Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №577/3678/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3678/26

Провадження № 2/577/2002/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря судового засідання Подейко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 478 грн. 17 коп, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року в розмірі 30 478 грн. 17 коп .

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 10 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 9 500 грн 00 коп на строк 360 днів із сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 0,95 % на день кожні 30 днів. Вказаний кредитний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .

За умовами вищевказаного договору відповідач брав на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Однак свої зобов`язання за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим за ним станом на 30 грудня 2025 року утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 34 700 грн. 05 коп.

У період з 10 січня 2025 року до 30 грудня 2025 року ОСОБА_1 здійснено оплати на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» (первісного кредитора) в розмірі 11 911 грн 23 коп., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 234 грн 65 коп. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 10 726 грн 58 коп.

30 грудня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» був укладений договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі й право вимоги за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» здійснило нарахування ОСОБА_1 процентів за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року в розмірі 528 грн. 12 коп.

Таким чином станом на 30 грудня 2025 року заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становила 30 478 грн 17 коп та включала в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 9 265 грн 35 коп, заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 20 684 грн. 70 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами за 6 днів за період з 31 грудня 2025 року до 5 січня 2026 року в розмірі 528 грн. 12 коп

У добровільному порядку заборгованість за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року ОСОБА_1 погашена не була, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» змушене звернутися з позовом до суду.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 липня 2026 року було відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 80).

Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» в судове засідання не з`явився. У своїй позовній заяві ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» зазначило про розгляд справи без участі його представника (а.с. 12зв).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що позов визнає частково. Між ним і ТОВ «Лінеура Україна» дійсно 10 січня 2025 року був укладений договір № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Заборгованість за вказаним договором він визнає частково, а саме: визнає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 265 грн 35 коп, та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 20 684 грн. 70 коп. Не згоден із нарахованими йому позивачем штрафними санкціями в розмірі 4 750 грн 00 коп. Також не згоден із витратами за надання позивачу професійної правничої допомоги, розмір яких становить 10 000 грн 00 коп, оскільки вважає їх занадто високими для даної категорії справ (а.с. 70).

Суд, дослідивши письмові докази, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В судовому засіданні встановлено, що 10 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 5237436 (а.с. 18зв-32).

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до Особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства. (а.с. 19).

Пунктом 9.7.1 договору № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі (а.с. 28 зв).

Договір № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року був підписаний ОСОБА_1 10 січня 2025 року о 11 год. 53 хв. електронним підписом 42504 (а.с. 31).

ОСОБА_1 не заперечує факт укладення ним вищевказаного договору.

За умовами договору № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року ОСОБА_1 був наданий кредит на суму 9 500 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит був наданий строком на 360 днів (п. 1.2., 1.3. договору).

Договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року визначено, що тип кредитної ставка – фіксована. За користування кредитними коштами ОСОБА_1 сплачує проценти в розмірі 0,95% в день, які нараховуються: у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.3. договору (п. 1.4., 1.4.1 договору).

Відповідно до п. 1.6.1 договору орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 42 940 грн 00 коп (а.с. 19зв).

Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 5167 хххх хххх 3977 (а.с. 20 зв).

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов`язання за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» виконало (а.с. 88).

Згідно п. 1.3. договору № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року періодичність платежів зі сплати процентів становить кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Як вбачається з Таблиці обчислення загальної вартості кредиту ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості за вищевказаним договором повинен був сплачувати грошові кошти з лютого 2025 року до січня 2026 року, а саме у лютому 2025 року у сумі 3 657 грн 50 коп, з березня 2025 року до грудня 2025 року - по 2 707 грн 50 коп щомісяця, а у січня 2026 року з метою повного погашення кредиту та нарахованих процентів сплатити 12 207 грн 50 коп (а.с. 31 зв.)

Однак взяті на себе за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим за ним станом на 30 грудня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 34 700 грн 05 коп, яка включала в себе: 9 265 грн 35 коп – заборгованість за тілом кредиту, 20 684 грн. 70 коп - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, 4 750 грн 00 коп – штрафні санкції (а.с. 37зв-43).

Положеннями ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, в редакції, чинній станом на 30 грудня 2025 року, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України, яка діяла станом на 30 грудня 2025 року, передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

30 грудня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» був укладений договір факторингу № 30/12/2025 (а.с. 62-66).

Пунктом 1.1. вищевказаного договору факторингу передбачено, що за цим договором Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ТОВ «Лінеура Україна») за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2. договору факторингу передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості (а.с. 62зв).

Акт прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 30/12/2025 від 30 грудня 2025 року був підписаний ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» 30 грудня 2025 року (а.с. 70 зв).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 30/12/2025 від 30 грудня 2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеним 10 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , на загальну суму 34 700 грн 05 коп, яка включає в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 9 265 грн 35 коп, заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 20 684 грн 70 коп. та заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 4 750 грн 00 коп (а.с. 14-15).

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за період з 31 грудня 2025 року до 5 січня 2026 року нарахувало ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеним 10 січня 2026 року на суму 512 грн 12 коп (а.с. 43 зв.).

Станом на 5 січня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором становила у розмірі 35 228 грн 17 коп та включала в себе: 9 265 грн 35 коп – заборгованість за тілом кредиту, 21 212 грн. 82 коп - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, 4 750 грн 00 коп – штрафні санкції.

Проте ОСОБА_1 , в порушення умов договору № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року, не сплатив суму заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ні на рахунок первісного кредитора – ТОВ «Лінеура Україна».

Положеннями ч. 2 ст. 516 ЦК України встановлено, що у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, виконання ним свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач не пред`являє до ОСОБА_1 вимоги про стягнення нарахованих за невиконання зобов`язань за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року штрафних санкцій в розмірі 4 750 грн 00 коп.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» слід стягнути заборгованість за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року у сумі 30 478 грн 17 коп, яка включає в себе: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 265 грн 35 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 21 212 грн. 82 коп.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2 622 грн 40 коп (а.с. 13 зв)

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 622 грн 40 коп.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то у ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.

На підтвердження витрат, понесених позивачем за надання ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» адвокатом Столітнім М.М. професійної правничої допомоги суду надані: ордер про надання правничої допомоги (а.с. 33), акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 12 червня 2026 року (а.с. 44), договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року (а.с. 45зв-46); свідоцтво про право на заняття адвокатом Столітнім М.М. адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18 вересня 2020 року (а.с. 50).

Частиною 3 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейський суд з прав людини 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

При цьому суд також враховує, що права розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, а адвокат не приймав участі в судових засіданнях.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. Саме така сума, на думку суду, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 202,205, 207,509,525,526,530,599,512,514,516,610,612,625-629,639,1048, 1049, 1050, 1054, 1055,1077 ЦК України, ст.ст.12-13, 76-81, 133, 137, 141, 142, 247, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5237436 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10 січня 2025 року в розмірі 30 478 грн. 17 коп (тридцять тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 17 коп), а також понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп (три тисячі грн 00 коп), всього 36 140 грн 57 коп (тридцять шість тисяч сто сорок грн 57 коп).

Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03150 м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2.

відповідач: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Ярмак О. М.