Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №695/3849/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3849/25

номер провадження 2/695/689/26

08 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.,

за участю: секретаря судового засідання Демченко Л.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Сизька Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗОЛОТОНІСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗОЛОТОНІСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 за життя на праві приватної власності належали будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , а також присадибна земельна ділянка загальною площею 0,3700га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 86 років, про що Золотоніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 1083. Оскільки за свого життя ОСОБА_2 заповіту не склав, то після його смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої ввійшло належне йому за життя майно. Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.11.1970, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протягом останнього року перед смертю у зв`язку з постійним поганим самопочуттям та хворобами спадкодавця, ОСОБА_1 проживав разом із своїм батьком ОСОБА_2 , за вказаною вище адресою, а тому ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого батька на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Оскільки ОСОБА_1 фактично проживав з батьком, але був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , державний нотаріус ПЕРШОЇ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ Колосовська С.О. відмовила у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи викладене вище, позивач просить встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, визначено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, постановлено витребувати з ПЕРШОЇ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Сизько Д.Б. підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов.

У судове засідання представник ЗОЛОТОНІСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ не з`явився. У матеріалах справи є заява про розгляд справи без представника відповідача.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали, що близько 30 років були сусідами ОСОБА_2 . ОСОБА_1 проживав з батьком ОСОБА_2 з початку 2022 року і до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки останній на початку лютого 2022 року захворів і не міг самостійно себе доглядати.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказав, що близько 10 років проживав по сусідству з померлим, підтвердив, що ОСОБА_1 проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 приблизно з травня 2022 року до смерті останнього у грудні 2022 року.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 23.12.2022 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 28.12.2022 помер ОСОБА_2 в с. Маліївка Золотоніського р-ну Черкаської обл..

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10.11.1970 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Як убачається із повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00052957306 від 12.08.2025 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Згідно виписки з погосподарської книги № 251 від 12.08.2025 КРОПИВНЯНСЬКОГО СТАРОСТИНСЬКОГО ОКРУГУ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, вбачається, що власником будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки № 248 від 11.08.2025 КРОПИВНЯНСЬКОГО СТАРОСТИНСЬКОГО ОКРУГУ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ вбачається, що на день смерті разом з ОСОБА_2 проживав без реєстрації його син ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №82170739 від 12.08.2025 убачається, що у спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу №74453623 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

12 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ПЕРШОЇ ЗОЛОТОНІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ ІЗ ЗАЯВОЮ №328 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою державного нотаріуса першої Золотоніського державної нотаріальної контори Колосовської С.О. від 12.08.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки спадкоємцем не підтверджено належним чином факт прийняття спадщини.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно положень пунктів 4.14 та 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту від 22.02.2012 року № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Нормами ст.ст.1216-1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. ст. 1220, 1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадщину за законом почергово отримують особи, які вказані в ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст. 1265 ЦК України встановлено, що в п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Враховуючи те, що до складу спадщини входить нерухоме майно, виконуючи свій обов`язок визначений ст. 1297 ЦК України, відповідно до якої, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п.п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене вище, а також, що встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне йому для реалізації своїх прав на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Керуючись ст.ст.259,263-265,354,355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ЗОЛОТОНІСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (місцезнаходження: вул. Садовий проїзд 8, м. Золотоноша, Черкаська обл.; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26536152) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: К.М. Ушакова