтвердження заявлених вимог надала лише висновок судового експерта Федотова Ф.В. від 19 вересня 2024 року № 7814 згідно якого встановлено, що ринкова вартість автомобілю HYUNDAI ACCENT р/н НОМЕР_2 до моменту події, яка сталася 30.07.2024 року, становить 224953 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент події і становить 224953 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобілю, з урахуванням фізичного зносу складових становить 145785 грн. 54 коп.; ринкова вартість автомобілю з урахуванням аварійних пошкоджень 79168 грн.

При цьому ОСОБА_2 з заявами про падіння дерева та його гілок, якими було пошкоджено автомобіль 30.07.2024 не зверталась, фото, відео фіксації з місця події відсутні, тобто факт падіння дерева на автомобіль HYUNDAI ACCENT р/н НОМЕР_2 не фіксувався, а лише описаний у позовній заяві.

Також суд звертає увагу на те, що позивачками не надано належних та допустимих доказів, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів до яких було заявлено вимоги та завданою майновою шкодою, а також не доведено, що Одеська міська рада, КП «Міськзелентрест», Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, КП «ЖКС «Чорноморський» на час події – 30.07.2024 були балансоутримувачами будинку АДРЕСА_3 , відповідної прибудинкової території та мають солідарну відповідальність.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин першої, другої ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду ( викладено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Пунктом 7 частини першої ст. 17 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Зі змісту постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вбачається, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша ст. 12 ЦПК України).

За змістом статей 12 та 18 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що в даному випадку тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону, покладається саме на позивачів, які звертаючись до суду з позовом про стягнення шкоди, повинні довести обставини, які мають істотне значення: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, та є підставою для відшкодування шкоди.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При таких обставинах та з огляду на всебічне, повне, об`єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів, суд вважає вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міськзелентрест», Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Комунального підприємства «ЖКС «Чорноморський», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ільфа і Петрова 21,23» про відшкодування шкоди, завданої в результаті пошкодження транспортних засобів внаслідок падіння дерева – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2026.

Суддя І. В. Огренич