Рішення від 08 жовтня 2016 р. у справі №554/11739/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 08 жовтня 2016 р.

Справа: №554/11739/26

Суддя: Микитенко В. М.

Дата документу 09.10.2016Справа № 554/11739/26

Провадження № 2-а/554/137/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Микитенка В.М., з участю секретаря Ул`яненка Д.С., розглянув у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Ковжоги Олександра Івановича до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7659376 від 03.08.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,

I. СУТЬ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

06 серпня 2026 року ОСОБА_1 , в особі свого представника Ковжоги Олександра Івановича, звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції.

У позовній заяві позивач просить скасувати постанову серії ЕНА № 7659376 від 03.08.2026 року, винесену інспектором ВБДР УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Турівненком Олегом Ігоровичем, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони не клопотали про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи здійснено за наявними у справі матеріалами.

II. ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою через відсутність належних доказів його вини. Стверджує, що чинним законодавством (зокрема, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію») не передбачено можливості використання лазерного вимірювача швидкості TruCam у ручному режимі («з рук»). Зазначає, що відповідачем не доведено факт фіксації правопорушення саме в межах населеного пункту та в зоні дії дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху».

Відповідачі проти позову заперечували повністю та просили відмовити у його задоволенні. Пояснили, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001013) є сертифікованим приладом, який автоматично фіксує швидкість, координати GPS та шифрує дані алгоритмом AES. Наголосили, що інструкція виробника прямо передбачає роботу приладу як автоматично (на тринозі), так і в ручному режимі (з рук). Факт вчинення порушення саме в межах населеного пункту с. Супрунівка підтверджується супутниковими GPS-координатами приладу та офіційною дислокацією дорожніх знаків служб інфраструктури.

III. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом установлено, що 27.07.2026 року о 12 год. 02 хв. у Полтавській області, с. Супрунівка, по вул. Київська, 4д, екіпажем патрульної поліції за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 (№ ТС001013) було зафіксовано рух автомобіля Audi SQ5, номерний знак НОМЕР_1 (BI2100EO). Швидкість вказаного транспортного засобу становила 102 км/год, що на 52 км/год перевищувало встановлене обмеження швидкості в населеному пункті (50 км/год), чим порушено вимоги п. 12.4 ПДР України.

За результатом розгляду матеріалів, 03.08.2026 року інспектором Турівненком О. І. було винесено постанову серії ЕНА № 7659376 за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу 340 грн (а.с. 18).

IV. ОЦІНКА СУДУ ТА МОТИВИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо легітимності приладу TruCam та його використання «з рук»

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 внесений до державного реєстру технічних засобів та допущений до застосування. Його метрологічна спроможність підтверджена Свідоцтвом про повірку № 22-01/34527, виданим ДП «Укрметртестстандарт», яке діяло на момент фіксації (чинне до 02.09.2026 р.).

Суд відхиляє твердження позивача про заборону фіксації швидкості «з рук». Конструктивною особливістю TruCam є його портативність.

Інструкція з експлуатації лазерного вимірювача прямо передбачає використання як ручного вимірювача швидкості.

Положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентують право поліції розміщувати відеотехніку по зовнішньому периметру доріг, але не містять імперативної заборони щодо фіксації швидкості у ручному режимі ручними технічними засобами.

Така позиція повністю узгоджується зі сталою сучасною практикою Верховного Суду та апеляційних адміністративних судів, в тому числі у справі № 450/3057/25.

Суд зазначає, що виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат відповідності, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» ДП «Укрметртестстандарт».

Отже, згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCAM», спроможний робити фото- та відеозйомку, тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.

Вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 використовується у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314-VIІ, що підтверджується дослідженим судом відеозаписом.

Прилад TruCam LT1 20/20 є засобом вимірювальної техніки. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника, вказане на думку колегії суддів спростовує доводи апелянта, що саме спосіб тримання працівником патрульної поліції приладу вимірювання швидкості.

У зв`язку з наведеним, суд критично оцінює доводи скаржника, оскільки такі не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Щодо місця правопорушення та дорожніх знаків.

Відповідно до фіскальних даних технічного приладу TruCam, замір швидкості виконано за координатами 49°34'23.3"N 34°25'38.7"E, на відстані 108.4 м до автомобіля.

Згідно з офіційною відповіддю служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області та ТОВ «ОНУР Конструкціон Інтернешнл», дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» (с. Супрунівка) та знак 5.76 «Автоматична відеофіксація» встановлені на відмітці 332+500 км траси М-03. Знак «Кінець населеного пункту» встановлений на відмітці 334+100 км.

Проєктування координат на карту Google Maps без сумнівів доводить, що прилад та автомобіль позивача в момент заміру швидкості перебували всередині меж населеного пункту с. Супрунівка, де швидкість обмежена до 50 км/год.

Щодо процедури розгляду справи.

Матеріали справи та відеофіксація свідчать, що водія було завчасно викликано для розгляду справи. На місці розгляду справи 03.08.2026 р. позивача ознайомили з правами за ст. 268 КУпАП та матеріалами фіксації. Жодних процесуальних обмежень прав водія судом не виявлено.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача.

Патрульна поліція надала суду вичерпні, належні, допустимі та взаємопов`язані докази, які повністю підтверджують склад правопорушення в діях ОСОБА_1 , які останнім не спростовані.

V. ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до положень підпунктів 3, 8, 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься серед інших вказана частина 1 статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.

Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, у відповідності до положень КУпАП працівником поліції розглянуто справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення та, враховуючи характер вчиненого правопорушення, відповідно до статті 283 КУпАП, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Водночас, п. 12.4 ПДР України визначає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий суд як адміністративний має право, в тому числі, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

VI. МОТИВИ СУДУ

Враховуючи, що за встановлених достатньою сукупністю належних та допустимих доказів, позивач порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, допустивши рух у населеному пункті з перевищенням допустимої швидкості руху більш ніж на 20 км/год, тому правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності. З огляду на засади змагальності сторін, позивачем ці відомості не спростовані.

Накладений на водія ОСОБА_1 штраф у сумі 340 грн. відповідає санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому, суд не вправі погіршувати становище особи, яка притягається до відповідальності та кваліфікувати її дії за частиною статті 122 КУпАП, що передбачає більш суворе стягнення.

За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії ЕНА № 7659376 від 03 серпня 2026 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (складення) відповідно до вимог ст. 286 КАС України.

Суддя Віталій МИКИТЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua