Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №495/5619/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/5619/26

Номер провадження 2-а/495/78/2026

09 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд в складі головуючої судді Топалової А.Л., із секретарем судового засідання Гасанзаде М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Васильєв Павло Олегович звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R 594251 від 25.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, а справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R 594251 від 25.06.2026 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень. В оскаржуваній постанові зазначено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовніків, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивач заперечує отримання ним повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає також про те, що Відповідачем не конкретизовані норми законодавства, за порушення яких його притягнуто до відповідальності. Окрім того звертає увагу суду, що згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП ними виявлено 14.02.2026, що підтверджується витягом з АІТС "ОБЕРІГ". Відтак з моменту виявлення адмінправопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП сплив 3-місячний строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст.38 КУпАП. У зв`язку з викладеним просить оскаржувану постанову скасувати, а справу закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01.07.2026 відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, є користувачем Електронного суду, ухвалу про відкриття провадження у справі, судову повістку та копії документів отримав в електронному вигляді 08.07.2026 та у паперовому вигляді 09.07.2026.

14.08.2026 від представника відповідача надійшов відзив, у якому зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку, є військовозобов`язаним, а повістку № 5896829 про виклик на 28.12.2025 о 09:00 сформовано за допомогою Реєстру відповідно до п. 30 Порядку. Позивач за повісткою не з`явився, тому 25.06.2026 щодо нього винесено постанову № R594251 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Поважність причин пропуску строку на подання відзиву представник пов`язує з відсутністю вільного доступу до електронного кабінету в ЄСІТС.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Згідно з ч. 2 цієї статті документи, подані після закінчення процесуального строку, залишаються без розгляду, крім випадку, коли строк було продовжено або поновлено з поважних причин.

Ухвалу про відкриття провадження у справі, яка містить строк для подання відзиву, представник відповідача отримав в електронному вигляді 08.07.2026. Отже, строк для подання відзиву закінчився у липні 2026 року, тоді як відзив надійшов до суду лише 14.08.2026, тобто з істотним пропуском строку.

До закінчення встановленого строку відповідач не звертався до суду із заявою про його продовження відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України. Клопотання про поновлення пропущеного строку з наданням доказів поважності причин пропуску також не заявлено.

Посилання у відзиві на відсутність вільного доступу до електронного кабінету в ЄСІТС суд не визнає поважною причиною пропуску строку. Як зазначено у самому відзиві, доступ до електронного кабінету в начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки є з 29.05.2026, тобто до відкриття провадження у справі. Копію ухвали та інші документи у справі відповідач фактично отримав в електронному вигляді 08.07.2026. Доказів наявності об`єктивних перешкод, які унеможливили подання відзиву в установлений строк або звернення до суду з заявою про його продовження, відповідачем не надано. Крім того, відповідач мав можливість подати відзив і в паперовому вигляді, а також отримав копії документів у паперовому вигляді 09.07.2026.

З урахуванням наведеного, а також обов`язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами (ст. 44 КАС України), відзив, поданий 14.08.2026, залишається судом без розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи по суті. Справа розглянута в порядку письмового провадження, тому фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Постановою від 25.06.2026 № R594251 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17 000 грн з можливістю сплати протягом 10 днів 8 500 грн. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, визначені повісткою (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Як вбачається з відомостей додатка «Резерв+», 14.02.2026 до Національної поліції було направлено повідомлення про неприбуття ОСОБА_1 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.06.2026 ОСОБА_1 через додаток «Резерв+» подав заяву, в якій не оспорював допущеного порушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності (ст. 279-9 КУпАП). За результатами розгляду заяви було сформовано постанову, яку надіслано йому в електронній формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України суд перевіряє, зокрема, чи прийняте рішення суб`єктом владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП установлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Позивач, подавши 23.06.2026 заяву за ст. 279-9 КУпАП, не оспорював факт порушення цього обов`язку.

Водночас факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Окрім того, приписами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.

Подання позивачем заяви у порядку ст. 279-9 КУпАП щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не звільняє керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від виконання вимог статей 247, 280, 283 КУпАП. Водночас факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Окрім того, приписами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел, спрямований на ухилення від явки до ТЦК та СП.

Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.

Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем не доведено про обізнаність ОСОБА_1 з`явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин у зазначені в повістці місце та строк, і він, незважаючи на це, в приміщення ТЦК не з`явився.

Отже, умисел позивача на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».

Крім того, згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення.

Як встановлено судом, правопорушення було виявлено 14.02.2026, коли ТЦК та СП звернувся до Національної поліції з повідомленням про неприбуття позивача за повісткою. Цю обставину підтверджують відомості додатка «Резерв+», а також витяг з АІТС «ОБЕРІГ», на який посилається позивач. Отже, тримісячний строк для накладення стягнення закінчився 14.05.2026. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винесено 25.06.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП. Подання заяви про самовизнання 23.06.2026 не поновлює і не перериває цей строк, оскільки на той час він уже закінчився.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, зазначених у ст. 38 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову № R594251 від 25.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн слід скасувати, а провадження по адміністративній справі закрити.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., який підлягає стягненню на його користь.

На підставі ст. 247, 284, 293 КУпАП, керуючись ст. 6-9, 19, 20, 77, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R594251 від 25.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , мсце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Анна ТОПАЛОВА