Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №587/3020/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/3020/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Вортоломей І. Г., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від відділення поліції №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Одеської області, Котовського району, с. Липецьке, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 126 та 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №716988 від 11 липня 2026 року – 11 липня 2026 року о 22 год. 14 хв. в с. Нижня Сироватка, вул. Центральна, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушено п. 2.1 А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №716990 від від 11 липня 2026 року – 11 липня 2026 року о 22 год. 14 хв. в с. Нижня Сироватка, вул. Центральна, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами ДВС ВП №73290521 від 02 квітня 2024 року, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП України.

Провадження з розгляду вищезазначених протоколів про адміністративні правопорушення постановою Сумського районного суду Сумської області від 08 жовтня 2026 року об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний номер справи №587/3020/26, провадження №3/587/1470/26.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, та пояснив, що умислу на порушення правил дорожнього руху в нього не було, оскільки на момент вчинення правопорушення в нього була відсутня заборгованість по аліментах, а сісти за кермо йому було необхідно, оскільки мав виконувати бойове розпорядження, на що надав підтвердження.

Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали справи, прийшла до таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 2.1а ПДР України передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Невиконання пункту 2.1а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП. Ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті, в цьому випадку за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування таким транспортним засобом.

При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів у справі.

Правовими нормами ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті для усунення небезпеки, яка загрожує. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при таких обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника, спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за таких обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

З наданих ОСОБА_1 доказів вбачається, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 . Витягом із бойового розпорядження командира від 11 липня 2026 вбачається, що саме 11 липня 2026 року, в день складання протоколу, він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, тому негайно мав виконати бойове завдання логістичного забезпечення в районі Миропілля Сумської області.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази, суддя дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії, які хоча і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки він діяв у стані крайньої необхідності у зв`язку з необхідністю виконання службових обов`язків, пов`язаних із захистом України від зовнішньої агресії, враховуючи баланс між інтересами держави по захисту її незалежності, територіальної цілісності з одного боку, та забезпечення порядку в області дорожнього руху з іншого боку, отже вчинене ним порушення є менш значним, ніж відвернена шкода.

Пунктом 4 частини 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Виходячи з наведеного, суддя дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 дій в стані крайньої необхідності.

Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №716990 від 11 липня 2026 року за ч. 3 ст. 126 КУпАП, то суддя зазначає таке.

Диспозицією частини 3 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Однак, доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які б підтвердили вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, суддя не вбачає, оскільки станом на 01 червня 2026 року у ОСОБА_1 заборгованість по аліментам була відсутня, що підтверджується інформацією державного виконавця № 53945/1919-27/11 від 07 жовтня 2026 року щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 126, 245, 247, 280, 283, 285, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із вчиненням вказаного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І. Г. Вортоломей