Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №539/6590/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/6590/25 Номер провадження 22-ц/814/2812/26Головуючий у 1-й інстанції Просіна Я. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря: Дороженка Р.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника заінтересованої особи Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - адвоката Євтушевського Максима Олександровича на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , її останнім місцем реєстрації був АДРЕСА_1 .

У ОСОБА_2 не було своєї родини, про те нею за життя опікувалась його мати, оскільки спадкодавець була людиною похилого віку, мала вади зору і була позбавлена можливості самостійно себе обслуговувати.

Після смерті в червні 2019 року його матері, він продовжив дбати про ОСОБА_2 , яка з цього часу постійно проживала разом з ним як член його родини, забезпечував її продуктами харчування, медичним доглядом, здійснював всі необхідні заходи по догляду на побутовому рівні.

Вказує, що саме з вересня 2019 року і до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 постійно проживала разом з ним та його сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, мали спільний бюджет.

На момент смерті ОСОБА_2 (відкриття спадщини) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 проживав разом з померлою та здійснив її поховання.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, що складається з 11/20 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належав померлій на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 18.03.1976 виданого виконавчим комітетом Лубенської міської ради на підставі рішення №57 від 25.02.1976.

Вважаючи себе спадкоємцем, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, про те постановою від 08.10.2025 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Враховуючи вищенаведене, просив встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погодившись з даним судовим рішенням, представник заінтересованої особи Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - адвокат Євтушевського М.О. оскаржив його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновкам суду обставинам справи, просив рішення районного суду скасувати та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначав, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявник одружений та має сім`ю з якою проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість спадкодавець була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Тому твердження заявника про те, що він проживав з померлою ОСОБА_2 однією сім`єю, є не вірним та не містить жодних ознак сім`ї визначених Сімейним кодексом України.

Також, хибним є посилання суду першої інстанції на акт комісії від 10.10.2025 в якому було зазначено, що ОСОБА_2 вела спільне господарство із ОСОБА_1 та його сім`єю. Члени комісії не можуть достеменно знати чи мали вищевказані особи взаємні права та обов`язки та були пов`язані спільним побутом. Тим більше свідок ОСОБА_3 (яка була членом комісії) під час судового засідання вказала, що дійсно була у заявника за адресою: АДРЕСА_2 , але два чи три рази. За таку кількість відвідувань складно визначити про наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 була власником 11/20 частини домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 18.03.1976 виданого виконавчим комітетом Лубенської міської ради на підставі рішення №57 від 25.02.1976.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки №3346 від 09.10.2025 року виданої Лубенським житлово-експлуатаційним управлінням, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день її смерті за даною адресою ніхто не був зареєстрований.

Відповідно до акту від 10.10.2025 року, складеного комісією в складі спеціаліста сектору по роботі з ОСНЕ Скуратовської І.Д., голови вуличного комітету Корнієнко А.В., члена ради мікрорайону Духно Н.А., свідка ОСОБА_4 на підтвердження того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , останнім місцем реєстрації проживання якого було: АДРЕСА_1 починаючи з вересня 2019 року, постійно проживала разом із племінником колишнього чоловіка ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_2 .

У ОСОБА_2 не було родини, а за життя вона була дуже близькою з матір`ю ОСОБА_1 , кумою, хрещеною його сестри. ОСОБА_5 була повністю незрячою (сліпою). До 2019 року за нею доглядала мати ОСОБА_6 – ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у. Після смерті матері, оскільки ОСОБА_1 теж постійно підтримував родинні відносини із ОСОБА_2 , разом із дружиною, вирішили забрати її до себе, бо її будинок не опалювався, вона зовсім не могла себе обслуговувати, їй необхідна була постійна медична допомога, догляд, нормальне харчування.

З вересня 2019 року і до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постійно проживала разом з ОСОБА_1 та його сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, мали спільний бюджет.

На момент смерті ОСОБА_2 (відкриття спадщини) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 проживав разом з померлою та здійснив її поховання.

Відповідно до копії спадкової справи на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 16.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до Лубенської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини згідно закону.

Окрім того, ОСОБА_1 звернувся до Лубенської державної нотаріальної контори з питанням отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на що йому було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1609/02-31 від 08.10.2025, в зв`язку з тим що у нього відсутні докази підтверджуючі факт родинних відносин з померлою ОСОБА_2 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з доведеності факту постійного поживання спадкодавця ОСОБА_2 однією сім`єю з родиною заявника з вересня 2019 року і по день її смерті, ведення ними спільного господарство за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, суд прийняв до уваги в якості належних та допустимих доказів акт комісії, завірений відповідним чином печаткою Лубенської міської ради та покази допитаних в судовому засідання свідків.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст.1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Встановлюючи вищевказаний юридичний факт, суд прийняв до уваги акт від 10.10.2025, складений комісією в складі спеціаліста сектору по роботі з ОСНЕ Скуратовської К.Д., голови вуличного комітету Корнієнко А.В., члена ради мікрорайону Духно Н.А., свідка ОСОБА_4 на підтвердження того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , починаючи з вересня 2019 року постійно проживала разом із племінником колишнього чоловіка ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою Лубенської міської ради, а відтак обґрунтовано прийнятий до уваги як належний та допустимий доказ.

Крім того, допитана в ході судового розгляду ОСОБА_8 підтвердила, що з вересня 2019 року і до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 постійно проживала разом з ОСОБА_1 та його сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 . Вона була їм як член родини, про яку заявник дбав та яку забезпечував усім необхідним з огляду на її сліпоту. Разом вели спільне господарство та мали спільний побут.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що в силу своїх посадових обов`язків як спеціаліст по роботі з населенням Лубенської міської ради відвідувала родину ОСОБА_1 , в якій проживала ОСОБА_2 , вона була похилого віку та мала вади по зору. ЇЇ власний будинок не опалювався, тому вона тривалий час, починаючи з вересня 2019 року і по день смерті проживала в житловому будинку заявника.

Була належним чином забезпечена доглядом та ліками. Підтвердила той факт, що проживаючи в сім`ї ОСОБА_1 . ОСОБА_2 мала з ними спільний бюджет та господарство, веденням якого піклувався заявник з огляду на її сліпоту.

Постановою Лубенської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії №1609/02-31 щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в зв`язку з тим що у нього відсутні докази підтверджуючі факт родинних відносин з померлою ОСОБА_2 , що стало підставою для звернення до суду в порядку окремого провадження.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з правовими висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на вірній оцінці зібраних по справі доказах та узгоджуються як з нормами цивільного законодавства, так і з практикою розгляду Верховним Судом справ подібної категорії.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять посилань на обставинами, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Твердження апелянта про неможливість встановити факт спільного проживання заявника та спадкодавця однією сім`єю ю з тих підстав, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі, взагалі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в даних правовідносинах йде мова не про факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а про факт проживання однією сією інших осіб, не пов`язаних між собою родинними чи шлюбними відносинами.

Крім цього, п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Окрім того, посилання на недопустимість показів свідка ОСОБА_3 (яка була членом комісії), оскільки член комісії не може достеменно знати скільки часу особа проживала, спростовується самими ж показами останньої, які суд обґрунтовано прийняв до уваги.

Так, вказаний свідок підтвердив, що відвідуючи ОСОБА_2 за місцем її проживання в родинні заявника неодноразово бачила як ОСОБА_1 доглядає останню, готує їй їжу, купує ліки та цукерки, вона замовляла йому бажані для споживання продукти харчування, новий посуд. Спадкодавець проживала в окремій кімнаті, де були розташовані належні їй особисті речі та предмети побуту.

Таким чином, розглядаючи справу в порядку окремого провадження, суд першої інстанції в межах доводів заяви повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що заява підлягає задоволенню, про що ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - адвоката Євтушевського Максима Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2026 року.

Судді: О. І. Обідіна С. Б. Бутенко Г.Л. Карпушин