Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №464/5474/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5474/26

пр.№ 2/464/3487/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/5474/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

у с т а н о в и в :

Адвокат Яциник В.В., від імені та в інтересах позивача, через підсистему «Електронний суд», звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у сумі 52 603,37 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 17 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.

Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, а тому відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення. Позовну заяву з додатками відповідачу було направлено позивачем, про що долучено відповідне підтвердження, як це передбачено ст.ст.43, 177 ЦПК України.

Відповідач відзив на позов не подав, будь-яких заяв/клопотань нею не заявлено.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Судом встановлено, що 19 серпня 2021 року, близько 23 години 30 хвилин, ОСОБА_2 (надалі-Відповідач) знаходячись біля будівлі «Народного дому» с. Сасів Сасівськоі? сільськоі? ради Золочівського раи?ону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у словеснии? конфлікт із ОСОБА_1 (надалі-Позивач), в ході якого він, діючи умисно, розуміючи протиправнии? характер своі?х діи? та і?х негативні наслідки, реалізуючи свіи? злочиннии? умисел, направлении? на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , наніс два удари кулаком своєі? руки в обличчя ОСОБА_1 від яких останніи? впав на землю. В подальшому, ОСОБА_2 почергово наносив удари кулаками своі?х рук та ногами по тулубу ОСОБА_1 . Внаслідок вказаних діи?, ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_1 у вигляді синців на нижніи? повіці лівого ока, на правіи? боковіи? поверхні тулуба, на правіи? кисті, садна на правіи?, боковіи? та задніи? поверхнях тулуба, на правіи? гомілці, що згідно висновку експерта відноситься до легкого тілесного ушкодження.

За даним фактом було відкрите кримінальне правопорушення № 12021142210000143 від 20.08.2021 року та 09 березня 2026 року Золочівськии? раи?онним судом Львівськоі? області було винесено вирок у справі № 445/1859/21, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК Украі?ни та призначино и?ому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК Украі?ни вирок у кримінальніи? справі, що набрав законноі? сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки діи? особи, стосовно якоі? ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці діі? та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільніи? справі», розглядаючи позов, якии? випливає з кримінальноі? справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

У відповідності до зазначених положень ЦПК Украі?ни вищевказані обставини, а також винність відповідача у нанесенні позивачу тілесних ушкоджень, що визначені у Вироку Золочівського раи?онного суду Львівськоі? області від 09.03.2026 року, не підлягають доказуванню в ході розгляду даноі? цивільноі? справи.

Унаслідок умисних протиправних діи? з боку Відповідача Позивачу було завдано не лише тілесних ушкоджень, а и? моральноі? шкоди, яка полягає у фізичному болю, душевних стражданнях, пережитому страху за власне здоров`я та безпеку, відчутті безпорадності и? приниження, порушенні звичного способу життя, а також у тривалому перебуванні у стані невизначеності через затягування кримінального провадження.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

20.08.2021 року Позивач проходив обстеження в КНП «8 МКЛ м. Львова» у хірурга ОСОБА_3 та травматолога ОСОБА_4 , кожен із лікарів призначив лікування, а також Позивач проходив УЗД внутрішніх органів у Медичному центрі.

Загальна сума понесених витрат на лікування становило 2603,37 гривень і підтверджується фіскальними чеками № 23715 від 21.08.2021 року, № 43930 від 21.08.2021 року, № 109819 від 20.08.2021 року, № від 21.08.2021 року, № 053132072910 від 23.08.2021.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що матеріалана шкода, завдана позивчу є повністю доведеною, а відтак позов в цій частині слід задовольнити.

Щодо моральної шкоди, суд зазначає наступне.

По-перше, правопорушення було вчинено умисно. Відповідач усвідомлено завдав удари іншіи? людині, розуміючи, що спричиняє і?и? фізичнии? біль та принижує і?і? гідність.

По-друге, насильство не обмежилося одним ударом. Позивачу було завдано два удари в обличчя, від яких він упав, після чого побиття продовжилося руками і ногами. Продовження насильства щодо особи, яка вже лежала на землі, істотно посилює моральну травматичність подіі?.

По-третє, потерпілии? отримав численні ушкодження на різних частинах тіла. Вони спричинили не лише короткочаснии? біль у момент нападу, але и? дискомфорт під час рухів, ходьби, сидіння, користування правою рукою, відпочинку та сну.

По-четверте, синець був розташовании? на обличчі та був помітнии? для оточення. Це призвело до необхідності пояснювати и?ого походження, повторно згадувати обставини нападу та переживати незручність і приниження.

По-п`яте, наслідки не обмежилися періодом загоєння ушкоджень. Після подіі? Позивач став більш настороженим, дратівливим і різким, змінилося и?ого спілкування з близькими, виник страх повторноі? зустрічі з Відповідачем.

По-шосте, стан невизначеності тривав більш ніж чотири з половиною роки. Через процесуальну поведінку Відповідача застосовувалися приводи, и?ого оголошували в розшук, а провадження зупинялося, що не дозволяло потерпілому своєчасно отримати правову оцінку вчиненого та психологічно завершити конфлікт.

Разом із тим суд ураховує, що тілесні ушкодження не спричинили стіи?коі? втрати працездатності, інвалідності чи незворотноі? втрати функціи? організму.

З урахуванням наведеного, виходячи з характеру правопорушення відповідача, глибини фізичних, моральних та душевних страждань відповідача, стану його здоров`я, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. є завищеним, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 30000 грн. в якості морального відшкодування.

Також, позивачем заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу .

За умовами ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи – у разі задоволення позову - на відповідача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у поставові від 26 червня 2024 року (справа № 686/5757/23) зробила правовий висновок, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У підтвердження понесення судових витрат позивач надає договір про надання правничої допомоги №10/07 від 10 липня 2026 року, додаткову угоду №1 від 10 липня 2026 року та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 28 липня 2026 року.

Суд критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом вказаних вище послуг. Вказаний спір належить до категорій малозначних справ, розгляд справи проводився без повідомлення (виклику) сторін, щодо вирішення вказаного спору існує безліч судової практики, зокрема Верховного Суду, яка є сталою, надання усної консультації з вивченням документів та складення позовної заяви про стягнення матеріальної та моральної шкоди для подачі до суду для професійного досвідченого адвоката не складає дуже багато часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов переконання, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 3000,00 гривень. Отже заява підлягає частковому задоволенню.

У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти 1064 гривень 96 копійок судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 603 гривень 37 копійок завданої матеріальної шкоди та 30 000,00 гривень завданої моральної шкоди, а всього 32 603 гривень 37 копійок

Відмовити у задоволенні решти вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1064 гривень 96 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . АДРЕСА_2 ,

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 09 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Галина ШАШУРІНА