Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №752/13687/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13687/26

Провадження № 2/752/11750/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та зміну способу їх стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та зміну способу їх стягнення та просить замінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Голосіївського районного суду міста Києві від 20.05.2022р. з одного розміру прожиткового мінімуму щомісячно на стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути судові витрати.

В обгрунтування позову зазначає, що за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.05.2022р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. З моменту ухвалення попереднього рішення пройшло понад три роки, протягом яких обставини змінилися настільки суттєво, що встановлений раніше розмір аліментів став критично недостатнім. З моменту винесення рішення у 2022р. дитина перейшла до іншої вікової групи, дитина перебуває у фазі препубертатного періоду та активного фізичного розвитку, що зумовлює об`єктивну потребу у збільшенні об`ємів та якості харчування, а також у частішій зміні гардеробу та взуття через стрімкий зріст. Окрім того, за період 2022-2026р.р. кумулятивна інфляція в Україні перевищила 60%. Ціни на базові продукти харчування, медикаменти та послуги зросли суттєво вище за темпи перегляду соціальних стандартів. Дитина навчається в ліцеї №108 м. Києві і є середнього шкільного віку та потребує витрат на додаткову освіту, гуртки, доступ до мережі Інтернет та сучасні засоби навчання. На сьогодні неповнолітній відвідує басейн для сучасного фізичного розвитку. Отже, на сьогодні, як вказує позивачка, стягувана сума в розмірі 3 512,00 грн. покриває лише

близько 39% від реальних фізіологічних та соціальних потреб дитини, що робить зміну розміру аліментів об`єктивною необхідністю. Відповідач є працездатною особою, не має інвалідності, за наявною інформацією, має стабільний дохід, що робить стягнення у частці від заробітку найбільш ефективним способом захисту інтересів дитини.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05.06.2026р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи. Письмового відзиву на позовну заяву відповідач до суду не направив.

Відповідач направив до суду письмові пояснення, в яких звертає увагу на те, що позовна заява не містить відомостей щодо реквізитів банківського рахунку позивача.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач та відповідач мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 01.09.2015р., актовий запис №1465.

За рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.05.2022р. у справі №752/3707/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з моменту звернення до суду 18.02.2022р. і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з

метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із зміною способу стягнення аліментів, зокрема із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст. 141, 155, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

У силу норм ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або

поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014р. у справі №6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналіз ст. 192 Сімейного кодексу України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

З часу ухвалення Голосіївським районним судом міста Києва судового рішення у справі №752/3707/22 минув певний проміжок часу.

Станом на час вирішення даної справи судом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку складає 3 512,00 грн. на місяць.

Сума аліментів в розмірі 3 512,00 грн. у місяць поза розумним сумнівом не може забезпечити нормальний розвиток дитини.

Також судом встановлено, відповідач, який є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є працездатним, станом на час вирішення справи проходить військову службу, має стабільний дохід.

При вирішенні справи суд враховує потреби та інтереси дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, мінімальний розмір аліментів на дитину відповідного віку, стан здоров`я, сімейне та матеріальне становище платника аліментів, стан здоров`я дитини та матеріальне становище позивача, зростання щорічних потреб дитини, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, а також вимоги ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» щодо права кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Поняття терміну адвокат врегульоване п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і

клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано суду Договір про надання правничої допомоги №19 від 06.04.2026р., Акт №1

приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 17.09.2026р. на суму 8 071,00 грн., Детальний опис переліку наданих послуг (робіт), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу під час надання комплексної професійної правничої допомоги.

Відповідач надав письмові заперечення проти заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Він вважає, що визначена в Договорі про надання правничої допомоги погодинна ставка адвоката є очевидно завищеною та неспівмірною для даної категорії справ та суперечить засадам добросовісності та розумності. У заяві позивача та Акті №1, як вкзаує відповідач, відсутнє належне та об`єктивне обгрунтування, чому саме на складання стандартного процесуального документа було витрачено 2 години 20 хвилин та застосовано саме найвищу граничну оцінку часу. Більше того, як вказує відповідач, подана позовна заява була складена з порушенням вимог ч. 7 ст. 175 та ч. 8 ст. 177 ПЦК України, оскільки не містила обов`язкових реквізитів банківського рахунку. Окрім того, при визначенні розміру правничої допомоги не було враховано майнового стану відповідача - військовослужбовця ЗСУ.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду в позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Про аналогічне наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2025р. у справі №275/150/22.

Як зазначено вище, відповідач заявив про свою незгоду із визначеним розміром правничої допомоги.

Отже, враховуючи надані представником позивача докази, заперечення відповідача проти визначеного розміру правничої допомоги, з урахуванням особливості предмета спору, складності справи, виходячи з критеріїв виправданості витрат, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та зміну способу їх стягнення задовольнити.

2. Змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.05.2022р. у справі №752/3707/22 з одного розміру прожиткового мінімуму щомісячно на стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 000,00 (шість тисяч грн. 00 коп.) грн. витрат на правничу допомогу.

5. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.) грн.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи

закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 09.10.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА