Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №498/300/26 — Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/300/26

Провадження по справі №2/498/501/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року с-ще Велика Михайлівка Одеська область

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді – Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Коммунішиної С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в с-щі Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2026 року до Великомихайлівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.09.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002/22032584-CK_SB, згідно з яким кредитодавець зобов`язувався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Крім того, позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснити повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до умов кредитного договору №002/22032584-CK_SB від 12.09.2023 року позичальнику було надано грошові кошти в сумі 46 000,00 грн. на 12 місяців зі сплатою річних процентів 59,00% від суми кредиту. Позичальник підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Як наслідок, станом на 17.02.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором №002/22032584-CK_SB від 12.09.2023 року становить 80 887,56 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 46 044,16 грн., заборгованість по процентах 34 843,40 грн. 13.09.2023 року між Банком та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на оформлення розстрочки №TranshIzi_22059979. 14.09.2023 року між Банком та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на оформлення розстрочки №TranshIzi_22064117. Разом з тим, відповідач умови кредитного договору не виконував, кредитні кошти у встановлені договором (графіком погашення кредиту) строки не повернув.

За таких обставин АТ «ТАСКОМБАНК» просить суд стягнути із ОСОБА_1 в свою користь заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, але в позові зазначила, що просить суд провести розгляд даної справи без участі представника АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідач у судове засідання не з`явився, заяв, клопотань не надав.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про дату розгляду справи і позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.09.2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002/22032584-CK_SB, згідно з умовами якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 46 000,00 грн. на 12 місяців зі сплатою річних процентів 59,00% від суми кредиту.

Сторони кредитного договору погодили, що позичальник зобов`язувався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснити повернення кредиту частинами на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 002/22032584-CK_SB, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із наданим позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №002/22032584-CK_SB від 12.09.2023 року, станом на 17.02.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 80 887,56 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 46 044,16 грн., заборгованість по річних процентах 34 843,40 грн.

13.09.2023 року між Банком та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на оформлення розстрочки №TranshIzi_22059979.

Позичальнику було зараховано на поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті кредитні кошти, а саме надано кредитні кошти в сумі 9 500,00 грн., з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом – 0,0001 % річних; та комісією за надання фінансового інструменту – 3,30 % від суми розстрочки; Строк дії розстрочки – 13 березня 2024 року.

Заборгованість за кредитним договором №TranshIzi_22059979 від 13.09.2023 року, становить 10 023,86 грн.., з них

- заборгованість по тілу кредиту 8 142,86 грн.;

- заборгованість по комісії 1 881,00 грн.

14.09.2023 року між Банком та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на оформлення розстрочки №TranshIzi_22064117.

Позичальнику було зараховано на поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті кредитні кошти, а саме надано кредитні кошти в сумі 1 800,00 грн., з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом – 0,0001 % річних; та комісією за надання фінансового інструменту – 3,30 % від суми розстрочки; Строк дії розстрочки – 14 вересня 2025 року.

Заборгованість за кредитним договором №TranshIzi_22064117 від 14.09.2023 року, становить 2 706,24грн., з них

- заборгованість по тілу кредиту 1 755,84грн.;

- заборгованість по комісії 950,40грн.

15.09.2023 року між Банком та ОСОБА_1 було підписано угоду про надання кредиту «ПРОСТА РОЗСТРОЧКА» №23565.

Позичальнику було надано кредитні кошти на таких умовах:

сума кредиту — 14 710,95 грн;

пільгова процентна ставка — 0,0001 % річних від суми кредиту;

процентна ставка — 0,32 % на день (116,8 % річних) від суми простроченого кредиту;

строк кредиту — 3 місяці, з кінцевим терміном повернення кредиту 15.12.2023 року.

Як наслідок, станом на 17.02.2026 року заборгованість за кредитним договором № 23565 від 15.09.2023 року становить 14 681,90 грн, у тому числі:

заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) — 14 681,90 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно до закону.

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що, якщо, відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Позивач, посилаючись на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

А тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 2 831,40 грн.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити в сумі – 105 468,16 грн.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09806443) кредитну заборгованість за кредитним договором № 002/22032584-CK_SB від 12.09.2023 року, що в частині тіла кредиту та процентів станом на 17.02.2026 року становить 80 887,56 грн, у тому числі:

заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) — 46 044,16 грн;

заборгованість за процентами (у тому числі прострочена) — 34 843,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09806443) кредитну заборгованість за кредитним договором № TranshIzi_22059979 від 13.09.2023 року, що в частині тіла кредиту станом на 17.02.2026 року становить 8 142,86 грн, у тому числі:

заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) — 8 142,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09806443) кредитну заборгованість за кредитним договором № TranshIzi_22064117 від 14.09.2023 року, що в частині тіла кредиту станом на 17.02.2026 року становить 1 755,84 грн, у тому числі:

заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) — 1 755,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09806443) кредитну заборгованість за кредитним договором № 23565 від 15.09.2023 року, що в частині тіла кредиту станом на 17.02.2026 року становить 14 681,90 грн, у тому числі:

заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) — 14 681,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Великомихайлівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Н.С. Чернецька