Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №596/845/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2026 р. Справа № 596/845/26

Провадження № 2/596/619/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Лисюк І.О.

за участю секретаря судового засідання Стасюк О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Возьний Ярослав Володимирович до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Возьний Я.В. звернулася до Гусятинського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та просить ухвалити рішення яким: розділити спільне майно подружжя між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , визнавши за позивачем право власності на частку житлового будинку (домоволодіння) з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 кв. м., та житловою площею 49,6 кв. м..

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який 20 вересня 2021 року Гусятинським районним судом Тернопільської області розірвано, за час спільного життя з відповідачем в шлюбі вони придбали житловий будинок (домоволодіння), з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 кв. м., та житловою площею 49,6 кв. м.

Хоча свідоцтво на право власності на це майно і було видане на відповідача, але відповідно до чинного законодавства України, майно, набуте подружжям за час шлюбу є спільним сумісним майном подружжя.

Оскільки між ними не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна подружжя, просить поділити спірне майно в судовому порядку.

Ухвалою судді від 26.06.2026 року відкрито провадження у цивільній справі та визначено загальний позовний порядок її розгляду, а також дату, час та місце проведення підготовчого засідання про що повідомлено сторони по справі.

10 серпня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд про що повідомлено учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Возьний Я.В. в підготовче судове засідання не з`явилися. Від представника позивачки адвоката Возьного Я.В. 22.07.2026 року на електронну адресу суду надійшла письмова заява про проведення розгляду справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи шляхом направлення поштової кореспонденції суду рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідно до положень ст.128 ЦПК України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзиву на позов не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 1997 року, який заочним рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року, розірвано. (а.с. 9).

23 грудня 2005 року на підставі договору купівлі – продажу, за час шлюбу ОСОБА_2 набув у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 м2, житловою 49,6 м2 (а.с.10-11, 12).

Як вбачається із висновку про вартість майна житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на 28.05.2025 року становить 350 750 грн. (а.с.17).

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст.ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, оформлення шлюбних відносин зумовлює виникнення в подружжя особистих майнових та немайнових прав і обов`язків, зокрема вводить спільну категорію стосовно режиму майна - сумісну власність. Норми Сімейного кодексу свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Але ця презумпція може бути спростована: один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Так, згідно ч. 1, 2 ст. 372, 369 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, судом встановлено, що спірне нерухоме майно, набуте сторонами в період шлюбу, відтак є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Оскільки, виходячи із положень ст. ст. 69-72 СК України та ст. ст. 370-372 ЦК України, виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 755/12930/17).

Як встановлено, відповідач будь-яких доказів на спростування даного факту не надав і житловий будинок (домоволодіння) з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

З врахуванням наведеного, позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1753,75 грн. (а.с.1).

Керуючись ст. ст. 141, 259, 265-268, 280, 353 ЦПК України, ст.ст. 368-372 ЦК України, ст. ст. 60-71 Сімейного кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Возьний Ярослав Володимирович до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку (домоволодіння) з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,6 кв. м, в порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку (домоволодіння) з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 49,6 кв. м, в порядку поділу майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1753 грн. 75 коп..

Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

Відповідач має право подати до Гусятинського районного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09.10.2026 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК