Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №280/5346/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/5346/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністрества юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2025 в адміністративній справі №280/5346/25 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністрества юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 24.05.2022.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 24.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, передбаченої ч. 3 розділу І Порядку та Умов виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25 листопада 2022 року № 5251/5, за період з 24.05.2022 – 31.05.2022, 01.06.2022 – 30.06.2022, 01.07.2022 – 06.07.2022.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової виплати за безпосередню участь у бойових діях, яка передбачена Порядком та Умовами виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25 листопада 2022 року № 5251/5, за період з 24.05.2022 – 31.05.2022, 01.06.2022 – 30.06.2022, 01.07.2022 – 06.07.2022.

Визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 29.01.2020 по 19.07.2022 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №928-ХІІ станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 19.07.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №928-ХІІ станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по день фактичної виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що при звільненні відповідачем не було виплачено всю суму додаткової виплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) за період з 24.02.2022 по 24.05.2022 в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а також взагалі не виплачено заборгованість з додаткової винагороди, у зв`язку із тим, що позивач брав участь у бойових діях у період з 24.05.2022 – 31.05.2022, 01.06.2022 – 30.06.2022, 01.07.2022 – 06.07.2022. Позивач, посилаючись на п. 3. розд. 1 Порядку і умов виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25 листопада 2022 року № 5251/5 (далі - Порядок № 5251/5), вважає, що йому не виплачена додаткова винагорода на період дії воєнного стану яка виплачується особовому складу ДКВС, який: бере безпосередню участь у бойових діях, - у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях. Також, всупереч вимогам чинного законодавства, посадовий оклад та оклад за спеціальним званням встановлювались позивачу з розрахунку, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5. Позивач просить позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2025 в адміністративній справі №280/5346/25 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у періоди часу з 24.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 06.07.2022. Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у періоди часу з 24.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 06.07.2022, з урахуванням раніше сплачених сум. Визнано протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 , починаючи з 29.01.2020 по 19.07.2022 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ХІІ станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 19.07.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ХІІ станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та в період, який є предметом спору, виконував завдання, пов`язані із забезпеченням заходів з національної безпеки і оборони та безпосередньою участю у бойових діях.

З матеріалів справи вбачається, що факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у відповідних заходах підтверджений довідкою військової частини НОМЕР_1 № 471/кп від 01 серпня 2022 року.

Зазначеною довідкою підтверджено безпосередню участь позивача у відповідних заходах у періоди:

з 24 травня 2022 року по 31 травня 2022 року;

з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року;

з 01 липня 2022 року по 06 липня 2022 року.

Підставою для видачі довідки зазначено відповідний бойовий наказ та рапорти щодо виконання завдань особовим складом.

Таким чином, наявність у позивача права на відповідну додаткову винагороду підтверджена не лише його твердженнями, а належним документальним підтвердженням фактичної участі у відповідних заходах.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин наказу Міністерства юстиції України № 5251/5 колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції фактично не поклав положення зазначеного наказу в основу виникнення права позивача на додаткову винагороду.

Відповідне право позивача на додаткову винагороду випливає безпосередньо з положень постанови № 168 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а накази відповідного міністерства визначали порядок документального підтвердження та реалізації права на відповідні виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 запроваджено додаткову винагороду для визначених у ній категорій осіб на період дії воєнного стану.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 було уточнено механізм виплати такої винагороди, передбачивши її виплату у розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а також визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди встановлюються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Вказані зміни застосовувалися з 24 лютого 2022 року.

Водночас зазначені положення не можуть тлумачитися як такі, що позбавляють особу права на збільшену винагороду у разі документально підтвердженої безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах, якщо така виплата передбачена постановою № 168 та відповідними актами, що регулювали порядок її реалізації.

Саме з урахуванням фактичних обставин проходження служби позивачем та характеру виконуваних ним завдань суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно часу безпосередньої участі у відповідних заходах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що постановою № 1146, яка набрала чинності 18 жовтня 2022 року та застосовувалася з 01 вересня 2022 року, було окремо врегульовано виплату додаткової винагороди до 100 000 грн особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань ДКВС, залученим Головнокомандувачем Збройних Сил України до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ.

Разом із тим сама по собі подальша конкретизація механізму такої виплати не свідчить про відсутність права на відповідну винагороду за попередній період, якщо таке право випливало з редакції постанови № 168, чинної на відповідний час, та було підтверджено належними доказами.

У цій справі визначальним є не дата набрання чинності наказом № 5251/5 чи постановою № 1146, а встановлення факту виконання позивачем у спірні періоди завдань, за які законодавством була передбачена збільшена додаткова винагорода, та належне документальне підтвердження такого факту.

Колегія суддів враховує, що відповідач не заперечує сам факт проходження позивачем служби у спірний період, однак не надав належних і достатніх доказів, які б спростовували відомості, зазначені у довідці військової частини № 471/кп, або підтверджували неправдивість чи недостовірність відомостей щодо безпосередньої участі позивача у відповідних заходах.

Саме по собі посилання відповідача на те, що позивач не був безпосередньо направлений відповідачем до військової частини, не спростовує факту виконання ним відповідних завдань.

Для вирішення цього спору визначальним є фактичне виконання позивачем завдань та їх документальне підтвердження, а не лише формальне оформлення такого залучення безпосередньо відповідачем.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен був належним чином оцінити подані документи та забезпечити реалізацію права позивача на відповідну виплату.

Отже, висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно часу безпосередньої участі у відповідних заходах є обґрунтованим.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що 100 000 грн у цьому випадку не є сумою, яка підлягає виплаті позивачу за кожний із зазначених місяців у повному розмірі.

Суд першої інстанції правильно визначив, що виплата має здійснюватися пропорційно дням безпосередньої участі позивача у відповідних заходах та з урахуванням сум, які вже були виплачені позивачу за відповідні періоди.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив подвійної виплати та фактично визначив належний спосіб відновлення порушеного права позивача.

Щодо перерахунку грошового забезпечення позивача колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первісній редакції розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 до постанови № 704 було внесено зміни, якими відповідну розрахункову величину фактично було прив`язано до прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року.

Разом з тим положення пункту 6 постанови № 103, яким було змінено пункт 4 постанови № 704, визнано протиправним та нечинним у судовому порядку.

Отже, починаючи з 29 січня 2020 року при визначенні розміру посадових окладів та окладів за спеціальними званнями підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у редакції, яка діяла до внесення відповідних змін.

Відтак розрахунковою величиною для визначення відповідних складових грошового забезпечення є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

У зв`язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача щодо застосування при визначенні відповідних складових грошового забезпечення позивача розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року та зобов`язав провести відповідний перерахунок за період з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування відповідачем фіксованого розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року наведених висновків не спростовують.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

Як встановлено судом, наказом № 161/ОС-2024 від 24 липня 2024 року позивача направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для подальшого проходження служби.

Отже, припинення проходження служби у попередньому органі не є звільненням позивача зі служби у розумінні законодавства, яке регулює виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

За таких обставин правових підстав для задоволення цієї частини позовних вимог не було.

Обґрунтованим є і висновок суду першої інстанції щодо передчасності вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки на час розгляду справи остаточний розмір належних позивачу сум грошового забезпечення підлягає визначенню за результатами проведення відповідачем відповідного перерахунку.

Отже, після визначення конкретної суми недоплаченого грошового забезпечення та встановлення наявності інших передбачених законом умов позивач не позбавлений права на вирішення питання щодо компенсації втрати частини доходів у встановленому законом порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень відповідача, оскільки суд не здійснював самостійного розрахунку конкретних сум грошового забезпечення чи додаткової винагороди, а визначив спосіб відновлення порушеного права шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення та забезпечує ефективне поновлення прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до незгоди відповідача з оцінкою судом першої інстанції доказів та правовою оцінкою встановлених обставин, однак не містять належного спростування висновків суду.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції -залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2025 в адміністративній справі №280/5346/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов