Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №497/2211/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.10.2026

Єдиний унікальний номер 497/2211/26

Провадження № 1-кп/497/189/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12026166270000054 від 11.06.2026 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізмаїл, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, розлучено, утриманців не має, офіційно не працевлаштованого, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості, особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України № НОМЕР_1 виданого органом 5119 від 14.03.2018 року, РНОКПП НОМЕР_2

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання, на огородженій присадибній земельній ділянці будинку АДРЕСА_2 , приблизно в квітні 2026 року, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконні посів та вирощування конопель, з мотивів подальшого виготовлення та виробництва наркотичних засобів для власного рекреаційного вживання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив дії щодо посіву та вирощування рослин коноплі у порушення діючого законодавства України.

Так, положеннями ст.ст. 7, 12, 15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» заборонена діяльність з культивування та використання рослин роду коноплі (Cannabis), включених до таблиці І переліку, визначеного Постановою Кабінету міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», окрім як суб`єктами господарювання (юридичними особами), за наявності в них відповідної ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, що видається у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

За зазначених обставин, у квітні 2026 року, ОСОБА_4 , перебуваючи на вищевказаній присадибній земельній ділянці зазначеного домоволодіння, реалізуючи свій умисел, діючи незаконно, за відсутності передбаченої Законом відповідної ліцензії, з використанням насіння коноплі, придбаного за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, посіяв зазначене насіння коноплі, шляхом внесення його в ґрунт для подальшого культивування та вирощування.

В подальшому, у період часу з квітня 2026 до 18.06.2026, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого неправомірного умислу, здійснював відповідні агротехнічні заходи шляхом поливу водою, прорідження ґрунту та видалення з нього рослин шкідників, здійснив вирощування 520 рослин роду коноплі (Cannabis), включених до таблиці І переліку, визначеного Постановою Кабінету міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що містять у своєму складі основний психоактивний компонент - тетрагідроканнабінол з вмістом його концентрації 0,35, культивування та вирощування яких заборонено Законом.

Таким чином, ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, за правовою кваліфікацією: незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин.

Вину свою у вчиненні вище викладених дій обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю та суду пояснив, що дійсно приблизно в кінці квітня 2026 року на присадибній ділянці свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 висадив насіння роду коноплі на двох різних ділянках. Потім облаштував крапельну систему поливу на одній ділянці на городі. Доглядав за рослинами, поливав, виполював шкідників. Рослини вирощував для особисто вживання та лікування, оскільки має хворі ноги, шлунок, та під час паління конопель через цигарку йому стає легше.

18.06.2026 року прибули співробітники поліції, провели обшук, під час якого він показав усі ростучі рослини, які у подальшому вилучили разом з системою крапельного зрошування, запакувавши в мішки, які він сам і надав співробітникам поліції.

Провину визнає цілком і беззаперечно, у вчиненому щиро кається, зробив відповідні висновки, запевнив суд, що більше не буде займатися вирощуванням рослин конопель, та і взагалі не буде вчиняти будь-які правопорушення. Просив строго його не карати.

Тим самим обвинувачений підтвердив час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

Обвинуваченим ОСОБА_4 подано письмову заяву з проханням розглядати справу згідно ч.3 ст.349 КК України (а.с.101).

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження здійснено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним обвинувачення пред`явлене ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України, з урахуванням визнавальних показів обвинуваченого, та відсутністю заперечень з боку сторін кримінального провадження.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за:

- ч.2 ст.310 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконний посів та незаконне вирощування конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин.

При визначенні виду й міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , який має постійне місце реєстрації і місце проживання (а.с.109), в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості (а.с.110-113), на «Д» обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.115), за місцем фактичного проживання характеризується задовільно (а.с.114).

Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст.67 КК України не має.

Судом досліджено та враховано висновок Болградського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області від 08.10.2026 року згідно якого ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Орган пробації вважає за можливе виправлення особи без ізоляції від суспільства з покладенням обов`язків, передбачених ч.1, ч.3 ст.76 КК України.

Також, згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 N 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні від 15 червня 2022 N 4-р (II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 N 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 у справі N 161/7253/18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виправлення має на меті шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень в межах санкції інкримінованої статті без позбавлення волі на підставі ст.ст.75, 76 КК України.

Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваної.

Вирішення судом процесуальних питань.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. А відтак, суд прийшов до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 23.06.2026 року справа №497/1647/26, провадження №1-кс/497/257/26 у вигляді арешту майна.

Щодо конфіскації грошових коштів:

Згідно з частиною 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне долю речових доказів (а.с.103-105, 106,), вирішити наступним чином:

- шланги крапельного поливу загальною довжиною 132,5м, які упаковано до полімерного мішка, застосувавши спеціальну конфіскацію – конфіскувати у власність Держави.

- 520 рослин, зовні схожих на рослини роду конопля, які упаковані до 4 (чотирьох) картонних коробів, які опечатані ліпкими стрічками «Національна поліція України» - підлягають знищенню.

Відповідно до статей 118, 122, 124, 126 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого ОСОБА_4 належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати:

- на залучення експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для проведення судової експертизи з дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів: висновок від 13.07.2026 № СЕ-19/116-26/16506-НЗПРАП (згідно із довідкою про витрати на проведення експертизи: за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження») у розмірі 11 552.64 гривень (а.с.108).

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Строк дії запобіжного заходу застосованого на стадії досудового розслідування до ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання сплив, та на стадії судового розгляду не застосовувався та відсутні наразі підстави для його застосування.

На підставі ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 368, 370, 373 ч.2, 374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу до ОСОБА_4 - не застосовувати.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, що застосовані на підставі ухвали слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 23.06.2026 року справа №497/1647/26, провадження №1-кс/497/257/26 про арешт майна.

Речові докази:

- шланги крапельного поливу загальною довжиною 132,5м, які упаковано до полімерного мішка, застосувавши спеціальну конфіскацію – конфіскувати у власність Держави;

- 520 рослин, зовні схожих на рослини роду конопля, які упаковані до 4 (чотирьох) картонних коробів, які опечатані липкими стрічками «Національна поліція України» - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий органом 5119 від 14.03.2018 року, РНОКПП НОМЕР_2

на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 11 552.64 гривень (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві гривні шістдесят чотири копійки).

Реквізити для оплати процесуальних витрат по кримінальному провадженню:

Болградська міська громада

отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/24060300

код за ЄДРПОУ 37607526

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

рахунок отримувача: UA548999980313060115000015660

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1