Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №758/19198/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/19198/25

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що Рішенням Подільського районного суду м. Києва №758/14156/20 від 15 травня 2024 року та Постановою №22-ц/824/1571/2025 від 17 січня 2025 року Київського апеляційного суду було задоволено позов про стягнення аліментів з відповідача на їхню з позивачем повнолітню дочку ОСОБА_3 (надалі за текстом - донька). Аліменти були призначені з 14.12.2020 року у розмірі 4000,00 грн щомісячно до досягнення дочкою 23-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 12.06.2025 року заборгованість відповідача становила 216 180,65 грн. Ця заборгованість була погашена ним з простроченням.

Таким чином, аліменти фактично виплачені у повному обсязі, але із порушенням строків. У зв`язку із наведеним, позивач просить суд, з урахуванням положень ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України), стягнути з відповідача на свою користь пеню по заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідач заперечує проти позову виходячи з того, що відсутня його вина (умисел або необережнвсть) у порушенні строків зобов?язання зі сплати аліментів, а тому, він не може нести відповідальність у вигляді нарахування пені на суму несплачених аліментів.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 року цивільну справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

01.01.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому містилось клопотання про витребування доказів.

29.01.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

03.02.2026 року до суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому містилось доповнене клопотання про витребування доказів.

17.03.2026 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 02.04.2026 прибули позивач, відповідач та представник відповідача. У судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити клопотання про витребування.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року клопотання предствника відповідача про витребування доказів задоволено частково та витребувано у Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №77427027. Також, закрито підготовче і призначено справу до судового розгляду по суті.

15.06.2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та прийняття до розгляду відповідні докази.

09.07.2026 року до суду від відповідача надійшли пояснення з приводу доказів на стадії дослідження доказів.

17.08.2026 до суду від Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли витребувані Ухвалою від 02.04.2026 року докази.

09.09.2026 року до суду від відповідача надійшли пояснення з приводу доказів витребуваних на підставі Ухвали від 02.04.2026 року.

У судовому засіданні 09.09.2026 року взяли участь сторони.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Раніше вже зазначала, що дуже довго, а саме більше чотирьох років, тягнувся судовий процес у справі №758/14156/20 про стягнення аліментів. Після рішення суду 15 травня 2024 року відповідач на погодився з ним і подав апеляційну скаргу. При цьому, весь судовий процес який тривав батько взагалі не приймав участі в утримуванні дитини. Також додала, що на дату пред`явлення позову основна заборгованість була погашена трьома платежами відразу після блокування рахунків відповідача, з чого можна зробити висновок, що у відповідача була можливість виконати своє зобов`язання вчасно. Тому просить задовольнити про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідач у цьому судовому засіданні та попередніх заперечив у задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додатково пояснивши суду, що на цей час його звільнено з роботи, єдиним джерелом його доходу є пенсія, а отже, його матеріальне становище суттєво погіршилося. Він не погоджується з розміром заявленої до стягнення пені та ставить під сумнів правильність розрахунку позивача, оскільки цей розрахунок не узгоджується з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем. Крім того, розрахунок заборгованості та нарахування пені здійснено з грудня 2020 року, тоді як рішення суду ухвалено 15.05.2024, а постанову апеляційного суду - 17.01.2025, у зв`язку з чим, на його думку, обов`язок зі сплати аліментів, а відтак і відповідальність за його невиконання, слід обчислювати з дати ухвалення постанови апеляційного суду.

Щодо виконавчого провадження відповідач вже пояснював, що на час відкриття виконавчого провадження він змінив місце реєстрації, тому жодних процесуальних документів не отримував. З витребуваних судом доказів видно, що органом державної виконавчої служби не надано доказів направлення йому відповідної кореспонденції. Відтак відповідач не знав ні про відкриття виконавчого провадження, ні про загальну суму заборгованості, ні про реквізити, за якими необхідно здійснювати оплату. З огляду на що відповідач вважає, що його вина у несвоєчасній сплаті аліментів відсутня, а тому підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді пені немає.

Розглянувши цивільну справу, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Рішенням у справі №758/14156/20 було встановлено, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.11.2003 року, який було розірвано на підставі Рішення суду 28.11.2011 року. Відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цим Рішенням суду позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн, щомісячно, починаючи з 14.12.2020 впродовж усього часу навчання до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.01.2025 року у справі №758/14156/20 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 травня 2024 року залишено без змін.

Надалі судом встановлено, що 23.03.2025 державний виконавець виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження №77427027 з примусового виконання виконавчого листу №758/14156/20 про стягнення з боржника на користь стягувача аліменти на утримання ОСОБА_3 , у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн, щомісячно, починаючи з 14.12.20 впродовж усього часу навчання до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

19.06.2025 року було винесено Постанову про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника, а саме транспортні засоби VOLVO XC60 2012 року виробництва та BMW X5 2018 року виробництва, у виконавчому провадженні №77427027.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20.10.2025 року №77427027/5 станом на 31.05.2025 року загальна заборгованість складала 214580,65 грн, а за червень 2025 року було нараховано 1600 грн (а.с. 10). Відтак, станом на 12.06.2025 року заборгованість складала 216180,65 грн.

30.06.2025 року відповідачем було сплачено позивачу 3937,30 грн, що підтверджується копією платіжної квитанції (а.с. 12).

02.07.2025 року відповідачем було сплачено позивачу 214885,74 грн, що підтверджується копіями платіжних квитанцій (а.с. 11).

У зв`язку з відсутністю заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №77427027 винесено 07.07.2025 року постанови про зняття арешту з коштів та про зняття майна з розшуку.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Рішенням суду, яке набрало законної сили 17 січня 2025 року з відповідача на користь позивача стягнено аліменти з 14.12.2020 року у розмірі 4000,00 грн щомісячно до 12.06.2025 року (за грудень 2020 пропорційно, а за червень 2025 року до 12 числа). Відповідно до ст. 196 СК України розрахована пеня без встановлених законодавством обмеження становить 1 814 289, 89 грн, а з урахуванням обмеження не більше 100% від суми заборгованості пеня становить 216 180,65 грн. Оскільки, факт повної сплати аліментів відповідачем не усуває його обов`язку відповідати за порушення строків їх виплати, до стягнення підлягає пеня у розмірі 216 180,65 грн.

Відповідач заперечує проти позову виходячи з того, що, по-перше, сума заборгованості зі сплати аліментів та відповідно і сума пені 216 180,65 грн, вказана в позовній заяві, не підтверджується та не співпадає з розрахунком державного виконавця.

По-друге, відсутня вина (умисел або необережність) у порушенні строків зобов?язання зі сплати аліментів зі сторони відповідача. Оскільки, Київський апеляційний суд не повідомив відповідача про прийняту Постанову від 17 січня 2025 року, не направив йому за адресою його теперішнього місця проживання її копію. Також, Державний виконавець не повідомив його про відкриття виконавчого провадження № 77427027, про будь-які проведені дії та суму заборгованості зі сплати аліментів чи банківські реквізити для їх сплати. Як тільки відповідач дізнався про розмір наявної заборгованості по аліментам, після отримання 19.06.2025 року повідомлення з банків про заблокування карток, то почав сплачувати заборгованість.

Відповідач посилається і на те, що Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 14.12.2020 року при розгляді цивільної справи №661/905/19, в якій несплата аліментів відбулась не з вини Відповідача, а з вини Державного виконавця, також наголосив, що стягнення пені, передбаченої статтею 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов?язаної сплачувати аліменти.

Відповідач також просить зменшити розмір пені до 21618,07 грн, якщо суд буде вважати, що слід нарахувати пеню за прострочку сплати аліментів, виходячи з матеріального та сімейного стану відповідача. Останній є пенсіонером, постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, у нього хвороба через яку він був звільнений від проходження військової, а також має на утриманні мати інваліда і пенсіонерку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Однак, зазначені відповідачем обставини відсутності його вини у простроченні сплати аліментів не знаходять свого підтвердження.

Твердження відповідача про необізнаність із заборгованістю зі сплати аліментів через неповідомлення його Київським апеляційним судом про винесення Постанови є безпідставними, оскільки з матеріалів справи і самого відзиву відомо про активну участь відповідача та його представника у розгляді справи в суді першої інстанції та під час апеляційного оскарження. При цьому, неотримання паперової копії рішення за новою адресою проживання не звільняє сторону, яка брала активну участь у судовому процесі через адвоката, від виконання судового рішення, оскільки відповідно до норм ЦПК України, процесуальні дії представника створюють юридичні наслідки для довірителя. Відтак, відповідачем не доведено про необізнаність факту набрання рішенням у справі №758/14156/20 законної сили 17.01.2025 року та свій обов`язок сплачувати аліменти починаючи з 14.12.2020 року.

Щодо пояснень відповідача про те, що державний виконавець не повідомив його про відкриття виконавчого провадження №77427027, суму заборгованості зі сплати аліментів та банківські реквізити для їх сплати, оскільки відповідні документи не направлялись на вірну адресу місця реєстрації та фактичного проживання відповідача, суд зазначає наступне.

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів, він повинен надати докази на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів (Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 359/240/21).

Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.

Відповідач змінив реєстрацію місця проживання ще 12.05.2023 року, що підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи (а.с.58). Доказів повідомлення ним про це суд або виконавчу службу не надано.

Відповідачем не надано доказів його спроб звернень до позивача та суду задля сплати заборгованості. Також, як встановлено з матеріалів виконавчого провадження наданих суду на виконання Ухвали від 02.04.2026 року, боржник не намагався ознайомитись з матеріалами справи виконавчого провадження до моменту арешту його коштів. Отже, не доведено відповідачем, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Поруч з цим, судом також відхиляється аргумент відповідача, що розрахунок пені доданий позивачем до позову, містить суперечливі дані, адже сума 216 180,65 грн, заявлена в позовній заяві, не міститься в жодному стовпці чи графі Розрахунку державного виконавця і не може бути арифметично виведена з поданих позивачем документів. Це тведження є суперечливим оскільки згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20.10.2025 року №77427027/5 станом на 31.05.2025 року загальна заборгованість складала 214580,65 грн, а за червень 2025 року було нараховано 1600 грн, адже дитиною було досягнено 23-х років ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, станом на 12.06.2025 року, відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №758/14156/20 в сумі 216 180,65 грн.

Таким чином, виходячи із правової позиції, викладеної у Постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 572/1762/15-ц від 25 квітня 2018 року та у справі № 333/6020/16-ц від 03 квітня 2019 року, розмір неустойки (пені) по аліментах необхідно розраховувати наступним чином.

Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що визначений позивачем періодом нарахування є обґрунтованими, а розрахунок кінцевої суми пені з урахуванням обмеження здійснено правильно.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що неустойка підлягає стягненню. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ЦПК України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому слід нарахувати пеню за прострочення сплати аліментів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Посилання відповідача на утримання своєї матері ОСОБА_4 та його хворобу як підстав зменшення неустойки, суд відкидає як недоведені. Відповідачем, не надано жодних належних та допустимих доказів про потребу у постійному сторонньому догляді ОСОБА_4 , недостатній розмір її пенсії, розрахунків та первинних медичних/фінансових документів що підтверджували б факт перебування матері на утриманні відповідача та додаткові витрати, а не лише сам факт наявності захворювання, інвалідності чи факт спільного проживання з нею.

Як свідчить практика, зміна сімейного стану, погіршення фінансового становища платника аліментів, народження інших дітей, організація платником аліментів відпочинку та оздоровлення дитини, наявність батьків пенсійного віку, інших членів сім`ї, родичів, які потребують фінансової допомоги, самі собою не є підставою для невиконання обов`язку з утримання дитини, а тому, не виключає вину боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.

Підсумовуючи вищевказане, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при зверненні до суду була звільнений звільнена від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочку сплати аліментів у розмірі 216180 (двісті шістнадцять тисяч сто вісімдесят) гривень 65 копійок;

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк