Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №712/12058/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ № 712/12058/26

Провадження №3/712/3415/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Пронька В.В., за участю секретаря судового засідання Заруби К.С., прокурора Борща А.В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Осадчої О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Телепине Черкаської області, громадянина України, який на момент вчинення правопорушення працював на посаді помічника лісничого Знам`янського лісництва Чорноліського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , якому роз`яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді помічника лісничого Знам`янського лісництва Чорноліського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» та відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог частини другої статті 45 та пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» зазначеного Закону без поважних причин несвоєчасно подав до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (при звільненні), за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, з 01.01.2025 по 10.06.2025, граничний строк подання якої спливав 09.07.2025, тоді як фактично декларацію подано 06.03.2026, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав факт несвоєчасного подання декларації та пояснив, що фактично не звільнявся з підприємства, а був переведений на іншу посаду в межах того самого підприємства, у зв`язку з чим не усвідомлював виникнення окремого обов`язку щодо подання декларації при припиненні діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Захисник Осадча О.О. у письмових поясненнях та під час судового розгляду заперечувала проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що трудові відносини ОСОБА_1 з підприємством не припинялися, він послідовно переводився з однієї посади на іншу, не мав наміру ухилятися від декларування та самостійно подав декларацію після того, як з`ясував необхідність її подання.

Прокурор у судовому засіданні вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та просив притягнути його до адміністративної відповідальності.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, думку прокурора, доводи захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтями 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП адміністративна відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень, передбачених цією статтею, є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія цього Закону поширюється на визначених ним осіб, які належать до відповідної категорії суб`єктів. Водночас питання наявності у конкретної особи обов`язку подання декларації підлягає оцінці з урахуванням характеру займаної посади та обставин припинення діяльності, пов`язаної з виконанням відповідних функцій.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»–«ґ» пункту 2 та пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у відповідних положеннях цього Закону, зобов`язані подати декларацію особи, яка припиняє відповідну діяльність (при звільненні), не пізніше двадцяти робочих днів з дня її припинення.

Як убачається з матеріалів справи та письмових пояснень сторони захисту, 01.01.2025 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду майстра лісу Знам`янського лісництва Чорноліського надлісництва в порядку переведення з філії «Черкаське лісове господарство» ДП «Ліси України», а 04.02.2025 переведений на посаду помічника лісничого цього ж лісництва.

Надалі, 11.06.2025, ОСОБА_1 був переведений на посаду майстра на лісозаготівельних роботах Дубіївського лісництва Черкаського надлісництва, яка, за доводами сторони захисту, не передбачала обов`язку декларування. При цьому трудові відносини з підприємством не припинялися. У подальшому, 15.05.2026, його знову було переведено на посаду інженера лісового господарства з відведення і таксації лісосік.

Таким чином, обставини справи свідчать, що зміна правового статусу ОСОБА_1 як суб`єкта декларування відбулася внаслідок переведення на іншу посаду в межах того самого підприємства, а не припинення трудових відносин із роботодавцем у звичайному розумінні цього поняття.

Суд бере до уваги доводи захисника про те, що послідовне переведення ОСОБА_1 з однієї посади на іншу могло вплинути на його розуміння необхідності подання окремої декларації у зв`язку з припиненням перебування на посаді, яка передбачала обов`язок декларування. При цьому сама собою відсутність звільнення з підприємства не виключає виникнення такого обов`язку, якщо особа переходить на посаду, яка вже не передбачає декларування.

Як установлено судом, граничним строком подання декларації за період з 01.01.2025 по 10.06.2025 було 09.07.2025, тоді як фактично декларацію подано 06.03.2026, тобто зі значним порушенням установленого строку.

Водночас, оцінюючи обставини вчиненого правопорушення, суд враховує, що ОСОБА_1 не припиняв трудових відносин із підприємством, а продовжував працювати на різних посадах у його структурі. За поясненнями особи, він помилково вважав, що переведення на іншу посаду без звільнення з підприємства не породжує окремого обов`язку подання декларації при припиненні діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, після з`ясування необхідності подання декларації ОСОБА_1 самостійно подав її до Національного агентства з питань запобігання корупції 06.03.2026. Доказів того, що він вчиняв дії з метою приховування майнового стану або ухилення від фінансового контролю, матеріали справи не містять.

Вказані обставини самі собою не усувають факту порушення строку подання декларації, однак мають значення для оцінки характеру вчиненого діяння, ступеня його суспільної шкідливості та вирішення питання про можливість застосування положень статті 22 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у несвоєчасному поданні декларації оцінюється судом з урахуванням протоколу про адміністративне правопорушення, документів щодо проходження ним служби та переведення на інші посади, відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій, факту подання декларації 06.03.2026, а також пояснень самого ОСОБА_1 і письмових пояснень його захисника.

Суд не погоджується з доводами захисника в тій частині, в якій вона вважає сам факт продовження трудових відносин із підприємством достатньою підставою для висновку про відсутність обов`язку подання декларації. Визначальним у цьому випадку є не припинення трудових відносин із юридичною особою як такою, а припинення діяльності, яка відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» зумовлює обов`язок декларування.

Разом із тим, суд враховує, що обставини переведення ОСОБА_1 між посадами в межах одного підприємства, його помилкове розуміння правових наслідків такого переведення та подальше самостійне подання декларації свідчать про відсутність очевидних ознак цілеспрямованого ухилення від фінансового контролю.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитися усним зауваженням.

Малозначність адміністративного правопорушення визначається з урахуванням характеру вчиненого діяння, конкретних обставин його вчинення, ступеня вини особи та розміру заподіяної шкоди чи настання інших негативних наслідків. При цьому малозначність є властивістю самого правопорушення та не може обґрунтовуватися виключно позитивними характеристиками особи або її подальшою поведінкою.

Оцінюючи обставини цієї справи в їх сукупності, суд бере до уваги, що несвоєчасне подання декларації було зумовлене, за поясненнями ОСОБА_1 , неправильним розумінням обов`язку декларування внаслідок переведення на іншу посаду без припинення трудових відносин із підприємством. Після з`ясування необхідності подання декларації він самостійно подав її до відповідного реєстру. Матеріали справи не містять відомостей про те, що внаслідок несвоєчасного подання декларації було приховано конкретні відомості про майновий стан або заподіяно інші негативні наслідки.

Суд також ураховує, що ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав факт несвоєчасного подання декларації та надав пояснення щодо причин допущеного порушення, а сторона захисту надала документи й аргументи стосовно послідовності його трудових переведень.

За таких обставин, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, конкретних обставин його вчинення, подальшого самостійного подання декларації та відсутності встановлених негативних наслідків, суд вважає за можливе визнати вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення малозначним і звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи, зокрема, при оголошенні усного зауваження.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки усне зауваження не належить до видів адміністративних стягнень, підстави для стягнення зі ОСОБА_1 судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 40-1, 283–285 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

За малозначністю адміністративного правопорушення звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і обмежитися усним зауваженням.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-тиденного строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Соснівського

районного суду м. Черкаси В.В. Пронька