Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №496/7400/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7400/25

Провадження № 2/496/3499/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Сурженко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Факторінгс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Вірко Сергій Григорович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Лабік Г.І., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис № 399 від 25.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Виноградовою В.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Факторінгс» заборгованості у сумі 320510 грн таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з ТОВ «ФК «Факторінгс» на користь ОСОБА_1 970 грн сплаченого судового збору та 8000 грн сплачених за надання правової допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що оспорюваний виконавчий напис є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню, оскільки позивач заперечує наявність будь-якої заборгованості. При цьому, нотаріус не повідомляв позивача про те, що до нього звернулися із заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли позивач не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і, відповідно, нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис, оскільки ним не було перевірено безспірність вимог кредитора (відповідача). Окрім того, кредитний договір, який був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому представник позивача вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з порушенням нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису та недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, а його представник ОСОБА_2 у позовній заяві просить суд провести розгляд справи без їх з позивачем участі.

Представник відповідача – ТОВ «ФК «Факторінгс» до судового засідання не з`явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова В.Ю. та приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Вірко С.Г. до судового засідання не з`явились, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток поштовим зв`язком, про причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні установлено, що 30.04.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 399, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Факторінгс» заборгованості, що виникла за договором «Автопакет» № дог8/2007/840-К/1007-АП від 17.07.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».

Право вимоги до ТОВ «ФК «Факторінгс» перейшло на підставі договору про відступлення прав вимоги № GL2N78545 від 08.05.2020 року, який укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Факторінгс».

Згідно з випискою з рахунку боржника від 30.04.2024 року заборгованість становить 320510,13 грн, яка складається з 233949 грн основного боргу та 86561,13 грн процентів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.05.2018 року по 29.04.2021 року (а.с. 8).

23.10.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67247098 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису (а.с.10-11).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (далі – Перелік).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили з моменту проголошення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження №11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 30.04.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки кредитний договір, що був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то нотаріусом, в порушення пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) та ст. 88 Закону України «Про нотаріат», не дотримано умови вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень договору, а відтак, і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення боржника та порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.

У оскаржуваному виконавчому написі зазначено про відступлення прав вимоги за договором «Автопакет» № дог8/2007/840-К/1007-АП від 17.07.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», на підставі договору відступлення прав вимоги № GL2N78545 від 08.05.2020 року, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Факторінгс».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а ст. 514 вказаного Кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Згідно положень ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Приписами ч. 2 ст. 518 ЦК України встановлено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, в даному випадку, приватний нотаріус перед вчиненням виконавчого напису повинен був пересвідчитися чи повідомлений належним чином боржник про заміну кредитора внаслідок правонаступництва, в результаті чого перевірити і наявність/відсутність у боржника заперечень проти вимог нового кредитора, чим встановити факт безспірності заборгованості.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням грошової вимоги, яка підлягала виконанню.

Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, що не дає можливості встановити правильність розрахунку ТОВ ФК «Факторінгс» суми заборгованості, пред`явленої нотаріусу, як безспірної.

Враховуючи те, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, з огляду на відсутність в матеріалах справи інформації, яка б безсумнівно вказувала на правильність розрахунку суми заборгованості, яку пропонується стягнути з позичальника за виконавчим написом, а також приймаючи до уваги те, що нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано нечинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, суд приходить висновку, що спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з ТОВ ФК «Факторінгс» на користь позивача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ордером на надання правничої допомоги, виданим 29.10.2025 року на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 25.10.2025 року, позивачу надається правова допомога адвокатом Лабік Г.І. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000380 від 24.05.2019 року) (а.с. 7).

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, що включають витрати за надання правничої допомоги у розмірі 8000 грн. Разом з тим, в порушення ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивач не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання йому правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, відповідно до частин 1 та 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика палата Верховного суду у постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц визначила, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про оплату позивачем адвокату Лабік Г.І. гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ ФК «Факторінгс» витрат за надання правової допомоги у розмірі 8000 грн, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 970 грн сплаченого при подачі позову судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Факторінгс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Вірко Сергій Григорович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою Владиславою Юріївною 30.04.2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 399, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» заборгованості у розмірі 320510,13 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» (код ЄДРПОУ 40298218, адреса: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 5 каб. 109) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 970 грн.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Факторінгс» про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра