Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №569/9775/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9775/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27 724 грн. 80 коп. та понесені судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03 січня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 389074362, відповідно до умов якого відповідачу надано кредиту розмірі 10 000 грн., згодом з урахуванням збільшення суми кредиту становив 12 000 грн. Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів первісний кредитор виконав, однак відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач вказує, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося за договорами факторингу та в подальшому перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс». Станом на момент звернення до суду, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 27 724 грн. 80 коп., з яких 12 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 15 724 грн. 8 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Відповідач, у своїх запереченнях заперечує проти стягнення відсотків, які нараховані не в межах тридцятиденного строку кредитування. Крім того, просить суд розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів.

Від відповідачки надійшло клопотання про долучення доказів, в якій вона долучає до матеріалі справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022181080000182 від 07.10.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України, з якого вбачається, що 06.10.2022 до ВП N?5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області поштою надійшла письмова ОСОБА_1 , 2003 р.н., жительки АДРЕСА_1 , про те, що особа на ім?я ОСОБА_2 , без її відома, маючи доступ до її мобільного телефону та документів оформив на неї кредити.

Крім того, від представника позивача надійшла заява щодо заперечень відповідача проти позову та посилань на звернення до правоохоронних органів. У поданих поясненнях позивач зазначив, що факт укладення кредитного договору та невиконання зобов`язань з повернення коштів підтверджено належними й достатніми доказами. Водночас посилання відповідача на звернення до поліції щодо можливого оформлення кредиту сторонньою особою суд бере до уваги критично, оскільки матеріали справи не містять обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, який би свідчив про протиправність дій третіх осіб та перекладення зобов`язань. Крім того, позивач звернув увагу на значний часовий проміжок між датою укладення кредитного договору (03 січня 2022 року) та зверненням відповідача до поліції (06 жовтня 2022 року), що свідчить про тривалу відсутність заперечень з боку останньої щодо факту існування кредиту та спростовує твердження про укладення договору без її відома.

На виконання вимог ухвали, до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» із підтвердженням перерахуванням кредитних коштів на рахунок відповідача.

Відповідач у своїх запереченнях не погоджується зі стягненням відсотків, нарахованих поза межами тридцятиденного строку кредитування. Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище, а також розгляд справи просить здійснювати за її відсутності.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що 03 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 389074362, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти. Згідно з наданою позивачем копією кредитного договору первісно відповідачем було заявлено кредит у розмірі 10 000 грн., згодом збільшено до 12 000 грн. Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. З матеріалів справи вбачається, що укладенню кредитного договору передувало оформлення відповідачем заявки на отримання кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему первісного кредитора. Відповідно до наданих позивачем документів, після проходження передбаченої системою процедури ідентифікації та аутентифікації відповідач здійснив підписання електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора. За змістом кредитного договору сторонами погоджено розмір кредиту, порядок та строк його надання і повернення, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також інші істотні умови кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору № 389074362 від 03 січня 2022 року, укладеного в електронній формі, кредитна лінія надавалася позичальнику строком на 30 днів (дисконтний період) - до 02 лютого 2022 року. При цьому пунктом 1.9.1 договору сторони погодили, що виключно на період цього визначеного строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 766,50 відсотків річних, що становить 2,10 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним.

При цьому факт фактичного перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу підтверджується не лише документами, складеними первісним кредитором, а й доказами, отриманими судом безпосередньо на виконання ухвали про витребування доказів. Вказані відомості АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» мають істотне значення для вирішення спору, оскільки підтверджують не лише наявність документального оформлення кредитних правовідносин, а й реальне виконання первісним кредитором свого основного обов`язку - надання відповідачу кредитних коштів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що право грошової вимоги за кредитним договором № 389074362 неодноразово відступалося за договорами факторингу.

Крім того, судом встановлено, що право грошової вимоги за кредитним договором № 389074362 неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу. Зокрема, 28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого за Реєстром прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року право вимоги до відповідача перейшло до вказаного товариства. У подальшому, 05 серпня 2020 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого та Реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року право вимоги передано ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Надалі, 11 липня 2025 року, між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем - ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» - укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого та згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 14 липня 2025 року право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача. Факт оплати та переходу прав вимоги за кожною із зазначених ланок підтверджується відповідними актами та платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.

Згідно з розрахунком позивача, станом на момент звернення до суду загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 27 724 грн. 80 коп., з яких 12 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 15 724 грн. 8 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Щодо посилань відповідача на звернення до правоохоронних органів та долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022181080000182 від 07 жовтня 2022 року за частиною 3 статті 190 КК України, судом враховується таке. Сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо можливого оформлення кредиту без відома особи не є доказом протиправності дій третіх осіб у розумінні цивільного процесу та не тягне за собою автоматичного звільнення боржника від виконання зобов`язань за кредитним договором за відсутності ухваленого та набрання ним законної сили обвинувального вироку суду. Водночас наявність відповідного кримінального провадження досліджується судом у сукупності з іншими доказами у справі під час оцінки доводів сторін щодо обставин укладення спірного договору.

Водночас, судом встановлено, що відповідач навчається на 6 курсі в навчально-науковому інституті будівництва, архітектури та дизайну НУВГП з 01.09.2025 по 31.12.2026 та на даний час перебуває у відпустці по вагітності та пологах.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проаналізувавши вищевказані положення законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як стверджується з матеріалами справи, відповідачем було укладено кредитний договір № 389074362, за умовами яких відповідач отримала кошти шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 27 724 грн. 80 коп., з яких 12 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 15 724 грн. 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, однак суд не погоджується із наданим розрахунком з огляду на таке.

Позивачем заявлено до стягнення 15 724 грн. 80 коп. процентів, що у значній мірі перевищує суму процентів, безпосередньо погоджену сторонами у Додатковій угоді. Позивачем не наведено належного обґрунтування такого збільшення суми процентів та не доведено правових підстав для їх нарахування у заявленому розмірі за межами погодженого сторонами Графіка розрахунків.

Щодо заперечень відповідача про неправомірність нарахування процентів поза межами тридцятиденного строку кредитування суд зазначає таке. Відповідно до розрахунку позивача та умов пункту 1.9.1 кредитного договору, нарахування процентів за дисконтною ставкою в розмірі 2,10% за кожний день здійснювалося виключно в межах визначеного 30-денного дисконтного періоду на первісну суму кредиту 10 000 грн. (тобто: 10 000 грн. х 2,10% х 30 днів), що становить 6 300 грн. нарахувань за цей строк. Оскільки позивач правомірно обмежив нарахування процентів за пільговим тарифом межами встановленого строку кредитування, а доводи відповідача не спростовують зазначеного розрахунку в цій частині, позовні вимоги про стягнення відповідної суми процентів є обґрунтованими.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 18 300 грн, з яких 12 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 6 300 грн – заборгованість за процентами. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти суми процентів суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп..

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 757 грн. 34 коп. (18 300 грн. 00 коп. х 2 662 грн. 40 коп. /27 724 грн. 80 коп.).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 7 000 грн. 00 коп.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа № 905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа № 922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 2 000 грн. 00 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою та такою, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг юриста із складністю справи та виконаних юридичних робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт, за умови часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн. 00 коп. що співмірно із часткою задоволених позовних вимог.

Враховуючи доводи відповідача, а також з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності виконання судового рішення, суд вважає за можливе застосувати положення статті 267 Цивільного процесуального кодексу України та розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців, встановивши щомісячне внесення рівних платежів у рахунок погашення заборгованості.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 389074362 від 03.01.2022 у розмірі 18 300 (вісімнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок, з якої: 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість по тілу кредиту, 6 300 (шість тисяч триста) гривень 00 копійок заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» судові витрати у розмірі 1 757 (одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Розстрочити виконання рішення суду строком на 12 (дванадцять) місяців.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене та підписане 08 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА