Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №496/6157/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6157/26

Провадження № 3/496/2239/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

УСТАНОВИВ:

19.07.2026 року об 20 год 51 хв., за адресою: Одеська область, Одеський район, автодорога М-05, 452 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi E-Tron GT» державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування такими транспортними засобами. Рішення Суворовським районним судом м. Одеси № 523/7776/23 від 02 листопада 2023 року та постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6026338 від 27.10.2025 року, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, правопорушення вчинено повторно протягом року.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Від захисника ОСОБА_1 – адвоката Толпиго Д.М. надійшли письмові пояснення, в якому він просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Свої вимоги адвокат мотивує тим, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, так як в протоколі не зазначено транспортний засіб, яким, на думку поліцейського, керував ОСОБА_1 . Крім того, на відеозаписі не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а автомобіль чорного кольору, біля якого стоїть ОСОБА_1 , перебуває на узбіччі дороги з ввімкненими сигналами аварійної зупинки, відповідно жодна особа не керує цим транспортним засобом. Крім цього, фабула інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не містить обвинувачення підзахисного у повторному вчиненні будь-якого правопорушення чи зазначення того, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП. Долучена до матеріалів справи постанова серії ЕНА № 6026338 від 27.10.2025 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП не містить підписів посадової особи та підпису ОСОБА_1 . Також до протоколу не додано судове рішення, яким позбавлено ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Захисник Толпиго Д.М. в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі.

З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та адвоката Толпиго Д.М. за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом

Ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 723773 від 19.07.2026 року, постановою серії ЕНА № 6026338 від 27.10.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн, довідкою старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області М. Бойко, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 та зазначений статус: «знищено»; довідкою старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області М. Бойко, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч. 4 ст. 126 КУпАП, 27.10.2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6026338. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн; відеозаписом ПВР 474588, 471187, на якому зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка на блок-посту (с. Дачне) для перевірки документів; постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року у справі № 523/7767/23, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Дії ОСОБА_1 кваліфікую за ч. 5 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.

Твердження сторони захисту щодо відсутності підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1,ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, час запису «20:47:55 – 20:47:58», вбачається рух транспортного засобу, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 . В подальшому водій неодноразово зазначає, що в нього відсутнє посвідчення водія, час запису «20:48:14». На вимогу поліцейської, водій зупиняє транспортний засіб на узбіччі.

Щодо заявленого стороною захисту про необізнаність підзахисного про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та відсутності умислу в його діях, суд зазначає, що під час дослідження відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 достеменно знав, що він позбавлений права керування транспортними засобами та для відновлення водійського посвідчення необхідно виконати певні дії. Проте він неодноразово зазначає, що він не бажає здавати екзамени для отримання посвідчення водія та свідомо керує транспортним засобом без посвідчення водія та він освідчений щодо наявної адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами без водійського посвідчення та йому відоме покарання за таке правопорушення, а також відомі суми штрафу за вчинення як першого так і повторного правопорушення. Зазначене підтверджує знання ОСОБА_1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності в тому числі і за ст. 126 КУпАП. Тобто, ОСОБА_1 , знаючи про протиправність своїх дій, які вбачають керування транспортними засобами без посвідчення водія, як в разі його позбавлення так і в разі практичної відсутності посвідчення, умисно вчиняв адміністративне правопорушення, керуючи транспортним засобом без посвідчення водія, за що передбачена відповідальність, передбачена ст. 126 КУпАП.

Щодо відсутності в матеріалах справи рішення суду, яким ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами, суд вважає за необхідне зазначити, що в фабулі правопорушення зазначено номер рішення справи, в якій ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами.

Частиною 5 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю".

Суд для перевірки наявності прийнятого рішення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд має право користуватися відповідним реєстром та дослідити відповідне рішення, прийняте судом. Відповідно до реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року у справі № 523/7767/23, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Окремо слід зазначити, що в пункті 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 р. № 1395 зазначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП);

Пунктами 1, 3, 4, 5 Розділу VII «Особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені повторно» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 р. № 1395, встановлено наступне.

Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП - довідку про належність транспортного засобу.

У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.

Зазначена довідка про повторність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП поліцейським долучена до матеріалів справи.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові ККС від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20, в якій об`єднана палата узагальнила практику застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засоби та зазначила наступне:

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4).

Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (пп. 4.2 п. 4).

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Враховуючи обставини справи, особу правопорушника, а також відсутність обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність, а тому вважаю доцільним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. 40-1, ч. 5 ст. 126, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 к.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра