Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №559/1131/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1131/26

Провадження № 2/559/1268/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 01.03.2025 між ТзОВ «Селфі кредит» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №2132597 у вигляді електронного документа у відповідності до ст.11, ст.12 ЗУ "Про електронну комерцію", який підписаний відповідачем електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 11000 грн., а в подальшому ще 4500 грн. строком на 360 днів, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки, а відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у терміни, встановлені Договором.

26.11.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №26-11/25, за яким ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статуту нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників визначених в реєстрі, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором №2132597 від 01.03.2025. Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань станом на дату подачі позову у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 70679,96 грн., яка складається з наступного: 15499,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 33480 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги, 13949,98 - заборгованість за відсотками нараховані позивачем, 7750 грн. - заборгованість за штрафами, яку і просив стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.

Ухвалою судді від 08.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представник позивача у позові просив розглянути справу в його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином згідно з вимогами ЦПК України. При цьому з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якого направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

До суду від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.

За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 15.06.2026 по 15.07.2026, 07.08.2026, та з 17.08.2026 по 21.08.2026.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 08.10.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Судом встановлено, що 01.03.2025 між ТОВ «Селфі кредит» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №2132597 у вигляді електронного документа у відповідності до ст.11, ст.12, ЗУ "Про електронну комерцію", підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором В480. Відповідно до п.1.2-1.4 договору товариство зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 11000 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність сплати процентів - 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору. Знижена процентна ставка становить 0,65% в день та застосовується, якщо споживач 31.05.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі менше першого платежу, визначеного в графіку платежів. Згідно п.1.8.-1.10 Договору орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою - 50600 грн., за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 49445 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 2333,95%, за стандратною ставкою з урахуванням зниженої - 1840,22%. Дата надання кредиту 01.03.2025 або 02.03.2025. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково шляхом перерахування на реквізити платіжної картки НОМЕР_1 (п.2.1. Договору) (а.с.39-45).

У Додатку №1 до Договору сторони погодили та підписали графік платежів, у якому визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю (а.с.76).

15.03.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем укладено додаткову угоду до договору №2132597 згідно якої, сторони домовилися збільшити суму кредиту на 4500 грн., відтак, змінилися і умови договору: сума кредиту складає 15500 грн., денна процентна ставка: за стандартною ставкою становить 0,99%, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої - 0,96%, орієнтована загальна вартість кредиту збільшилася та за стандартною ставкою складе 70625 грн., за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 69233,75 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою становить 2333,63%, за стандартною ставкою з урахуванням зниженої - 1888,8%. Враховуючи умови додаткової угоди сторони погодили нову таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 95-96).

Крім того, до матеріалів справи долучений Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , та в якому містяться основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови з урахуванням укладеної додаткової угоди (а.с.12-13, 92-93).

ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 грн. 01.03.2025, та 4500 грн. 15.03.2025 шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідками ТОВ «Пейтек» від 27.11.2025, що надає платіжні послуги згідно Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 01.04.2024 укладеним між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Пейтек», а також довідками ТОВ «Селфі кредит», які підтверджують факти зарахування кредитних коштів на банківську картку клієнта (а.с.25-26, 27, 29).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №2132597 наданого ТОВ «Селфі кредит» вбачається, що станом на 26.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить 56729,98 грн., що складається з наступного: 15499,98грн. - заборгованість за тілом кредиту, 33480грн. - заборгованість за процентами, 7750 грн. - штрафні санкції. З даного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 частково сплатила суму заборгованості, а саме: 0,02 коп. - в рахунок боргу за тілом кредиту та 6303,75 грн. - в рахунок нарахованих відсотків. (а.с.31-37).

Також, судом встановлено, що 26.11.2021 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №26-11/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі кредит» передає ТОВ «Факторинг Партнерс» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників Факт переходу прав вимог за кредитним договором №2132597 до відповідача у загальному розмірі 567298,98 грн. також підтверджується актом приймання-передачі Реєстру боржників від 26.11.2025, що підписаний та скріплений печатками сторін, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №05814580000 від 26.11.2025 про оплату фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу №26-11/25 та реєстром боржників від 26.11.2025. (а.с.46-53, 62-70).

На день звернення позивача до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2132597 не погашена та становить 70679,96 грн., що складається з наступного: 15499,98грн. - заборгованість за тілом кредиту, 47429,98 грн. - заборгованість за процентами, 7750 грн. - штрафні санкції (а.с.38).

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання згідно із ст.526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У п.76 Постанови Великої Палати Верховного Суду №338/180/17 від 05 червня 2018 року зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Разом з тим, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (Постанова Верховного Суду від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц).

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд робить висновок, що 01.03.2025 виникли договірні відносини між первісним кредитором ТОВ «Селфі кредит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв`язку з укладенням Договору №2132597. ОСОБА_1 будучи вільною в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодилася, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Кредитний договір було укладено в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у загальному розмірі 15500 грн. (що підтверджено матеріалами справи), і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі. ТОВ «Факторинг Партнерс» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до відповідача і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Суми, які підлягають стягненню, зокрема, основного боргу у розмірі 15499, 98 грн. та відсотків у розмірі 47429,98 грн. (які нараховані за період з 01.03.2025 по 24.02.2026 в межах строку кредитування за погодженими процентними ставками, що не суперечать нормам чинного законодавства) відповідають умовам Договору, та строку його дії із врахуванням часткового виконання відповідачем кредитних зобов`язань. Окрім того, згідно позиції Верховного Суду України, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою погашення заборгованості за Договором від 01.03.2025, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Суд зауважує, що протягом розгляду цивільної справи відповідач не скористалася своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним договором, розмір заборгованості нею також не оспорено.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання між ТОВ "Селфі кредит" та ОСОБА_1 кредитного договору від 01.03.2025 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останньою в повному обсязі зобов`язань з повернення цих коштів разом із нарахованими, відповідно до умов договору, відсотками за користування кредитними коштами, а також законний перехід прав вимоги за цим договором до ТОВ «Факторинг Партнерс», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості (тіла кредиту та нарахованих відсотків) за кредитним договором на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 7750 грн., то суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час. Враховуючи, що кредитний договір було укладено 01.03.2025, тобто під час дії воєнного стану, відтак суд вважає, що стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7750 грн., суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

В підсумку суд позовні вимоги задовольняє частково.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позову, що становить 2370,47 грн. (62929,96грн. х 2662,40 грн./70679,96грн.)

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 25000 грн. На підтвердження понесення таких витрат позивачем до суду надано: договір №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора Сердійчук Я.Я. та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги №487 від 02.02.2026, витяг з акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 (а.с.80-89).

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.60, ч.4 ст.62 ЦПК України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером.

Згідно з положеннями ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні на користь якої ухвалене рішення підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин банківського кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.

Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких представник позивача витратив значний час.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, суд вважає, що ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають. Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача у судовому засіданні.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 625, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за кредитним договором №2132597 від 01.03.2025 у розмірі 62929 (шістдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 96 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 15499,98 грн. та заборгованості за відсотками - 47429,98 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2370,47 грн. та 4000 грн. витрат на правову допомогу, а разом 6370,47 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 08.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ, електронна адреса officce@factoring.in.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.М.Томілін