Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №604/867/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/867/26

Провадження № 2/604/643/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року селище Підволочиськ Підволочиський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, —

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» сформувало та подало позовну заяву, яка надійшла до Підволочиського районного суду Тернопільської області 24 липня 2026 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 30 398,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем умов договору № 103098804 про надання кредиту від 02.02.2026 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Так, 02.02.2026 року ТОВ «Мілоан» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір, яку відповідач прийняв на умовах, визначених офертою. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону останнього. За твердженням позивача, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за вказаним Договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10 300,00 грн шляхом перерахування їх на банківську картку останнього № НОМЕР_1 , яку він вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. В свою чергу відповідач належним чином не виконав умови укладеного договору та не сплатив кошти.

Відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, однак своїх зобов`язань не виконав, у зв`язку з чим за розрахунками позивача станом на 26.06.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 30 398,26 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту — 10 300,00 грн; суми прострочених платежів по процентах — 6 533,16 грн; комісій — 8 415,10 грн; штрафу — 5 150,00 грн.

26 червня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № МТ-260626-1, за яким право вимоги за кредитним договором № 103098804 відступлено позивачу. Факт переходу права вимоги підтверджується підписаним сторонами Реєстром боржників № 1 (КЕП та печатки ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Новий Колектор» від 26.06.2026). Оплата ціни продажу за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 26.06.2026 на суму 5 176 526,00 грн.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором № 103098804 про надання кредиту від 02.02.2026 року у загальному розмірі 30 398,26 грн та в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками, у розмірі 217,58 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. У судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Щодо належного повідомлення відповідача суд зазначає, що відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку за адресою місця реєстрації, зазначеною в матеріалах справи ( АДРЕСА_1 ), а також через оголошення на веб-сайті судової влади України, що відповідає вимогам частин 11, 12 ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17, якщо адресат відсутній за вказаною адресою, він вважається повідомленим належним чином у день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

За таких обставин суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а тому заочний розгляд справи можливий.

Ухвалою судді від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання у справі було призначено на 10 вересня 2026 року.

Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду. Представник позивача — Ємельянова Світлана В`ячеславівна — у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не подавав.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

З огляду на викладене, за відсутності заперечень позивача, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договір є кредитним договором.

Судом встановлено, що 02.02.2026 року ТОВ «Мілоан» через Особистий кабінет Позичальника направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) № 103098804 укласти Договір про надання кредиту.

02.02.2026 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах визначених офертою, про що свідчить підписання Акцепту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 470215.

При цьому, судом встановлено, що 02.02.2026 року о 08:49:02 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 було надіслано одноразовий ідентифікатор 470215, який останній використав для підписання кредитного договору. Це підтверджується відміткою в договорі: «Підписано 02.02.2026 08:49 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 470215», а також наданими позивачем доказами верифікації клієнта, відповідно до яких разовий ідентифікатор 470215 було відправлено 02.02.2026 о 08:49:02 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 .

Таким чином, 02.02.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 103098804 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписаний відповідачем ОСОБА_1 02.02.2026 року о 08:49:03 год. за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору 470215.

Отже, між сторонами було укладено Договір № 103098804 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписанням договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п.п. 5.1 Кредитного договору).

Згідно п. 1.2 Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 10 300,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

Сторонами кредитного договору погоджено загальний розмір кредиту 10 300,00 грн; строк, на який надається кредит, становить 360 днів; стандартна процентна ставка за кредитом: 180,00 % річних, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: 90,00 % річних, фіксована; комісія за надання кредиту становить 2 317,50 грн; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) становить 16 768,40 грн; строк дії договору до 28.01.2027 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 46 733,85 грн; загальні витрати за кредитом 36 433,85 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 2 662,88 % (п.п. 1.5.1 — 1.5.4, 1.6 Договору).

Пунктом 1.4 Кредитного договору встановлений графік платежів (Додаток № 1 до Договору), які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. Згідно з цим графіком перший платіж має бути здійснений 04.03.2026 (через 30 днів після надання кредиту), а подальші платежі — кожні 15 днів, починаючи з 19.03.2026 і до 28.01.2027, у розмірах, визначених цим графіком. Усього графіком передбачено 23 платежі. Загальна сума за графіком — 46 733,85 грн.

За умовами п. 1.5.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 1.5.4 Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 17 347,95 грн.

Пунктом 2.2.2 Кредитного договору встановлено, що комісія за надання кредиту нараховується Кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується Кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду); нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Пунктом 4.1 Кредитного договору встановлено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Також, 02.02.2026 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 470215 підписав паспорт споживчого кредиту, згідно з умовами якого сума кредиту становить 10 300,00 грн, строк кредитування 360 днів.

Згідно з Паспортом споживчого кредиту — Інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, відповідач ознайомився з інформацією про умови кредитування та вартістю кредиту.

Згідно з анкетою клієнта ОСОБА_1 при зверненні до ТОВ «Мілоан» з метою надання кредиту вказав номер банківської картки для перерахування коштів № НОМЕР_1 .

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та переказало 02.02.2026 відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 300,00 грн на номер платіжної картки № НОМЕР_1 , вказаний позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується платіжним дорученням № 115261291 від 02.02.2026.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 26.06.2026 року становить 30 398,26 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту — 10 300,00 грн; сума прострочених платежів по відсотках — 6 533,16 грн; комісії — 8 415,10 грн; штраф — 5 150,00 грн.

Отже, договір № 103098804 про надання кредиту є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення Договору і волевиявлення учасників Договору було вільним.

Тобто ТОВ «Мілоан» виконало зі своєї сторони умови Кредитного договору, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом не здійснив жодного платежу.

Суд вказує, що відповідачем не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості (в даному випадку — заборгованості за нарахованими процентами) є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

Водночас, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами. Суд виконав цей обов`язок: перевірив розрахунок позивача на відповідність умовам договору, арифметичну правильність та відповідність вимогам законодавства.

Відповідачем не спростовано факт укладення кредитного договору та факт отримання кредитних коштів.

Водночас ОСОБА_1 не надано виписки по платіжній картці НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 02.02.2026 кредиту в сумі 10 300,00 грн. Доказів перерахування коштів на виконання умов указаного договору відповідачем до суду не надано.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору № 103098804 про надання кредиту від 02.02.2026 з повернення кредиту в сумі 10 300,00 грн; по сплаті відсотків — 6 533,16 грн.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем суду не представлено.

Щодо розрахунку заборгованості. Суд перевірив наданий розрахунок: тіло кредиту (10 300,00 грн) + проценти (6 533,16 грн) + комісії (8 415,10 грн) + штраф (5 150,00 грн) = 30 398,26 грн. Арифметично розрахунок є правильним. Разом з тим, суд звертає увагу, що операції, відображені в розрахунку станом на 26.06.2026 як «списання тіла кредиту за рахунок фінансового результату», «списання процентів за рахунок фінансового результату», «списання комісії за рахунок фінансового результату», «списання штрафу за рахунок фінансового результату», є внутрішніми обліковими операціями кредитодавця і за своєю правовою природою не є прощенням боргу в розумінні ст. 605 ЦК України та не припиняють зобов`язання боржника. Право вимоги до боржника збереглося у повному обсязі та було відступлене позивачу за договором факторингу.

Щодо анкети-заяви. Суд не бере до уваги окремі показники анкети-заяви (зокрема, суму комісії за надання кредиту «19 085,90 грн» та ставку процентів «None»), оскільки вони містять очевидні технічні дефекти. Перевага надається умовам кредитного договору № 103098804 та паспорту споживчого кредиту, які узгоджуються між собою та підписані позичальником одноразовим ідентифікатором.

Щодо описок у позовній заяві. Суд зазначає, що в тексті позовної заяви допущено описку в частині суми перерахованих кредитних коштів — «15000,00 грн» замість «10 300,00 грн», а також у частині дати формування заборгованості — «23.07.2026» замість «26.06.2026». Суд виходить з правильних даних, підтверджених кредитним договором, платіжним дорученням № 115261291 від 02.02.2026, розрахунком заборгованості та договором факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Враховуючи, що відповідач не здійснив жодного платежу за кредитним договором, що свідчить про тривале та істотне порушення зобов`язання, позивач набув право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами в порядку частини другої статті 1050 ЦК України. При цьому, позивач реалізував своє право вимоги дострокового повернення кредиту шляхом звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з чим нарахування процентів у межах заявленого періоду до 26.06.2026 є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Право вимоги перейшло до позивача на підставі укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 та підписаного на його виконання Акту приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників № 1 від 26.06.2026. Оплата ціни продажу підтверджена платіжною інструкцією від 26.06.2026 на суму 5 176 526,00 грн.

Щодо максимального розміру денної процентної ставки. Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, чинній з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 %; протягом наступних 120 днів — 1,5 %. З 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Кредитний договір № 103098804 укладено 02.02.2026, тобто після набрання чинності обмеженням у 1 %. Суд перевірив: денна процентна ставка за договором становить 0,98 % (розрахована у п. 1.5 Договору: 36 433,85 / 10 300,00 / 360 ? 100 % = 0,98 %), що не перевищує максимально дозволений розмір 1 %. Отже, нарахування процентів здійснено правомірно.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісій у розмірі 8 415,10 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Разом з тим, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20 та Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшли висновку, що у разі, якщо банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та одноразово при наданні кредиту є нікчемними.

Подібні правові висновки викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15, згідно з якими надання грошових коштів за кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту — це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів надання позичальнику окремих послуг, за які б стягувалися комісії, передбачені пунктами 1.5.1 та 1.5.2 Кредитного договору. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавалися.

Таким чином, заборгованість за комісіями у сумі 8 415,10 грн нарахована безпідставно, а отже у стягненні з нього цієї суми слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5 150,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитних договорів викладено в постановах Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 та від 18.10.2023 у справі № 706/68/23.

Таким чином, штраф у сумі 5 150,00 грн відповідачу ОСОБА_1 нарахований безпідставно, а отже у стягненні з нього цієї суми слід відмовити.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 16 833,16 грн.

В ході розгляду справи відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконав грошові зобов`язання за договором № 103098804 про надання кредиту від 02.02.2026.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» за договором № 103098804 про надання кредиту від 02.02.2026 заборгованості у розмірі 16 833,16 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту — 10 300,00 грн; заборгованість по відсотках — 6 533,16 грн; в частині стягнення заборгованості за комісіями у розмірі 8 415,10 грн слід відмовити; в частині стягнення штрафу у розмірі 5 150,00 грн слід відмовити.

Щодо витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками у розмірі 217,58 грн, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача, у разі відмови в позові — на позивача, у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 55,38 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 120,50 грн (217,58 грн ? 55,38 % / 100 %) витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на 55,38 % (16 833,16 грн / 30 398,26 ? 100 %). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 474,44 грн (2 662,40 грн ? 55,38 % / 100 %) судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 205, 207, 512, 513, 514, 516, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76—82, 89, 133, 137, 141, 223, 263—265, 280, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код за ЄДРПОУ: 43170298) заборгованість за Кредитним договором № 103098804 від 02.02.2026 в сумі 16 833,16 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні 16 копійок), з яких: 10 300,00 грн. (десять тисяч триста гривень 00 копійок) — заборгованість по тілу кредиту, 6 533,16 грн. (шість тисяч п`ятсот тридцять три гривні 16 копійок) — заборгованість за нарахованими процентами, а також суму судового збору в розмірі 1 474,44 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят чотири гривні 44 копійки) та витрати на відправлення копії позовної заяви з додатками в сумі 120,50 грн. (сто двадцять гривень 50 копійок), а всього 18 428,10 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 10 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 354 ЦПК України, в тому числі через систему «Електронний суд».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Сіянко В.М.