Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №760/18472/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18472/24 2/760/7817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Васильчук С.Ю., за участі представника позивача, адвоката Ковези А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Представник позивача, адвокат Ковеза А.І. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) із позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтовано тим, що у рамках кримінального провадження № 1201900000000808 від 12.07.2019 про притягнення до кримінальної відповідальності за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) ОСОБА_2 . У вказаному вище кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 .

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У задоволенні цивільного позову про відшкодування моральної та майнової шкоди було відмовлено.

Не погоджуючись із вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 прокурором Київської міської прокуратури було подано апеляційну скаргу на вказаний вирок.

Вироком Київського апеляційного суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури було задоволено частково вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року щодо ОСОБА_2 , в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Майстренка О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Зазначені в ухвалі суду недоліки позивачем чи його представником не усунуто.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.10.2024 позовну заяву повернуто позивача.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.09.2025 апеляційну скаргу представника позивача було задоволено, вказану ухвалу місцевого суду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Протоколом передачі судової справи визначеному складу суду від 21.10.2025 матеріали вказаної справи передано судді Майстренку О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.10.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18 листопада 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній усунув недоліки зазначені в ухвалі суду та надав суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь кошти в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди у сумі 2 766 731,70 грн та кошти у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 3 888 000 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.01.2026.

08 січня 2026 року у судове засідання з`явився представник позивача, адвокат Ковеза А.І.

Відповідач чи його представник у судове засідання не з`явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

У зв`язку з неявкою відповідача підготовче судове засідання було перенесено на 12.02.2026.

12 лютого 2026 року учасники справи у судове засідання не з`явилися про дату, час та місце судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку. У зв`язку з неявкою учасників судового засідання підготовче судове засідання було перенесено на 24.03.2026.

24 березня 2026 року у підготовче судове засідання з`явився представник позивача, який не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач чи його представник у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Визначено дату судового засідання на 14.05.2026.

14 травня 2026 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебування головуючого судді у відпустці, розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 17.06.2026.

17 червня 2026 року у судове засідання з`явився представник позивача в якому останній підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити.

Відповідач чи його представник у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 30.07.2026.

30 липня 2026 року у судове засідання з`явився представник позивача у якому клопотав про уточнення позовних вимог шляхом їх збільшення та надав відповідні зміни до позовної заяви в якій останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди у сумі 2 948 873,30 грн та кошти у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 4202442 грн, а також понесені судові витрати які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 120000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що заява про збільшення позовних вимог подана представником позивача після закінчення підготовчого засідання, остання до розгляду судом не приймається.

Відповідач чи його представник у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання судове засідання було перенесено на 23.09.2026.

23 вересня 2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач чи його представник у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Після стадії судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) оголошено дату та час проголошення судового рішення - 05.10.2026.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_2 , 12.07.2019 приблизно о 00 год. 21 хв., керуючи технічно справним автомобілем «BMW X4» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год., в межах четвертої (крайньої лівої) смуги руху проїзної частини проспекту Перемоги у м. Києві зі сторони вул. М. Василенка, наближаючись до регульованого світлофорними об`єктами перехрестя з вул. Гарматної, які працювали в той час в автоматичному режимі.

У цей час, на вищезазначеному перехресті, по ходу руху автомобіля марки «BMW X4»,

д.н.з. НОМЕР_1 , на червоний (забороняючий рух) сигнал світлофора в межах третьої смуги, один за одним відповідно, зупинилися автомобілі марки «FORD SIERRA» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіль марки «AUDI F4», реєстраційним номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , в салоні якого на задньому сидінні перебувала пасажир ОСОБА_1 .

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.

Експертним судово-медичним дослідження оформленим висновком судово-медичної експертизи від 13.11.2019 № 042-2034-2019 у ОСОБА_1 виявлено такі тілесні ушкодження: підшкірна гематома в ділянці лобного горбка зліва, закрита травма грудної клітки та хребта у вигляді двобічного забою паренхіми легень, розриву лівого бокового скату діафрагми, кровозливу в ліву плевральну порожнину, переломів з 2-9 зліва, 5-7 ребер справа, лівої лопатки, лівої ключиці, 6-го грудного хребця, закрита травма тазу у вигляді перелому лівої лонної кістки, закрита травма лівого колінного суглоба у вигляду субхондральних переломів латерального виростку стегнової кістки, великогомілкової кістки, забою кісткового мозгу медіального виростка стегнової кістки, розривів передньої хрестоподібної зв`язки, заднього рогу медіального, переднього рогу латерального менісків, бурситу. Садна та поверхової рани лівої стопи, які сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 по справі № 760/207/20 визнано ОСОБА_2 винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді

4 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди, матеріальну шкоду в сумі 84555,58 грн.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на суму 1779269,22 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2816000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Вироком Київського апеляційного суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури було задоволено частково вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2021 року щодо ОСОБА_2 , в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка складається з витрат на лікування у розмірі 191877,30, що підтверджується долученими до позову фіскальними чеками та розрахунками на оплату у період з 12.07.2019 по 16.10.2019, крім того необхідність вказаних у фіскальних чеках ліків підтверджується долученими відповідними направляннями лікарів, переліком медикаментів, які потрібні для лікування позивача внаслідок отриманних ушкоджень через дорожньо-транспортну пригоду.

Встановлено, що у зв`язку зі зазначеною дорожньо-транспортною пригодою та подальшим лікуванням позивача туристична подорож, яка була запланована з 21.07.2019 по 31.07.2019 була скасована. Вартість авіаперевезення за маршрутом Київ-Афіни-Київ у зворотньому напрямку авіаційна компанія позивачу у повному розмірі не повернула, у зв`язку з чим позивач просить стягнути вказану суму з відповідача. Розмір суми яка підлягає поверненню підтверджується відповідним листом туристичної агенції.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача втрачений дохід її чоловіка, який працював на посаді головного механіка з оплатою праці 40 доларів США за годину, та оплатою за неділю роботи - 1600 доларів США, станом на 17.11.2025 один долар 42,04 грн, що становить 1547072 грн.

Позивач також у рахунок майнової шкоди просить стягнути транспортні витрати які понесла її сім`я у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 60089,20 грн, оскільки чоловік позивача вимушений був вилетіти до України для догляду за позивачем. Зазначені транспортні витрати підтверджуються авіаквитками долученими до позовної заяви.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу на таке.

За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, винність дій відповідача у заподіянні шкоди позивачу встановлена вироком суду та доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла, від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я фізичній особі, зобов?язана відшкодувати потерпілому, зокрема витрати на лікування, придбання ліків, тощо.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню в таких випадках: коли заявлений кредитором неотриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); дохід не є абстрактним і може бути доведеним з розумним рівнем впевненості (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 № 922/3928/20).

Оскільки упущена вигода є категорією визначення та розрахунок якої потребує урахування, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.

За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі:

1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.

Враховуючи вище викладене позов в частині стягнення витрат на лікування позивача у загальній сумі 191877,30 грн відповідно до вище вказаної позовної заяви підлягає задоволенню, зазначена сума підтверджується відповідними фіскальними чеками, рахунками на оплату, квитанціями долученими до позову.

Крім того задоволенню підлягає сума неповернутих грошових коштів за туристичний тур у розмірі 5901 грн, та додаткові транспортні витрати понесені сім`єю позивача у зв`язку з перельотом чоловіка позивача до України для догляду за останньою, загальний розмір транспортних витрат складає 60089,20 грн.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача сум втрачених доходів

ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_6 , то суд вважає, що вказані вимоги не доведені позивачем.

Долучені до позову листи « Леонард ПауерзІнкорпорейтед » судом оцінює скептично оскільки із наданих листів, судом неможливо встановити з якого часу працює вказана особа на цій посаді, дійсний дохід вказаної особи на займаній посаді, реальність наведених доходів.

Окрім того у рахунок матеріальної шкоди позивач просить стягнути втрачений дохід останньої у розмірі 953467,20 грн, з посиланням на листи Єврейського Общинного Дому Едіт та Карла Марксів у Бенсонхерсті.

Однак, у цій частині позивач також не подає жодних доказів, які б підтвердили розмір втрачених доходів (упущеної вимоги).

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди складає 257867,50 грн.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на висновок судово-психологічної експертизи № 23-2/275 від 22.11.2019, в якому визначено розмір завданої шкоди у розмірі 486 мінімальних заробітніх плат, що становить 3 880 000 грн.

Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також в зв`язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постановах від 12.03.2019 року в справі № 920/715/17, від 10.10.2018 року в справі №640/3837/17; від 04.07.2018 року в справі № 638/14260/16 у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність є причиною, а моральна шкода, яка спричинена потерпілій особі - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Суд вважає доведеним позивачем, що внаслідок вчинення відповідачем ДТП позивач зазнала тяжкої фізичної шкоди, яка призвела до тяжких моральних страждань позивача, необхідності тривалого лікування та відновлення фізичного та психічного здоров`я.

Вказане беззаперечно призвело до зміни звичний способу життя позивача та неодмінно негативно вплинуло на її душевний стан.

Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, суб`єктивне відношення до вчинку відповідача, та вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 000 000 гривень. Саме такий розмір відшкодування завданої моральної шкоди, на думку суду, відповідає вимогам співмірності, розумності і справедливості.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 257 867,50 грн у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 1 000 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 120 000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу, що позивач та його представник не надали суду доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які б підтверджували розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу та факт їх понесення позивачем.

Отже, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на рахунок державного бюджету підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру позовних вимог у сумі 12578,68 грн.

Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 257 867 (двісті п`ятдесят сім тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 50 копійок .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 (один мільйон) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок державного бюджету судовий збір у сумі 12578 гривень 68 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя О. Майстренко