Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №554/3811/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 09.10.2026Справа № 554/3811/25

Провадження № 2/554/1100/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Шевської О.І.

з участю секретаря Рябченко В.В.,

представника позивача Титаренко В.Г.

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача адвоката - Караулова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплооенерго» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги посилаючись на те, що підприємство «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 Покладені законодавством зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання відповідачка не виконувала належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 6196,86 грн. Просила стягнути з відповідачів суму заборгованості та судовий збір.

Ухвалою суду від 2.03.2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

09.04.2026 року до суду надійшов відзив представника відповідачки адвоката Караулова О.О.. на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнають із наступних підстав.

Позивачем не надано суду жодного доказу, що підтверджував би що ОСОБА_1 є належним відповідачем чи споживачем послуг за адресою АДРЕСА_1 . Місце проживання відповідача зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 з 08.10.2026 року.

Окрім того, вказав, що позивачем протиправно нараховану штрафні санкції у вигляді 3%річних та інфляційних збитків з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Також вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження об`єму наданої теплової енергії.

За таких обставин, просили відмовити у задоволенні позову.

29.04.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої повністю не погодилися із запереченнями, висловленими у відзиві на позовну заяву.

14.06.2007 укладено договір №182 на опалення місць загального користування між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 . Згідно якого підприємство зобов`язується надавати споживачеві та членам його сім`ї послуги теплопостачання на опалення МЗК за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги на умовах цього Договору.

Згідно п.6.2, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не висловила наміру про розірвання або внесення змін до договору, він вважається щорічно продовженим.

Щодо розірвання договору №182 на опалення місць загального користування ОСОБА_1 до підприємства не зверталася.

Вищевикладене свідчить, що ОСОБА_1 є належним відповідачем по справі, а факт проживання вказаної особи за іншою адресою не звільняє її від оплати за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки взаємовідносини позивача та відповідача були врегульовані договором №182 на опалення місць загального користування.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Квартира відповідача розташована в багатоквартирному житловому будинку, який централізовано опалюється від котельні ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що розташована у м. Полтаві. За вказаний період, а саме з 01.10.2017 по 01.02.2025 за адресою АДРЕСА_1 підприємством надавалися послуги з постачання теплової енергії безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Отже, за вказаною адресою позивачем було надано комунальні послуги, зворотного відповідачем доведено належним чином не було.

Відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуги з теплової енергії, що надається підприємством за адресою: АДРЕСА_1 .

нарахування плати за комунальні послуги проводилися підприємством відповідно до вимог законодавства та існуючих нормативних документів, в установленому порядку, дії позивача щодо порушення кількісних та якісних показників послуг не були визнані незаконними чи такими, що порушують права відповідачів.

14.06.2007 укладено договір №182 на опалення місць загального користування між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 . Згідно якого підприємство зобов`язується надавати споживачеві та членам його сім`ї послуги теплопостачання на опалення МЗК за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги на умовах цього Договору.

Згідно п.6.2, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не висловила наміру про розірвання або внесення змін до договору, він вважається щорічно продовженим.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

З 01.10.2021 набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023, якими затверджені типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що введені в дію з 01.12.2021.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та кожним співвласником будинку були укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Текст індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води опубліковано на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/.

Нарахування оплати, зокрема за постачання теплової енергії здійснюється на підставі показів загальнобудинкового вузла комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується архівними даними показників кількості спожитої теплової енергії вузла комерційного обліку теплової енергії житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за вказаною адресою в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Полтавської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2025 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Полтавської міської ради.

Починаючи з 01.12.2021, розподіл обсягів спожитої теплової енергії між споживачами у багатоквартирному будинку проводиться відповідно до положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»

№ 2119-VIII від 22.06.2017 (далі – Закон про комерційний облік), Правил № 830 та Методики.

Представник відповідачки стверджує щодо заборони нарахування та стягнення штрафів і пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг у період дії карантину, встановленого з метою запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), однак позивач не здійснював нарахування саме штрафів та/або пені на заборгованість, яка утворилась у відповідачки внаслідок неналежного виконання зобов`язань зі сплати житлово-комунальних послуг у період дії карантину, а здійснював нарахування тільки інфляційних втрат та 3 % річних, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.

14.05.2025 року на адресу суду представником відповідача адвокатом Карауловим О.О. надано заперечення на відповідь на відзив. Вказав, що пояснення, аргументи та доводи, викладені у відзиві є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

14.06.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір №182 на опалення місць загального користування.

Згаданий договір втратив свою чинність з моменту набрання чинності нових публічних договорів приєднання, а саме з 01.12.2021 року. Відповідно, обов`язок відповідача щодо сплати заборгованості за послуги опалення місць загального користування діє з 14.06.2007 року по 01.12.2021 року, який вона справно виконала, що підтверджується розрахунком заборгованості, що доданий до позовної заяви.

Що стосується стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та заборгованості за послуги опалення місць загального користування, то Позивачем не надано жодного доказу який би свідчив про те, що Відповідач є споживачем комунальних послуг; Позивач не надав жодного належного, достатнього і допустимого доказу, який би свідчив, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 ; окрім того, жодного договору про надання послуг між ОСОБА_1 та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», окрім договору №182 на опалення місць загального користування, який втратив чинність заключено не було. Більш того, Відповідач зареєстрований за абсолютно іншою адресою, а саме АДРЕСА_2 . Доказів, що свідчили про інше Позивач ні в позовній заяві, ані у відповіді на відзив не надав.

Вказав, що акт направлення рахунку на оплату послуг з постачання теплоенергії не підтверджує факт користування згаданими послугами. Більш того, копії рахунків, що були надані до відповіді на відзив не можуть вважатися первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять обов`язкових реквізитів (дата складання, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо).

19.05.2025 року представником позивача на адресу суду надано заяву в якій викладені доводи та заперечення, що надійшли від представника відповідача. 14.06.2007 укладено договір №182 на опалення місць загального користування між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 . Згідно якого підприємство зобов`язується надавати споживачеві та членам його сім`ї послуги теплопостачання на опалення МЗК за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги на умовах цього Договору.

Згідно п.6.2, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не висловила наміру про розірвання або внесення змін до договору, він вважається щорічно продовженим.

Щодо розірвання договору №182 на опалення місць загального користування ОСОБА_1 до підприємства не зверталася.

Вищевикладене свідчить, що ОСОБА_1 є належним відповідачем по справі, а факт проживання вказаної особи за іншою адресою не звільняє її від оплати за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки взаємовідносини позивача та відповідача були врегульовані договором №182 на опалення місць загального користування.

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Враховуючи вищевикладене, підприємство вважає, що заперечення викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги підприємства правомірними.

04.02.2026 року представником позивача на адресу суду надано додаткові пояснення в яких прохала позовні вимоги задовольнити.

11.08.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано з ОСББ «Моноліт» інформацію щодо власника та осіб, що зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

17.09.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Полтавському БТІ «Інвентаризатор» відомості щодо власника квартири АДРЕСА_4 , за період з 01.10.2017 по 01.02.2024 року.

18.11.2025 року на адресу суду надійшла відповідь від Полтавського БТІ «Інвентаризатор», якою повідомлено що за матеріалами підприємства, право власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_4 виникло у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 20.04.2020 року. Іншими відомостями підприємство не володіє.

25.11.2025 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні прохала відмовити у задоволенні позову, звертала увагу суду на докази приєднані до матеріалів справи

Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення у повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, які долучені до матеріалів справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно інформації з ПП «БТІ Інвентиризатор» квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За адресою: АДРЕСА_1 позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надавалися комунальні послуги.

Взаємовідносини між позивачем та відповідачем врегульовано індивідуальними договорами про надання послуг.

Згідно розрахунку заборгованості, позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з 01.10.2017 року по 01.02.2025 року надавав послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , але плата за послуги в повному обсязі не вносилася, існує заборгованість за вказаний період в розмірі 5164,67 гривень.

Сторонами визнається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , у якій проживає відповідач, - відключена від системи центрального опалення.

Нарахована сума заборгованості відповідача стосується оплати за теплопостачання місць загального користування, а не квартири за адресою: : АДРЕСА_1 .

14.06.2007 укладено договір №182 на опалення місць загального користування між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 . Згідно якого підприємство зобов`язується надавати споживачеві та членам його сім`ї послуги теплопостачання на опалення МЗК за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги на умовах цього Договору.

Згідно п.6.2, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не висловила наміру про розірвання або внесення змін до договору, він вважається щорічно продовженим.

Щодо розірвання договору №182 на опалення місць загального користування ОСОБА_1 до підприємства не зверталася.

З 01.10.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021, якою затверджено типові публічні договори приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії.

Типовим індивідуальним договором передбачено умови надання комунальних послуг, такий договір є публічним договором приєднання відповідно до п.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII.

Вищевикладене свідчить, що ОСОБА_1 є належним відповідачем по справі, а факт проживання вказаної особи за іншою адресою не звільняє її від оплати за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки взаємовідносини позивача та відповідача були врегульовані договором №182 на опалення місць загального користування.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та кожним співвласником будинку були укладено публічний індивідуальний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії.

Текст індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії опублікований на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/.

Отже, з моменту набуття чинності нових публічних догорів приєднання втратили чинності всі договора, укладені до 01.12.2021, в тому числі втратив свою чинність і договір №182 від 14.06.2007, що був укладений між ПОКУВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 , щодо надання комунальних послуг в кв. АДРЕСА_4 .

Оскільки квартира АДРЕСА_4 а знаходиться у багатоквартирному будинку, на її власника покладено обов`язок нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

У житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , підприємством надається послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Квартира АДРЕСА_4 , обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії. Визначення обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщень будинку та її розподіл здійснюється за показаннями зазначеного вузла обліку теплової енергії.

При визначенні розміру плати за послугу опалення МЗК враховувалась кількість теплової енергії, що припадає на квартиру з індивідуальним джерелом опалення, відповідно до пункту 2.1.4 Методики № 359.

Розрахунок кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка припадала на квартиру АДРЕСА_5 , у відповідності до пункту 1.3 Методики № 359, проводився з врахуванням фактичної теплової потужності приладів опалення, що знаходяться на сходових клітинах під`їзду. Нарахування за опалення МЗК проводилися щомісячно, протягом опалювального періоду, з урахуванням фактичної середньомісячної температури за даними центру з гідрометеорології.

Відповідно до розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 за опалювальний період, що припадав на квартиру АДРЕСА_5 , витрати теплової енергії на опалення МЗК складали 0,31 Гкал/опал. період.

Нарахування за опалення МЗК проводилися щомісячно, протягом опалювального періоду, з урахуванням фактичної середньомісячної температури за даними центру з гідрометеорології (по формулі 2.6 Методики). Аналогічно проведено нарахування по квартирі АДРЕСА_5 до 21.12.2020.

Перевіркою, проведеною фахівцями підприємства було з`ясовано, що в місцях загального користування відсутнє опалення. Тому з 21.12.2020 року нарахування за послугу з опалення МЗК було припинено.

01.10.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021, якою затверджено типові публічні договори приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону № 2189-VIII у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Станом на 01.12.2021 співвласники багатоквартирного будинку за адресою:

АДРЕСА_3 , не повідомили ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про прийняття рішення про вибір моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідні договори на послуги.

З огляду на викладене, з 01.10.2017 по 01.12.2021 взаємовідносини підприємства та відповідачів буди врегульовані договором на опалення місць загального користування від 14.06.2007, укладеного між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 , а з 01.12.2021 між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та споживачем діє індивідуальний договір приєднання на послугу з постачання теплової енергії.

У житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , підприємством надається послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Квартира АДРЕСА_4 , обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії. Визначення обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщень будинку та її розподіл здійснюється за показаннями зазначеного вузла обліку теплової енергії.

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної суспільної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Оскільки квартира АДРЕСА_4 , знаходиться у багатоквартирному будинку, на її власника покладено обов`язок нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 (далі – Закон № 2189-VIII). Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно частини 2 статті 12 Закону № 2189-VIII договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до норм пункту 5 статті 13 Закону № 2189-VIII, плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складається з:

— плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі – Правила № 830), та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (далі – Методика), що розраховується, виходячи з розміру тарифу та обсягу її споживання;

— плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, в межах граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Починаючи з 01.12.2021, розподіл обсягів спожитої теплової енергії між споживачами у багатоквартирному будинку проводиться відповідно до положень Закону про комерційний облік, Правил № 830 та Методики.

Підприємством кожного місяця направлялися рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) по особовому рахунку НОМЕР_1 , що відкритий на ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За приписами пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.

Положенням статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулювалися (на час відключення відповідача від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення) «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005 № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відтак, пункт 28 Правил є спеціальною нормою, яка регулює порядок розрахунку споживачами, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, за послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку.

Відповідачу проведено нарахування за опалення місць загального користування та утрати теплової енергії трубопроводами, розташованим у будинку.

Підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку.

Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, він зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами.

Висновок суду базується на висновках Верховного Суду, висловлених у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 357/4664/16-ц.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановоюКабінету Міністрів України 21 серпня 2019 року № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Методики загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Згідно пункту 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень (пункт 8 розділу V Методики).

Як було установлено судом квартиру відповідача було відключено від мережі централізованого опалення.

З огляду на вищевказані положення законодавства, для квартир з індивідуальним опаленням нарахування витрат на теплову енергію здійснюється за транзитні ділянки трубопроводів та за загальнобудинкові потреби (забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення).

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18 вказав, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

З цих підстав суд не приймає викладені у відзиві заперечення сторони відповідача про відсутність отриманих послуг з централізованого опалення у місцях загального користування та обов`язку їх оплачувати, оскільки відповідне нарахування плати проводиться за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, які розподіляються рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення.

З огляду на вищезазначені обставини, суд уважає, що позивачем нарахування за послугу з постачання теплової енергії здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи відповідача щодо не укладення жодного договору щодо надання послуг теплопостачання, суд відхиляє з огляд у на те, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду від 22.12.2023 року у справі №607/2611/22).

Крім цього позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заявлено вимогу про стягнення трьох процентів та інфляційних втрат за період з січня 2024 року по лютого 2025 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).

Тобто на дані правовідносини також поширюється норма статті 625 ЦК України, а тому позивач має законне право на стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Суд покладає в основу рішення розрахунок наданий позивачем, оскільки він не спростований відповідачем.

Так, стягненню підлягають 490,72 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 34, 13 грн.

Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, шляхом стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору в сумі 3028 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги постачання теплової енергії з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних у сумі 6196, 86 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» сплачений судовий збір по 1514 грн. з кожного.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін у справі:

позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місце знаходження 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, Р/рахунок № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЗКПО 03338030.

відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Суддя Олена Шевська