Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №459/1448/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1448/26

Провадження № 2/459/624/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судових засідань Гук Т.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №193167 від 25.07.2025 у розмірі 20405,86 грн, вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит №193167 на суму 20 000,00 грн. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Вказує, що первісний кредитор здійснив 25.07.2025 переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-6279 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.

10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу №10102025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 21695,86 грн, яка складається з: 20000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4,86 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії; 1 200,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 05.11.2025 - 20.02.2026. Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20405,86 грн. З огляду на наведене, просить стягнути вказану суму заборгованості, витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн та витрати на сплату судового збору 2662,40 грн.

20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

15.05.2026 надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача частково заперечив позовні вимоги, вказав, що відповідач заперечує факт цілісності і незмінюваності електронного документа, оскільки не підписував кредитний договір у наданій позивачем редакції. Відтак, вважає, що сам по собі факт отримання коштів не може свідчити про належне укладення кредитного договору саме на умовах, визначених позивачем, а тому не може бути підставою для нарахування процентів у заявленому розмірі. До того ж, фактично отримана ним сума кредиту 4,53 грн, оскільки позивачем було спрямовано кошти на погашення заборгованості за попереднім кредитним договором, укладеним із тим самим кредитодавцем 16 995,47 грн, а 3000,00 грн автоматично списано як комісію за надання кредиту. Таким чином, значна частина кредитних коштів була використана не для фактичного надання їх відповідачу у вільне користування, а для внутрішнього перерозподілу коштів самим Кредитодавцем та списання платежів на власну користь. Таким чином, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі.

Крім цього, позивачем не надано попереднього кредитного договору, доказів існування та розміру заборгованості за таким договором, а також первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів у рахунок погашення відповідного боргу. Також відсутні належні та допустимі докази погодження відповідачем умов щодо сплати комісії, її розміру, порядку нарахування та утримання за рахунок кредитних коштів. Окрім цього, щодо нарахування комісії зазначив, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України надання кредиту є обов?язком фінансової установи та не може обумовлюватися додатковою оплатою за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах у межах виконання кредитного договору. Надання фінансового інструменту, супровід кредиту та моніторинг заборгованості не є самостійними послугами, що фактично надаються споживачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15, а також у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 21.07.2021 у справі №751/4015/15, від 15.12.2021 у справі №209/789/15, від 12.04.2022 у справі №640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц, у яких зазначено, до умови договору про сплату комісій за дії фінансової установи, які здійснюються у власних інтересах кредитодавця, є несправедливими, порушують принцип добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків сторін і те можуть покладати на споживача обов?язок зі сплати відповідних платежів. Вважає, що позивачем не доведено факту укладення договору, незаконно нараховано відсотки та комісію за кредитом, а тому стягненню з відповідача підлягають лише фактично отримані кошти в розмірі 4,53 грн та судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

18.05.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача висловився про безпідставність доводів відповідача, зазначивши, що договір №193167 укладений в електронній формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та кредитором не було б укладено. Зазначає, що умови договору прямо передбачають, що сума кредиту надається позичальнику в різних формах, а саме: 16995,47 грн шляхом перерахування для погашення попереднього кредиту, 3000,00 грн на сплату комісії, а 4,53 грн безпосередньо на рахунок позичальника.

У зв`язку із витребуванням доказів, розгляд справи 20.05.2026, 14.07.2026 відкладено.

03.07.2026 надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , у яких останній наголошує щодо недоведеності підстав на погашення попередньої заборгованості.

Також 06.07.2026 надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», у яких останній зазначає про безпіставність доводів відповідача щодо недоведеності підстав на погашення попередньої заборгованості, оскільки таке було узгоджено у п.2.2.1. кредитного договору.

04.09.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням головуючого у відпустці.

05.10.2026 учасники справи не з`явилися у судове засідання.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи у відсутності сторони відповідача.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 09.10.2026 о 15:00 год.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 25.07.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Кредіплюс» було укладено договір про споживчий кредит №193167, за умовами п.2.2.1. якого Сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 16995,47 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №185970 від 31.05.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4,53 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3000,00 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (п. 2.3).

У п.2.4. сторони узгодили, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Комісія за надання кредиту складає 3000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5.).

Як визначено у п.2.6. загальний строк кредитування за цим Договором складає 274 днів з 25.07.2025 (дата надання кредиту) по 25.04.2026.

Паспортом споживчого кредиту до договору передбачені зазначені вище умови кредитування.

На ухвалу суду АТ «Ощадбанк» надано інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та 27.07.2025 на вказаний рахунок було зараховано грошові кошти у розмірі 4,53 грн.

Згідно картки обліку виконання договору №193167 від 25.07.2025, заборгованість становить 21695,86 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4,86 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії; 1 200,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20405,86 грн.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач не спростовував факту укладення договору. Навпаки, факт укладення кредитного договору підтверджується накладенням цифрового електронного підпису ОСОБА_1 ідентифікатором 5807fbb6, час 25.07.2025. 11:36:36.

Що стосується посилань сторони відповідача про сумнівність цілісності і незмінюваності електронного договору, суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами п.1.2 договору про споживчий кредит позичальник засвідчує, що до укладення Договору отримав та ознайомився, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів та банківських метал в у кредит Кредитодавця (далі - Правила), а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення Договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана Позичальником або є йому незрозумілою, Позичальник повинен відмовитись від підписання акцепту/цієї індивідуальної частини Договору.

Суд виходить з того, що відповідач підписав договір про споживчий кредит, не відмовився від підписання акцепту/цієї індивідуальної частини Договору, що ним не заперечується, водночас ОСОБА_1 не подано свого примірника договору, а оскільки саме підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі та підтверджує наміри, волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин, тому, суд вважає, укладання між сторонами правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Між цим, суд акцентує увагу, що ОСОБА_1 не звертався у правоохоронні органи з приводу вчинення відносно нього шахрайських дій. Позовних вимог про визнання недійсним правочину чи окремих його умов відповідач не заявляв, а відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч.2 ст.215 ЦК України.

Оскільки самим Договором від 25.07.2025 було чітко передбачено (п. 2.2.1), що сума (загальний розмір) кредиту становить 20000.00 грн, який надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 16995,47 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №185970 від 31.05.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4,53 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3000,00 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини, тому суд вважає, безпідставними доводи відповідача про недоведеність перерахування коштів на рахунок відповідача в сумі 20000,00 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано розрахунок, в якому містяться дані щодо нарахувань та погашень боргу.

Суд, зважаючи на умови укладеного договору, вважає, що розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками є доведеними. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20000,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 4,86 грн, а всього 20004,86 грн.

У той же час, суд не погоджується з нарахуванням комісії на підставі пункту 2.4. кредитного договору, оскільки вказаним пунктом передбачено, що знижений тариф по комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн. Вказана комісія є комісією за управління та обслуговування кредиту, що вбачається з пункту 2.1. кредитного договору.

Суд, при вирішенні заявленої вимоги бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11,частинип`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі від 25.07.2025 не вказано переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які товариством встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення п. 2.4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, вимоги щодо стягнення комісії в сумі 401,00 грн задоволенню не підлягають.

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №193167 від 25.07.2025 від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» позивач підтвердив належними та допустимими доказами.

З врахуванням наведеного, з відповідача на користь нового кредитора слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит №193167 від 25.07.2025 у розмірі 20004,86 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4,86 грн заборгованість за відсотками, відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач поніс витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правову допомогу у сумі 2662,40 грн та 7000,00 грн відповідно.

Розмір таких витрат підтверджується: договором про надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-02 укладеного між адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» і ТОВ «Юніт Капітал», додатковою угодою №25771398825 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Актом прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026), згідно якого зазначено, що вартість послуг становить 7000,00 грн, які складаються зі складання позовної заяви витрачений час 2 години 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи 1000,00 грн, підготовка запиту 500,00 грн, підготовка клопотання 500,00 грн.

Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2610,08 грн, виходячи з наступного розрахунку 20004,86 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 20405,86 грн (сума заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 34, офіс 333, індекс 01133, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором про споживчий кредит №193167 від 25.07.2025 у розмірі 20004,86 грн (двадцять тисяч чотири гривні 86 копійок), з яких: 20000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4,86 грн заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2610,08 грн ( дві тисячі шістсот десять гривень 08 копійок) судового збору та 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.10.2026.

Суддя: А. І. Жураковський