Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №552/6293/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6293/24 Номер провадження 22-ц/814/2327/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.

За участю секретаря : Дороженка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Скрипника Андрія Володимировича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про поділ об`єктів нерухомого майна, визнання права власності, припинення права спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому, після зміни предмета позову просила:

поділити об`єкт нерухомого майна, за реєстраційним номером: 1385636553101, за адресою АДРЕСА_1 ,

визнати за нею право власності, як на самостійний об`єкт права власності на нерухоме майно, у складі: в житловому будинку А.1: 3-1 кімната пл. 17,9 м.кв. 3-2 кухня пл. 14.6 м.кв. 3-3 кухня пл. 14.4 м.кв. 3-4 кімната пл. 18,3 м.кв. III сіни, 3, 4 м.кв. IV сіни пл. 6.0 м.кв. V кладова пл. 2,5 м.кв. VI кладова пл. 2,8. Загальна площа: 79,9 м.кв, житлова площа: 36,2 м.кв. та господарські будівлі та споруди - Д сарай, Б сарай , Е сарай, И гараж тимчасовий, Г вбиральня (відповідно до плану розподілу житлового будинку літ.А-1, зазначеному у додатку № 2, а також варіанту № 1 розподілу земельної ділянки, зазначеному у додатку № 3 до висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 42 від 07.08.2025 року),

припинити її право спільної часткової власності на 2/3 частини об`єкту нерухомого майна житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, розташованому за адресою АДРЕСА_1 ,

поділити об`єкт нерухомого майна, за реєстраційним номером: 2340442653101, за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку, кадастровий №5310136400:10:003:0005 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель і споруд, загальною площею, 0,1000 га.,

визнати за нею право власності, як на самостійний об`єкт права власності, на земельну ділянку: за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий №5310136400:10:003:0005 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель і споруд загальною площею 0,0618 га (618 м2) (яка складається із частини земельної ділянки площею 400 м2 та частини земельної ділянки площею 218 м2) відповідно до варіанту № 1 розподілу земельної ділянки, зазначеному у додатку № 3 до висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 42 від 07.08.2025, а також право користування частиною земельної ділянки площею 73 м2.,

припинити її право спільної часткової власності на 655/1000 частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий №5310136400:10:003:0005 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є співвласником 2/3 частин будинку за адресою АДРЕСА_1 , який зведений на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136400:10:003:0005, а відповідач є співвласником 1/3 частини домоволодіння за вказаною адресою.

Попередніми співвласниками домоволодіння було укладено нотаріально посвідчений договір про визначення розміру часток та порядок користування земельною ділянкою.

З метою реалізації права на поділ нерухомого майна вона звернулася до відповідача з проханням укласти відповідний договір, але після розроблення можливого варіанту поділу інший співвласник житлового будинку відмовився погодити розроблений варіант, а без його згоди неможливо завершити визначену технічну можливість поділу.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд зазначив про невідповідність висновку експерта Порядку проведення технічної інвентаризації та дійшов висновку про неможливість поділу будинку на окремі самостійні об`єкти нерухомості.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Скрипник А.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги

Зокрема вказує, що суд дійшов загального висновку про неможливість поділу спірного об`єкту нерухомості, не взявши до уваги можливість поділу земельної ділянки, п`ять варіантів поділу якої було запропоновано експертом.

Звертає увагу на можливість поділу будинку, що було запропоновано експертом та збігається з фактичним користуванням сторонами будівлею.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 08.12.2021 є співвласником на праві спільної часткової власності 2/3 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 та 655/1000 земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:10:003:0005, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2021 є співвласником на праві спільної часткової власності 1/3 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 та 345/1000 земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:10:003:0005, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), частка складає 345/1000.

Між сторонами існує спір щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває у них в спільній частковій власності, при цьому відповідач не погоджується на варіанти розподілу запропоновані спеціалістом, наполягаючи на збереженні вже існуючого фактичного порядку користування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд зазначив про невідповідність висновку експерта Порядку проведення технічної інвентаризації та неможливість поділу нерухомого майна без порушення чинних будівельних норм.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. При цьому, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Статтею 367 ЦК передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач вказувала, що в досудовому порядку вирішити спір щодо поділу земельної ділянки, будівель та споруд, укласти договір про порядок користування земельною ділянкою, який існував визначений попередніми співвласниками домоволодіння, не виявилося можливим, оскільки не зважаючи на виготовлення розробником документів технічної можливості поділу ОСОБА_2 відмовився погодити запропоновані варіанти.

При цьому, позивач зазначила, що між сторонами склався фактичний порядок користування, а саме відповідно до плану з визначенням частки, порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, складеному у 2021 році, у її фактичному користуванні перебувають ділянка № НОМЕР_1 , що складає 218/1000 частини земельної ділянки 1000 кв.м., ділянка АДРЕСА_2 , що складає 400/1000 частини земельної ділянки площею 1000 кв.м., ділянка АДРЕСА_3 загальною площею 73 кв.м., що становить 73/1000 частини перебуває у спільній власності, де 37 кв.м. у ОСОБА_1 , а 36 кв.м. у ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи в суді стороною позивача було ініційовано питання про призначення комплексної судово-будівельної технічної та земельно-технічної експертизи з метою визначення варіантів можливості поділу нерухомого майна.

В своєму висновку №42 від 07 серпня 2025 року експерт зазначив про технічну неможливість інших варіантів розподілу окрім як відповідно до часток співвласників, при обстеженні ділянки встановив, що фактичний порядок користування ділянкою не склався, а утворення з частин домоволодіння окремих об`єктів нерухомого майна технічно не представляється можливим, зважаючи на фізичний стан житлового будинку, що потребує проведення капітального ремонту з підсилення та заміни окремих конструктивних елементів.

Також експерт виснував про існування технічної можливості поділу земельної ділянки, надавши 5 варіантів її розподілу та домоволодіння відповідно до розміру часток сторін.

Проведення експертизи регулюється в тому числі і Порядком проведення технічної інвентаризації, що затверджений постановою № 488 Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив про невідповідність висновків експерта в тому числі варіантів розподілу земельної ділянки п. 148 порядку, оскільки вказаною нормою встановлено, що земельна ділянка, яка буде віднесена до кожного новоутвореного самостійного об`єкта, повинна мати самостійний виїзд на вулицю (провулок, площу тощо) завширшки не менше 3,5 метра або можливість організації спільного заїзду.

З усіх 5 варіантів експертизи поділу земельної ділянки вбачається, що спільний заїзд, який залишається у спільному користуванні сторін має ширину на в`їзді 2,89 до 3,14 в глибині ділянки, що на 60 см менше встановленої норми та свідчить про неможливість поділу у відповідності до встановлених норм.

При цьому, облаштування окремого заїзду до кожного новоутвореного об`єкту нерухомості також технічно не можливо з огляду на зовнішні обмеження домоволодіння (знаходження промислової зони).

Пунктом 152 порядку передбачено, що житлові будинки садибного типу, садові, дачні будинки можуть бути поділені, якщо вони складаються з двох або більше окремих будинків, які матимуть окремий вихід на вулицю. При цьому повинні утворитися самостійні об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять цілісні будинки з допоміжними господарськими будівлями. Кожен об`єкт нерухомого майна, який в результаті поділу утворює самостійний об`єкт, повинен повністю належати на праві власності одному або декільком власникам.

Оскільки спірне домоволодіння не складається з двох або більше окремих будинків воно не підлягає поділу на два окремих об`єкти нерухомого майна.

При цьому в своєму висновку експерт зазначив, що утворення з частин домоволодіння окремих об`єктів нерухомого майна технічно не представляється можливим.

Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та надавши правильну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять посилань на обставинами, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Так, посилання апелянта на можливість поділу земельної ділянки шляхом обрання одного з п`яти варіантів, відхиляються колегією суддів, оскільки ширина ділянки загального користування є значно меншою ніж передбачено встановленими нормами.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків в частині неможливості поділу домоволодіння є безпідставними.

Так, з урахуванням зміни предмета позову, ОСОБА_1 просила поділити об`єкт нерухомості, визнати за нею право власності у відповідній частці, припинивши її право спільної часткової власності на 2/3 частини.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 23 квітня 2025 року при розгляді справи № 357/3145/20 прийшла до наступних правових висновків.

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог ч. 1 ст. 379 ЦК України, ч. 1 ст. 50 ЖК України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Разом з тим, зі змінених позовних вимог вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються лише виділення майна в натурі і припинення права спільної часткової власності лише її.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам`ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.

Між тим у висновку експерта зазначено про технічну неможливість утворення з частин домоволодіння окремих об`єктів нерухомого майна, з посиланням на причини, які унеможливлюють такий поділ.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Скрипника Андрія Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.

Судді: Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Карпушин Г.Л.