Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №946/9522/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9522/25

Провадження № 2/946/131/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (надалі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено Договір № 1608929 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10 000,00 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 359 днів: з 15.05.2024 року по 10.05.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , яку Відповідачкою вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитні кошти відповідачці було надано шляхом безготівкового перерахування коштіву спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, отже кредитодавець свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідно до п. 4.1. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення. Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 27.06.2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу №27062025 за оплату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до відповідача. Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 1608929 від 15.05.2024 року на загальну суму 63 902,99 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 9 849,99 грн, заборгованість за процентами 49 053,00 грн., штрафні санкції 5 000,00 грн.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024 року.

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання.

У період з 15.05.2024 по 27.06.2025 Відповідачкою здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 4 500,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 150,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 4 350,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором № 1608929 про надання споживчого кредиту від 15.05.2024 року в розмірі 63 902,99 грн. з яких: суми заборгованості з тіла кредиту у розмірі 9 849,99 грн., заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором у розмірі 49 053,00 грн., штрафні санкції 5 000,00 грн.

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачці копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.30).

Ухвалою суду від 23.01.2026 року витребувано з АТ «ПУМБ» інформацію. (а.с. 31)

Відповідачці, на адресу зазначену у позовній заяві, надіслано копію ухвали про відкриття провадження та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у неї доказами.

20.04.2026 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від представника відповідачки – адвоката Шульга В.Р. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила поновити строк на подання відзиву, у зв`язку з об`єктивними та поважними причинами його пропуску, що не залежали від волі відповідачки та зазначила, що відповідачка частково визнає позовні вимоги, а саме не заперечує проти стягнення з неї суми тіла кредиту у розмірі 9849,99 грн, відсотків за користування кредитом – 10 046,99 грн., у решті позовних вимог просить суд відмовити. Відповідно до п. 1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Відповідно до п. 1.4. Договору строк кредиту 360 дні (в) (день). Згідно з п. 3.2. Договору до періоду розрахунку процентів, включається день надання та день фактичного повернення кредиту. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день. Таким чином, з урахуванням здійсненої оплати, заборгованість за тілом кредиту становить 9 849,99 грн. Проте, Відповідачка не погоджується із здійсненим розрахунком заборгованості в частині нарахованих відсотків за користування кредитом до 10.05.2025 року за процентною ставкою 1,5% в день від тіла кредиту, оскільки відповідний розрахунок не відповідає Закону. 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким доповнено частину п`яту статті восьмої Закону України «Про споживче кредитування» наступним змістом: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:- протягом перших 120 днів - 2,5 %;-протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - 1% від суми кредиту за кожен день. Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону. З вищезазначеної норми вбачається, що надавачі фінансових послуг, яким є позивач та первісний кредитор, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін, зокрема передбачити в кредитних Договорах поетапне зниження максимального розміру денної процентної ставки. Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Таким чином, умова Договору щодо застосування денної процентної ставки на рівні 1,50% з 20 серпня 2024 року, є недійсною з моменту укладення Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод. Враховуючи викладене, проценти за користування кредитом (їх розмір за весь строк кредитування) є невід`ємною складовою розрахунку денної процентної ставки. Оскільки після 20.08.2024 встановлена Договором ставка 1,5% суперечить вимогам закону, а інше значення денної процентної ставки сторонами не визначено та не укладено додаткової угоди, відсутні підстави для визнання погодженим розмір процентів за користування кредитом, починаючи з 20 серпня 2024 року.

Також, адвокат Шульга В.Р. надала суду свій розрахунок заборгованості за Договором, згідна якого заборгованість відповідачки за Договором № 1608929 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.05.2024 року становить 19 896,98 грн. Звертає також увагу суду, що загальний розмір заявлених Позивачем вимог у сумі 63 902,99 грн перевищує фактичний залишок тіла кредиту у розмірі 9 849,99 грн приблизно у 6,5 разів, що свідчить про явну неспівмірність нарахувань, порушення балансу інтересів сторін, а також підтверджує наявність несправедливих умов договору.

Відповідно до статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача

Також, адвокат Шульга В.Р. висловила свою думку з приводу стягнення з Відповідачки штрафних санкцій, зазначила, що підстави для нарахування інфляційних витрат і 3% річних у даній справі відсутні.

Крім того остання висловила свої заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 гривень, зазначає, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, а також із врахуванням майнового стану Відповідачки, просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню, до 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, просить суд визнати причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву поважними та поновити строк, позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі 19 896,98 грн, що складається з тіла кредиту у розмірі 9 849,99 грн. та відсотків за користування кредитом – 10 046,99 грн, у решті позовних вимог відмовити та зменшити розмір компенсації за витрати на професійну правничу допомогу до 2 000 гривень з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності та майнового стану Відповідачки.

27.04.2026 року від представника позивача – адвоката Столітнього М.М. надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що кредитний договір укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана Позивачем в позовній заяві.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.3. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 10 000,00 грн. Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 359 днів: з 15.05.2024 року по 10.05.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ “Про електронну комерцію” електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Крім того, Відповідачкою на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок Кредитора, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, який додано до позовної заяви.

Також, висловив свою думку щодо досудового врегулювання спорів, зазначив, що

Щодо перерахування коштів та розрахунків, зазначив наступне, що переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачкою вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідачки відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ "ПЕЙТЕК".

ТОВ «ПЕЙТЕК», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), та отримало Ліцензію Національного банка України.

За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 1608929 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10 000 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .

З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачці перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» та відповіддю АТ «ПУМБ» від 18.02.2026 р.

Оскільки ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості Товариством в свою чергу було надано розрахунок заборгованості за кредитом по кредитному Договору, який оформлений належним чином як документ Товариства, що підписаний Директором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та скріплений печаткою Товариства.

При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, Позивач вважає, що наданий розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі. Зазначена правова позиція підтверджується Постановою Вінницького апеляційного суду № 131/1376/21 від 21 липня 2022 року.

Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”. Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору. Окремо треба зауважити, що відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору.

У період з 15.05.2024 по 27.06.2025 Відповідачкою здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 4 500,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 150,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 4 350,00 грн. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених Відповідачкою, зазначений в розрахунку заборгованості, що є невід`ємним додатком до позовної заяви.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 15.05.2024 року по 27.06.2025 року (Дата укладання Договору факторингу), у Відповідачки перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 49053 грн.

Щодо доводів Відповідачки про застосування ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», представник позивача зазначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, згідно вказаного закону, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, то такі доводи тлумачяться Відповідачкою не вірно оскільки статтю 8 було доповнено частиною 5 законом № 3498-IX від 22.11.2023 р., який набрав чинність 24.12.2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

В даному випадку Кредитний договір № 1608929 було укладено 15.05.2024 року., пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50%, яка застосована в межах 120 днів (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно) і не суперечить вимогам Закону.

Щодо доводів Відповідачки про застосування положення ч.1 ст.1048, ч.ч.1, 3 ст.1054 ЦК України за якими проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за 2024 та 2025 рік.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, такі доводи тлумачяться Відповідачем не вірно.

В даному випадку Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору.

Аналіз наведених норм права та обставин справи не надають суду право зменшити розмір відсотків встановлених кредитним договором, з урахуванням застосування

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Також, представник позивача висловив свою думку з приводу правомірності нарахування та стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу).

Пункт 6 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно, а саме до 24.01.2024 року, з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Звертає увагу, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, які були нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі за договором про споживчий кредит, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, підлягають списанню кредитодавцем.

Слід зазначити, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року), вимога пункту 6 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону не поширюється.

В даному випадку Договір № 1608929 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено 15.05.2024 року, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року).

Розділом 6 Договору № 1608929 від 15.05.2024 року, передбачено відповідальність Споживача за невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн., на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 100,00 грн., починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання є несплата або сплата не в повному обсязі чергового платежу та/або неповернення кредиту у строки, встановлені Договором та Графіком платежів, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 611, 549, 550 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, а у разі їх порушення настають передбачені договором та законом правові наслідки, зокрема сплата штрафу.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідач, укладаючи Кредитний договір, добровільно погодився з його умовами, у тому числі з умовами про відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань та розміром штрафних санкцій.

Нарахування штрафу відповідно до умов Договору є правом Кредитора, а не його обов`язком, і здійснюється з урахуванням принципів справедливості, розумності та добросовісності, що узгоджується зі статтями 3, 13, 509 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, вимога про стягнення штрафу у сумі 5 000,00 грн, є законною та обґрунтованою. Таким чином, відповідачка має заборгованість перед Позивачем за Договором № 1608929 від 15.05.2024 року загальною сумою 63 902,99 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 9 849,99 грн, нарахованих процентів первісним кредитором – 49 053,00 грн, штрафні санкції 5 000,00 грн.

Крім того, представник позивача висловив свою думку з приводу правомірності факторингу та повідомлення про відступлення прав вимоги.

Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 4.1. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Враховуючи невиконання Відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 27 червня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 27062025 (Копію додано до позовної заяви), за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача (Витяг з реєстру боржників щодо Відповідача додано до позовної заяви).

Відповідачка належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором (Копію повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, додано до позовної заяви).

Щодо реєстру боржників зазначає, що Позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, що підписаний керівником Товариства та скріплений печаткою Товариства відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ «Про захист персональних даних».

Також, представник позивача висловив свою думку з приводу розрахунку судових витрат. Згідно ч. 1. ст. 1033 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Напідставі викладеного, просить суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

27.04.2026 року від представника позивачки – адвоката Шульги В.Р. надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому остання висловила свої заперечення з приводу факту укладання договору та отримання коштів, також зазначила щодо невідповідності розрахунку заборгованості вимогам закону, надавши свій розрахунок заборгованості, та висловила свою думку щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,000 грн.

Крім того, 27.04.2026 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від представника відповідачки – адвоката Шульга В.Р. надійшла заява про розстрочення рішення суду, у якій остання просить під час ухвалення рішення розстрочити його виконання строком на 8 місяців із погашенням заборгованості рівними частинами від суми, визначеної судом до стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зобов`язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 15.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1608929 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.3. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10 000,00 грн. Згідно із п. 1.4 Договору строк кредиту 359 днів: з 15.05.2024 року по 10.05.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачкою вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК».

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідачки відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 06062022-1 про переказ коштів від 06.06.2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3 Договору.

У період з 15.05.2024 по 27.06.2025 Відповідачкою здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 4 500,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 150,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 4 350,00 грн.

Сума заборгованості за Договором розрахована Первісним кредитором в формі поденного Розрахунку заборгованості, у відповідності до умов Договору.

За даними Розрахунку заборгованості за Договором № 1608929 від 15.05.2024 року у період з 15.05.2024 року по 27.06.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 49 053,00 грн.

Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 4.1. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

Відповідно до реквізитів Договору № 1608929 від 15.05.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «В463».

Враховуючи невиконання Відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 27.06.2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 27062025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

До Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 27.06.2025 року №27062025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідачки за Договором № 1608929 від 15.05.2024 року загальна сума заборгованості склала 63 902,99 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 9 849,99 грн., заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором 49 053,00 грн., штрафні санкції – 5 000,00 грн.

З відповіді АТ «ПУМБ» від 25.02.2026 року №КНО-07.8.5/2504БТ від 18.02.2026 року на запит суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .

На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 був зарахований платіж у сумі 10 000,00 грн 15.05.2024 року о 09:21:23. (а.с. 38)

Враховуючи те, що платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація щодо призначення, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж був через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек», Банк не може.

Тобто докази перерахування коштів за вказаним договором суду надані.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 15.05.2024 року по 27.06.2025 року (Дата укладання Договору факторингу), у Відповідачки перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 49 203,00 грн. За Договором факторингу № 27062025 від 27.06.2025 року до Позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідачки, вимоги Позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до Відповідачки є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 49 203,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 Договору № 1608929 строк кредиту 359 днів: з 15.05.2024 року по 10.05.2025 року. В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачкою. Проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 1608929 від 15.05.2024 року. У період з 15.05.2024 по 27.06.2025 Відповідачкою здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 4 500,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 150,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 4 350,00 грн. Фактично таким чином, відповідачка має заборгованість перед Позивачем за Договором № 1608929 від 15.05.2024 року загальною сумою 63 902,99 грн., з яких: заборгованість з тіла кредиту 9 849,99 грн, заборгованість за процентами 49 053,00 грн, штрафні санкції 5 000,00 грн.

Доказів зворотного суду не надано.

Враховуючи зазначене, той факт, що Договір між первісним кредитором та Відповідачкою укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, не може бути спростовано.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. 641, 644 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора

Таким чином, умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті.

Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до вимог ст. 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачка не надала суду жодного доказу належного та допустимого у відповідності до ст. 77,78 ЦПК України, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються заперечення проти позову.

Так, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за Договором № 1608929 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.05.2024 року, у розмірі 63 902,99 грн., з яких: заборгованість з тіла кредиту 9 849,99 грн., заборгованість за процентами 49 053,00 грн., штрафні санкції 5 000,00 грн.

Проте суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з такого.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав позичальнику кредит в сумі 10 000,00 грн., строк кредитування 359 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 63 902,99 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 9 849,99 грн, заборгованість за процентами 49 053,00 грн, штрафні санкції 5 000,00 грн.

Тобто заборгованість за відсотками більш ніж в 5 разів перевищує заборгованість за основним боргом.

Разом з тим, згідно ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.

З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи те, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідачки на користь позивача відсотки у розмірі 9 849,99 грн, всього у розмірі 19 699,98 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 5 000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 000,00 грн, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, загальний розмір заборгованості відповідачки за Договором № 1608929 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.05.2024 року становить 19 699,98 грн, що складається з: суми заборгованості з тіла кредиту 9 849,99 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 9 849,99 грн.

Тому, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 1608929 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.05.2024 року підлягають задоволенню у загальному розмірі 19 699,98 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню судові витрати за сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., який позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 7582 від 20.11.2025 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 30,83 %, отже з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 746,83 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем у зв`язку із розглядом зазначеної справи, враховано обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 10 000,00 грн., що підтверджується копією Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; заявкою № 12466 на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; рахунком на оплату№12466-19/11-2025 від 19.11.2025 до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; копією Акту №12466 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Тобто з відповідачки на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 083,83 грн. (30,83 % задоволених позовних вимог).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що доказів проти наданого позивачем розрахунку та надання послуг, суду відповідачкою не надано, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Щодо клопотання відповідачки про розстрочку виконання рішення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

На підтвердження своїх вимог, відповідачкою надано довідку з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з якої вбачається, що з січня 2020 року у ОСОБА_1 відсутній дохід.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує матеріальний стан відповідачки, а також те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та змінами внесеними указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наступними Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

Відтак, на думку суду, відповідачкою доведено існування у неї виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення, тому вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду строком на вісім місяців по 2 941 гривні 23 копійки, щомісячно ((19699,98 + 746,83+3083,00) / 8).

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 509, 525, 526, 549, 550, 551, 553, 610 - 612, 624, 625, 629, 1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822, до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за Договором № 1608929 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.05.2024 року у загальному розмірі 19 699 (дев`ятнадьцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійки, що складається: з суми заборгованості з тілом кредиту у розмірі 9 849,99 грн, заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором у розмірі 9 849,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в розмірі 746 (сімсот сорок шість) грн. 83 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 083 (три тисячі вісімдесят три) грн. 00 коп.

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , про розстрочення виконання судового рішення по справі №946/9522/25 - задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , виконання рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2026 року про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 44559822, місце реєстрації юридичної особи: 03150, місто Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) заборгованості за договором № 1608929 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.05.2024 року у розмірі 19 699 (дев`ятнадьцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійки, судовий збір в розмірі 746 (сімсот сорок шість) гривень 83 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3 083 (три тисячі вісімдесят три) гривень 00 копійок, всього разом: 23 529 (двадцять три тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 81 копійка, терміном на 8 (вісім) місяців з дня набрання рішенням законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 2 941 (дві тисячі дев`ятсот сорок одна) гривня 23 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя:Ю.Ю.Бортейчук