Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №554/9383/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 09.10.2026Справа № 554/9383/26

Провадження № 2/554/4684/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 194265 від 30.07.2025 у розмірі 15556,26 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що 30.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 194265 на суму 10811,00 грн, що підписаний відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора 4720с434.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 10811,00 грн.

10.10.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 10102025, на виконання якого було підписано Реєстр прав вимоги №4 від 06.01.2026, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 194265 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Станом на дату звернення з позовом до суду на рахунок позивача не надходило жодного платежу в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на час подачі позову становить 17356,26 грн, що складається із: 9798,70 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5256,56 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість по комісії - 501,00; 1800,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 справу було розподілено до провадження судді ОСОБА_2

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.07.2026 № 361 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 23.06.2026 року № 1256/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Шевченківського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 справу розподілено головуючому судді Михайловій І.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 09.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою суду було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, заявлене одночасно з позовом, у порядку статті 84 КПК України.

29.07.2026 представник АТ «Акцент - Банк» Крашеніннікова Н. надіслала до суду запитувану за ухвалою суду від 09.07.2026 інформацію. Повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ). Інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 30.07.2025 по 04.08.2025 відправляється на номер телефону НОМЕР_3 , який був/є фінансовим та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Також повідомлено, що по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 10811,00 грн та надано виписку банку за період з 30.07.2025 по 04.08.2025.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позову просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився. Зокрема, надісланий за адресою реєстрації відповідача рекомендований лист з копією ухвали про відкриття провадження у справі, з повідомленнями про розгляд справи ОСОБА_1 не був вручений, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній». Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд судом цивільної справи, учасником якої він є.

Право надати відзив на позовну заяву відповідач не реалізував та не повідомив суд про причини неявки в судове засідання.

Згідно із ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з?явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене та те, що представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст.280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30.07.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 194265, відповідно до паспорту споживчого кредиту до Договору № 194265 від 30.07.2025 тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту: 10811,00; строк кредитування: 98 днів; процентна ставка, процентів річних: фіксована: 360,00 %; тип процентної ставки: фіксована; реальна річна процентна ставка, процентів річних: 31321,23% річних..

Відповідачем договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 4720с434, який був відправлений на номер телефону НОМЕР_6 .

ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, шляхом перерахування відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 10811,00 грн. Факт надання грошових коштів підтверджується випискою про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_5 ) за період з 30.07.2025 по 04.08.2025, яка надійшла з АТ «Акцент - Банк» на виконання ухвали суду від 09.07.2026.

Банком також підтверджено, що банківська картка № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості, виготовленого первісним кредитором, станом на 11.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 194265 від 30.07.2025 становить 17356,26 грн, з яких: 9798,70 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 5256,56 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 501,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями; 1800 грн - штрафні санкції (пеня).

10.10.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 10102025, відповідно до якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 194265 від 30.07.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №4 від 06.01.2026 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором№ 194265 від 30.07.2025 в розмірі 17356,26 грн, що складається із: 9798,70 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 5256,56 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 501,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями; 1800 грн - штрафні санкції (пеня).

Згідно виписки з особового рахунку за Договором про споживчий кредит №194265 від 30.07.2025, наданої ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» станом на 01.05.2026 заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» становить 17356,26 грн, з яких: 9798,70 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 5256,56 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 501,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями; 1800 грн - штрафні санкції (пеня).

Між сторонами склалися правовідносини щодо невиконання кредитного зобов`язання.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконав, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в сумі 17356,26 грн, з яких: 9798,70 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 5256,56 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 501,00 грн - заборгованість за нарахованими комісіями; 1800 грн - штрафні санкції (пеня).

Але позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошової вимоги становить 15556,26 грн.

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у встановленому порядку набуло прав та обов`язків кредитора за кредитним договором №194265 від 30.07.2025, укладеним відповідачем з ТОВ «ФК «КРЕДІКАПІТАЛ».

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першої, другої статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У справі, яка розглядається, внаслідок укладення договору факторингу № 10102025 10.10.2025 права вимоги за кредитним договором від 30.07.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»

З огляду на викладене, визначаючи розмір заборгованості відповідача, дослідивши подані сторонами докази, перевіривши їх, оцінивши в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, суд дійшов висновку позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість в сумі 15556,26 грн, з яких 9798,70 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5256,56 грн - заборгованість за відсотками; 501,00 грн - заборгованість за комісією.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано такі докази: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»; додаткову угоду № 25771526794 від 20.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, з підписом сторін; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Тимошенко О.О. та довіреність, видану 12.02.2026 директором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопковою М.С., якою уповноважено адвоката Тимошенка О.О. представляти інтереси ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в будь-яких державних та недержавних органах, організаціях, установах, підприємствах, у тому числі в судових установах і органах примусового виконання судових рішень, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19, зазначивши в своїх постановах, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду та вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У свою чергу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ураховуючи категорію та складність даної справи, розгляд якої здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг досліджених доказів, який є не значним, та виконаних адвокатом послуг на час розгляду справи у суді першої інстанції, ціну позову, значення справи для сторін, зміст позовної заяви, те, що розгляд справи здійснювався за відсутності учасників, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 194265 від 30.07.2025 в розмірі 15556,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному вебпорталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Суддя І.М. Михайлова