Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №442/1283/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 442/1283/26

провадження №2/457/333/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 жовтня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінтраст Капітал» звернулося до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 28.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 1467577 про надання споживчого кредиту. Згідно з зазначеним договором позивач надав кредитні кошти відповідачу у розмірі 2000 грн строком на 359 днів. 24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27062025, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуто права грошової вимоги до відповідача в сумі 21000 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 18000 грн - сума заборгованості за відсотками нарахованих первісним кредитором, 1000 грн штрафних санкцій. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором кредиту № 1467577 від 28.02.2024 в розмірі 21000 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 18000 грн - сума заборгованості за відсотками нарахованих первісним кредитором, 1000 грн штрафних санкцій.

При зверненні до суду з позовною заявою представник позивача звернувся з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.04.2026 матеріали справи передано за підсудністю до Трускавецького міського суду Львівської області, оскільки відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально належить до юрисдикції Трускавецького міського суду Львівської області.

Ухвалою судді від 13.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Оскільки учасники розгляду справи не з`явилися у судове засідання, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд протокольною ухвалою від 17.04.2026 ухвалив провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача, ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з матеріалами справи 28.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» далі (ТОВ «Слон кредит») укладено договір № 1467577 про надання споживчого кредиту в електронній формі.

Згідно з умовами кредитного договору, сума кредиту складає 2000 грн (п. 1.3. Кредитного договору), строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 2000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 7281c6b0-9930-4af2-b052-1cdb98bbc6f1, номер транзакції в системі ТОВ «Слон кредит» – 14675771709112251. Вказане стверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів №20250115-70 від 15.01.2025.

Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Т674», після чого відповідач отримав кредит в сумі 2000 грн на свою платіжну карту, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Так, укладаючи цей договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах, що відповідно до п. 1.5.1 стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.

Розділом 6 підписаного кредитного договору врегульовано порядок нарахування штрафу на позичальника у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань.

Відповідно до умов договору, споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом станом на 24.12.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором становить 21000 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 18000 грн - сума заборгованості за відсотками нарахованих первісним кредитором, 1000 грн штрафних санкцій.

Оцінюючи законність нарахованих процентів, суд виходить з норм Закону України «Про споживче кредитування» у редакції після змін, внесених Законом №3498-IX від 22.11.2023, який встановлює максимальні денні процентні ставки. Однак у цьому випадку договір укладений до набрання чинності обмеженнями та не продовжувався, тому нові ставки не застосовуються, а проценти, нараховані позивачем, є правомірними.

24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24.12.2024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24122024, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуто права грошової вимоги до відповідача в сумі 21000 грн, з яких: 2000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 18000 грн - сума заборгованості за відсотками нарахованих первісним кредитором, 1000 грн штрафних санкцій.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 ЗакономУкраїни «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

З матеріалів справи судом встановлено, що договори про надання фінансових послуг укладено в електронному вигляді, з застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав останньому за допомогою засобів зв`язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору.

Таким чином, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

За умовами договорів відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на зазначений ним банківський картковий рахунок.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, при укладенні кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено, серед іншого, суму кредиту, процентну ставку за користування таким та порядок повернення кредиту, строк дії договору, тощо. Таким чином, укладені між кредиторами та позичальником договори є обов`язковим до виконання.

При цьому, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк відповідачем не погашено, доказів належного виконання суду не надано.

Щодо частини позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1000 грн за договором, суд зазначає наступне.

Зі ст.549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із п.6. Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, норма, зазначена в п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, та норма, зазначена в п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» суперечить один одному.

З огляду на таку ситуацію, суд зазначає наступне.

Закон України «Про правотворчу діяльність» прийнятий з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про правотворчу діяльність», законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правотворчу діяльність» закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закон приймається у формі, зокрема кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання.

У ч.2 і ч.3 ст.11 Закону України «Про правотворчу діяльність» зазначено, що при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подає до Верховної Ради України проект закону, що регулює суспільні відносини інакше, ніж кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до кодексу. Такий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до кодексу.

Частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу України зазначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі №676/47/21 зробив висновок про те, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов?язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодекси України.

Таким чином, в даній ситуації застосовуватися мають норми Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості у виді штрафних санкцій у розмірі 1000 грн не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, заборгованості за договором від №1467577, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд не має права зменшувати витрати на правову допомогу за власною ініціативою. Зменшення можливе лише за наявності клопотання іншої сторони, яка має довести їх неспівмірність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 25.05.2025). Розмір гонорару визначається договором, а не лише часом роботи.

Зокрема, ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості у вказаній справі позивачем до суду подано: копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; ордер на надання правової допомоги адвокатом Столітнім М.М.; заявка № 15143 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; доручення до договору № 10/12-2024; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.11.2025, згідно з яким сума витрат на професійну правничу допомогу ставить 10000 грн.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд не має права зменшувати витрати на правову допомогу за власною ініціативою. Зменшення можливе лише за наявності клопотання іншої сторони, яка має довести їх неспівмірність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 25.05.2025). Розмір гонорару визначається договором, а не лише часом роботи.

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню - позивачу слід відшкодувати 3523,80 грн (пропорційно до частини задоволених позовних вимог). Наведене узгоджується із постановою Верховного Суду України у справі №826/2689/15 від 09.04.2019 року.

Окрім цього, з врахуванням ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2307,05 грн (пропорційно до частини задоволених позовних вимог).

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 530, 1050 та 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором від № 1467577 від 28.02.2024 у розмірі 20000 грн (з яких: 2000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 18000 грн - сума заборгованості за відсотками нарахованих первісним кредитором), 9523 грн 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2307 грн 05 коп., а всього 31830 (тридцять одну тисячу вісімсот тридцять) грн 85 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано впродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 445599822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: В. І. Марчук