Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №567/1850/25 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1850/25

Провадження №2/567/113/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Авраменко Ю.С.

представника відповідачки – адвоката Божко Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною звернувся ОСОБА_1 . Зазначає, що перебував з відповідачкою в шлюбі, в якому в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Зазначив, що на час розірвання шлюбу він проживав за межами України, де працевлаштований і після розірвання 03.02.2022 шлюбу він не повертався в Україну і тому їх син продовжив проживати з відповідачкою і з того часу відповідачка стала перешкоджати йому виконувати свої батьківські обов`язки, що унеможливлює його повноцінну участь у вихованні сина та спілкування з ним.

Зазначає, що відповідачка не повідомляє його про будь-які зміни в житті дитини та не дає можливості вирішувати питання, які стосуються їхньої спільної дитини.

Пояснив, що коли син відвідував дитячий садочок, то він був змушений виходити безпосередньо на зв`язок з адміністрацією закладу, щоб дізнатися якусь інформацію щодо дитини, що призвело до загострення конфлікту.

Зазначає, що з літа 2024 року він не може спілкуватися з сином, оскільки був заблокований в телефоні дитини і будь-яка спроба зателефонувати до сина була безрезультатною, а тому 08.11.2024 його представником було надіслано заяву до Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради з метою сприяти в організації регулярних телефонних та відео-дзвінків з сином і тоді було з`ясовано, що син проживає в м.Рівне, де відвідує навчальний заклад.

У зв`язку з цим, 21.01.2025 його представник подала заяву до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради з проханням визначити спосіб його участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 та 12.03.2025 він звернувся із запитом до директора Рівненського ліцею №7 із проханням надати інформацію щодо своєї дитини, оскільки інформацією про шкільне життя свого сина він не володів, на що отримав розгорнуту відповідь щодо успішності, соціальної адаптації та комунікації з однолітками свого сина.

Зазначає, що на його заяву Виконавчим комітетом Рівненської міської ради було видано розпорядження №816-ОПД від 25.06.2025, яким визначено наступний спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_5 : у вівторок з 20:00 до 21:00 год та неділю з 20:00 по 21:00 год у вигляді телефонного чи інтернет зв`язку, проте відповідачка не виконувала дане розпорядження, оскільки номер його телефону в гаджеті сина був заблокований і відповідачка навіть після звернення до неї його представника не вчинила належних дій для налагодження телефонного чи інтернет зв`язку з сином.

Пояснив, що прагне відновити емоційний зв`язок з сином, налагодити родинні стосунки з ним без завдання йому психологічної травми та зазначив, що у зв`язку з постійним порушенням його прав та створенням перешкод у спілкуванні з дитиною, а також через неналежне виконання своїх обов`язків третьою особою, зв`язок між ним та сином втрачається, що змушує його постійно докладати зусиль для відновлення контакту з сином, що є безрезультатним.

Зазначає, що відповідачка приховує від нього будь-яку інформацію, що стосується дитини, включаючи місце та умови проживання.

У зв`язку з цим просив суд зобов`язати ОСОБА_2 погоджувати з ним всі зміни місця проживання, місця навчання та кожен перетин кордону сина ОСОБА_6 шляхом письмового повідомлення за 5 календарних днів до дати запланованої події, не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином, встановити такі способи участі: на період коли він перебуватиме за межами України, без присутності матері ОСОБА_2 необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином, а також встановити графік спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку в присутності бабусі (його матері з 15:00 по 19:00 годин за київським часом щосуботи, а в період коли він перебуватиме в Україні, без присутності матері ОСОБА_2 визначити графік його особистих зустрічей з сином з 15 год., або після завершення занять у школі по 20 год. щовівторка та з 15 год., або після завершення занять у школі, п`ятниці по 20 год.

Окрім того, просив визначити на період перебування ОСОБА_2 з сином ОСОБА_7 в будь-якій країні Європейського Союзу, зустріч з сином на строк не менше трьох днів і в кожний непарний рік зимових канікул та кожний парний рік літніх канікул поїздку сина до нього за кордон у супроводі матері відповідачки та/або його матері.

В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просить суд визначити способи його участі у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином, встановивши наступний графік: на період, коли він перебуватиме за межами України, без присутності ОСОБА_2 необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином, а на період, коли він перебуватиме в Україні, за можливої присутності ОСОБА_2 - особисті зустрічі з сином у перший і третій вівторок та другу і четверту п`ятницю місяця з 15 год. 00 хв. (або після завершення занять у школі) до 20 год. 00 хв. за київським часом, а також просить зобов`язати відповідачку повідомляти його про усі зміни місця проживання, місця навчання сина шляхом письмового повідомлення за 5 календарних днів до дати запланованої події.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідачка позов не визнала, зазначивши, що забезпечила сина планшетом, в якому встановлено застосунок «Вайбер», що дозволяє позивачу спілкуватися з сином, який сам не має бажання спілкуватися з батьком, вказавши на те, що позивач неналежно виконує свій обов`язок по утриманню дитини.

Ухвалою суду від 02.12.2025 було відкрито провадження у справі, а ухвалою суду від 20.02.2026 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Рівненської міської ради і зобов`язано третю особу надати суду висновок про способи участі позивача у вихованні дитини.

За висновком органу опіки та піклування про способи участі позивача у вихованні дитини третя особа вважає за необхідне встановити наступний графік: на період, коли позивач перебуватиме за межами України, без присутності ОСОБА_2 необмежене спілкування з сином ОСОБА_7 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином, а на період, коли позивач перебуватиме в Україні, за можливої присутності матері ОСОБА_2 , встановити графік особистих зустрічей позивача з сином у перший і третій вівторок та другу і четверту п`ятницю місяця з 15 год. 00 хв. (або після завершення занять у школі) до 20 год. 00 хв. Водночас орган опіки та піклування вважає, що слід зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти позивача про усі зміни місця проживання, місця навчання сина шляхом письмового повідомлення за 5 календарних днів до дати запланованої події.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав та доводів, викладених у позовній заяві. Позивач додатково пояснив, що довгий період часу з вини відповідачки позбавлений можливості спілкуватися з сином.

Представник відповідачки позов не визнала з підстав та доводів, викладених у відзиві на позов.

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України, за правилами загального позовного провадження, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідженими доказами підтверджено і не спростовується сторонами, що від спільного проживання під час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 , який постійно проживає з матір`ю. Позивач на даний час проживає поза межами України, де працевлаштований в ТОВ «Бамбу Фуд Сервіс».

Згідно довідки Рівненського ліцею №7 Рівненської міської ради встановлено, що ОСОБА_5 навчається в зазначеному навчальному закладі, про що позивачу стало відомо з повідомлення на його звернення до Служби у справах дітей Острозької міської ради Рівненської області.

В судовому засіданні встановлено, що лише з зазначеного повідомлення позивачу стало відомо про те, що відповідачка, не повідомивши про це позивача, змінила місце проживання дитини.

Намагання позивача добровільно вирішити спосіб та час його спілкування з дитиною, намагання брати участь в житті та вихованні дитини підтверджується зверненнями позивача до навчального закладу, де навчається син, заявами до служби у справах дітей щодо вирішення питання способу та часу його спілкування з дитиною, проте позитивних результатів це не принесло, про що свідчать заяви позивача на ім`я начальника Служби у справах дітей Рівненської міської ради.

Разом з тим, ОСОБА_1 представлені докази виконання батьківського обов`язку по утриманню дитини шляхом сплати аліментів.

Слід також зауважити, що органом опіки та піклування 25.06.2025 за заявою позивача було визначено спосіб участі позивача у вихованні сина шляхом встановлення графіку спілкування у вигляді телефонного чи інтернет зв`язку у вівторок з 20 до 21 год. та в неділю з 20 до 21 год. В судовому засіданні встановлено, що відповідачкою дане рішення не виконується.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він щонайменше з 28.03.2024 намагається спілкуватися з сином засобами телефонного та інтернет зв`язку, однак його дзвінки залишаються без відповіді.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини передбачено, що найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Отже, при розгляді справ щодо участі батьків у вихованні дитини слід виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» від 27.11.1992 №250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому, положення Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.

Статтею 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом статті 9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції прописано, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

За статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 зазначеного Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статтях 150, 151 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннями статті 159 СК України визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У п.54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006 суд зазначає, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27.11.1992) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не дає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвиткові дитини (рішення у справі Gohansen v.Norway від 07.08.1996 п.78).

При розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18.12.2008, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24.02.1995).

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України регламентовано, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За висновком органу опіки та піклування рекомендовано визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином, встановивши наступний графік:

- на період, коли ОСОБА_1 перебуватиме за межами України, без присутності матері ОСОБА_2 необмежене спілкування з сином ОСОБА_7 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;

- на період, коли ОСОБА_1 перебуватиме в Україні, за можливої присутності матері ОСОБА_2 встановити графік особистих зустрічей ОСОБА_1 з сином у перший і третій вівторок та другу і четверту п`ятницю місяця з 15 год. (або після завершення занять у школі) до 20 год. за київським часом.

Також орган опіки та піклування вважає, що слід зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про усі зміни місця проживання, місця навчання сина ОСОБА_6 шляхом письмового повідомлення за 5 календарних днів до дати запланованої події.

Суд вважає правильним погодитись із способом участі батька у вихованні сина, визначеним органом опіки та піклування, що відповідатиме принципу рівності та справедливості обох батьків у вихованні дитини, при цьому враховуючи вік дитини, його психоемоційний стан, звичний режим життя у колі осіб, де дитина виховується постійно, особливості та режим харчування, стан здоров`я, а також що зустрічі припадають на робочі дні, як для дитини, яка навчається у школі та зайнята уроками, відвідуванням гуртків, так і для матері, батька, які зайняті чи будуть зайняті роботою, що не порушуватиме звичний ритм життя обох сторін.

Крім того, необхідно погодитись і з пропозицією органу опіки та піклування про необхідність попереднього повідомлення матері дитини, не пізніше ніж за 5 календарних днів до запланованої події про усі зміни місця проживання та навчання дитини, оскільки ця умова пов`язана з участю позивача в житті сина.

При вирішенні спору суд виходить з того, що такий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам дитини, забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Керуючись ст.5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний графік:

- на період, коли ОСОБА_1 перебуватиме за межами України, без присутності матері ОСОБА_2 необмежене спілкування з сином ОСОБА_4 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;

- на період, коли ОСОБА_1 перебуватиме в Україні, за можливої присутності матері ОСОБА_2 встановити графік особистих зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 у перший і третій вівторок та другу і четверту п`ятницю місяця з 15 год. 00 хв. (або після завершення занять у школі) до 20 год. 00 хв. за київським часом.

Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про усі зміни місця проживання, місця навчання сина ОСОБА_4 шляхом письмового повідомлення за 5 календарних днів до дати запланованої події.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2422 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору –Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Шевченка, 45 Рівненської області, код ЄДРПОУ 25675397),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору –Виконавчий комітет Рівненської міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Соборна, 12А Рівненської області, код ЄДРПОУ 04057758),

відповідачка – ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 09.10.2026.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.