Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №466/7005/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7005/26

Провадження № 2/466/4336/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07» жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді Луців-Шумської Н.Л.

учасники справи

секретар Гураш І.І.

представник позивача Янівська Г.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені якого діє адвокат Янівська Галина Ярославівна (м.Львів, вул.І.Миколайчука, 22/20, РНОКПП НОМЕР_2 ), до приватного акціонерного товариства «УВТК» (79034, м.Львів, вул.Навроцького, 6, ЄДРПОУ 20789900) про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в :

03.08.2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Янівська Галина Ярославівна, звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «УВТК», в якому просить стягнути з відповідача на його користь 197 865,11 грн., з яких заборгованість із заробітної плати за лютий та березень 2026 року в розмірі 52 500,00 грн.; компенсацію за 22 календарні дні невикористаної щорічної відпустки в розмірі 18 596,60 грн.; середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за період з 17.03.2026 року по 31.07.2026 року в розмірі 126 768,51 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 05 березня 2026 року ПрАТ «УВТК» видано наказ №3/К, відповідно до якого його звільнено з посади кранівника за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 16 березня 2026 року.

Пунктом 1.1 зазначеного наказу передбачено виплату позивачу заробітної плати за березень 2026 року та компенсації за 22 календарні дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 24 квітня 2025 року по 16 березня 2026 року.

Позивач зазначає, що у день звільнення відповідач не провів із ним остаточного розрахунку, не виплатив заробітну плату за лютий та березень 2026 року, а також компенсацію за невикористану відпустку.

Згідно з відомостями форми ОК-5, відповідачем позивачу нараховано заробітну плату за січень та лютий 2026 року в розмірі по 26 250,00 грн за кожен місяць. Виходячи з цього та з урахуванням відсутності у позивача документів щодо нарахування заробітної плати за березень 2026 року, останнім визначено її розмір також у сумі 26 250,00 грн.

Таким чином, позивач визначив заборгованість із заробітної плати за лютий та березень 2026 року в загальному розмірі 52 500,00 грн.

За розрахунком позивача, середньоденний заробіток для цілей виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 1 280,49 грн, виходячи із заробітку за січень-лютий 2026 року в сумі 52 500,00 грн та 41 відпрацьованого робочого дня.

Для визначення компенсації за невикористану відпустку позивачем визначено середньоденний заробіток у розмірі 845,30 грн, виходячи із заробітку за розрахунковий період з 24 квітня 2025 року по 28 лютого 2026 року в сумі 262 789,65 грн та 311 календарного дня.

Відтак розмір компенсації за 22 календарні дні невикористаної щорічної відпустки, за розрахунком позивача, становить: 845,30 грн х 22 = 18 596,60 грн.

Крім того, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 17 березня 2026 року по 31 липня 2026 року.

За твердженням позивача, зазначений період становить 99 робочих днів, а середній заробіток за цей період - 126 768,51 грн.

Загальна сума заявлених до стягнення коштів становить 197 865,11 грн, з яких 52 500,00 грн - заборгованість із заробітної плати, 18 596,60 грн - компенсація за невикористану відпустку та 126 768,51 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку.

Позивач також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 10 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач не надав доказів проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні та не спростував наведений позивачем розрахунок заборгованості.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07.08.2026 року в справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Янівська Г.Я. в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Представник відповідача ПрАТ «УВТК» відзиву на позовну заяву до суду не надіслав та в судові засідання, жодного разу не з`явився з невідомих суду причин.

Суд, у відповідності до вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі статтею 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, закон покладає на роботодавця обов`язок провести з працівником повний розрахунок у день звільнення, включаючи виплату заробітної плати та компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач такого обов`язку належним чином не виконав.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював кранівником у ПрАТ «УВТК». Відповідно до наказу від 05.03.2026р. ПрАТ «УВТК» позивач звільнений з роботи за угодою сторін з 16.03.2026 року.

У вказаному наказі зазначено про виплату позивачеві заробітку та березень місяць 2026р. та компенсації за невикористану відпустку тривалістю 22 календарні дні.

Довідка про розмір нарахованих коштів по заробітній платі та компенсації працедавцем не надана.

Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 25.07.2026р. роботодавцем ПрАТ «УВТК» позивачу ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за січень та лютий 2026р. в розмірі по 26250,00грн. на місяць. Відомості про нарахування заробітної плати позивачу за 1-16 березня 2026р. та компенсації за невикористану відпустку відсутні.

Відповідно до листа Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24.09.2026 року в ході проведення позапланової перевірки ПрАТ «УВТК» було встановлено заборгованість підприємства перед працівниками, серед яких і ОСОБА_2 , по заробітній платі. На момент завершення перевірки (11.03.2026р.) заробітна плата за лютий 2026 року не була проведена.

Як вказала представник позивача в суді, відповідач позивачеві заробітку за лютий-березень 2026р. та компенсації за невикористану відпустку так і не виплатив.

З огляду на встановлені обставини, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати за лютий в розмірі 26250,00грн. та за період 01-16 березня 2026 року в розмірі 13548,39грн., в загальній сумі 39798,39грн.

При цьому безпідставною є вимога стягнення заробітної плати за повний місяць березень 2026р.

Також підлягає стягненню компенсація за 22 календарні дні невикористаної щорічної відпустки.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.

Якщо працівник пропрацював менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи - з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація.

За наведеним позивачем та не спростованим відповідачем розрахунком, сума заробітку за розрахунковий період становить 262 789,65 грн, кількість календарних днів - 311, а середньоденний заробіток - 845,30 грн.

Отже, компенсація за 22 календарні дні невикористаної щорічної відпустки становить 18 596,60 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, встановивши факт невиплати позивачу належних при звільненні сум, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Разом із тим при визначенні розміру такого відшкодування суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23, відповідно до якої виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України має компенсаційний, а не штрафний характер.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що й після набрання чинності Законом України №2352-IX від 01 липня 2022 року, яким статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції, суд може зменшити розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності. При цьому підлягають врахуванню, зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, тривалість затримки, поведінка сторін та інші обставини справи. Загальний період нарахування такої компенсації не може перевищувати шести місяців.

Зазначена правова позиція підлягає застосуванню у цій справі, оскільки трудові правовідносини та затримка розрахунку виникли у 2026 році.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 126 768,51грн., виходячи з розміру заборгованості 71 096,60 грн. (52 500,00грн. + 18 596,60грн.)

Однак судом задовольняється вимога про стягнення 58 394,99грн. (39798,39грн. + 18 596,60грн.)

Враховуючи тривалість затримки розрахунку - 99 робочих днів, розмір заборгованості відповідача перед позивачем, співвідношення належних до виплати сум та заявленого середнього заробітку, компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами працівника та роботодавця, суд вважає обґрунтованим, розумним, справедливим та пропорційним стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 39798,39грн.

Таке зменшення відшкодування не позбавляє позивача права на компенсацію, передбачену статтею 117 КЗпП України, а забезпечує її співмірність із розміром невиплачених при звільненні сум.

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 98193,38грн.:

заборгованість із заробітної плати - 39798,39грн.;

компенсація за невикористану відпустку - 18 596,60 грн;

середній заробіток за час затримки розрахунку - 39798,39грн.

Ці суми вказані без вирахування з них податків та обов`язкових платежів.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На момент розгляду справи суду не подано доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 981,83грн.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УВТК» (79034, м.Львів, вул.Навроцького, 6, ЄДРПОУ 20789900) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти в сумі 98193,38грн., з яких: заборгованість із заробітної плати - 39798,39грн.; -компенсація за невикористану відпустку - 18 596,60 грн; -середній заробіток за час затримки розрахунку - 39798,39грн.

Ці суми вказані без вирахування з них податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УВТК» (79034, м.Львів, вул.Навроцького, 6, ЄДРПОУ 20789900) в дохі держави судовий збір у розмірі 981,83грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська