Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №932/1947/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 рокум.Дніпросправа № 932/1947/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року у справі № 932/1947/24 (суддя Потоцька С.С.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної вимоги просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 25.02.2024 серії ЕНА № 1519373 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст.122 КУпАП та закрити справу;

- взнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень – Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області щодо спрямування оспорюваної постанови ЕНА 1519373 віл 25.02.24 під час судового оскарження до примусового виконання, а також обчислення термінів на добровільну сплату під час судового оскарження та неправомірним застосування подвійного розміру штрафу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25.02.24 приблизно о 11-49 год. він рухався по м.Дніпро на автомобілі Ніссан НОМЕР_1 повз будівлю Дніпровського апеляційного суду по вул. Харківській і виконав поворот ліворуч на вул. Королеви Єлізавети ІІ і продовжив рух лівою смугою, далі на перехресті вул. Королеви Єлізавети ІІ та вул. Миронова його зупинили співробітники патрульної поліції та винесли оспорювану постанову. Позивач зазначає, рухаючись з вулиці Харківської на вул. Єлизавети II він керувався сигналами світлофора, будь-які знаки, що забороняють лівий поворот або в`їзд на смугу відсутні. Крім того, вул. Єлизавети II має декілька смуг для руху транспорту, в т.ч. для маршрутних транспортних засобів; та по вул. Єлизавети II відсутня дорожня розмітка між вулиця Харківської та Міронова. Позивач наголошує, що він рухався лівою смугою; а на перехресті вулиць Харківської та Єлизавети II здійснюються будівельні роботи, на смузі для руху маршрутних транспортних засобів встановлена тимчасова перешкода – будівельний паркан, дорожні знаки розмішені на паркані, а частина на узбіччі вулиці – на території будівельного майданчику огородженого парканом, в тому числі знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів». Дія знаку 5.11 ПДР поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини. Також позивач вказує, що оскаржував спірну постанову в адміністративному порядку, проте йому відмовлено у скасуванні постанови.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невірну оцінку доказів, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що огляд з камер безпечного міста та видимість знаків не можна порівнювати з оглядом з дороги від безпосередніх учасників руху, тому твердження, що знак розташований за парканом на території будівельного майданчику, що «встановлений з дотриманням правил дорожнього руху» є необґрунтованим. Зазначає, що порушення норм КАС України, відповідач не направив йому відзив на позовну заяву. Звертає увагу на факт невірно визначеного поліцейським дорожнього знаку в оскарженій постанові. Також вказує, що судом першої інстанції не розглянуте питання протиправних дій відповідача щодо притягнення позивача за оскарженою постановою до відповідальності.

Департаментом патрульної поліції подано відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві зауважує, що судом першої інстанції було досліджено відеозаписи з місця події, які містять докази порушення позивачем ПДР, та надано їм належну оцінку. Також, надано копію списку рекомендованих поштових відправлень № 201 від 08.04.2024 на підтвердження направлення копії відзиву на позовну заяву позивачу на його поштову адресу. Вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Позивач надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що правова позиція відповідача заснована на вибірковому тлумаченні норм права, ігнорування фактів та поданих доказів.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.02.2024 поліцейським 1 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Гадючка Д.О. винесено постанову серії ЕНА № 1519373, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою ст.122 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу 680 грн..

За фабулою постанови 25.02.2024 о 11-49 год. м. Дніпро, вул. Глинки, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ніссан НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 5.8, чим порушив п.17.1 ПДР.

26.02.24 ОСОБА_1 подав до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області заяву про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

За результатами розгляду скарги про скасування постанови від 25.02.2024 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області листом від 29.02.2024 відмовило у задоволенні скарги.

Позивач, вважаючи постанову від 25.02.2024 серії ЕНА № 1519373 про застосування до нього адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з позовом про її скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову у повному обсязі, вказав, що факт вчинення правопорушення доведено наявними та допустимим доказами, підстави для скасування правомірної постанови відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі ст. 222 КУАП органи Національної поліції розглядають справи, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху, зокрема, частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.

Відповідно до частини третьої ст.122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст.245 КУАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками (п. 8.1 Правил дорожнього руху).

Згідно з п. 17.1. Правил дорожнього руху на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.

Знак 5.8 Розділу 33 Правил дорожнього руху означає "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів". Дорога, на якій рух транспортних засобів здійснюється за встановленим маршрутом по спеціально відведеній смузі назустріч загальному потоку транспортних засобів.

Знак 5.11 Правил дорожнього руху означає «Знак застосовується для позначення смуги, що призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини».

Відповідно до положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надані відеозаписи з боді-камери, а також запис з системи «Безпечне місто».

Зазначені відеозаписи були досліджені судом першої інстанції, та встановлено факт руху транспортного засобу NISSAN NOTE, днз НОМЕР_1 , на перехресті вул.Харківська та вул. Королеви Елизавети ІІ у м. Дніпро, при цьому, водій здійснив поворот ліворуч з вул.Харківська на вул. Королеви Елизавети ІІ, де діє знак 5.11 ПДР України.

Позивач не спростовує зазначені обставини.

Слід зазначити, що у постанові від 25.02.2024 помилково зазначений номер дорожнього знаку як « 5.8». Проте як встановлено під час розгляду, фактично на перехресті вул. Харківської та вул. Королеви Єлізавети ІІ встановлений знак 5.11.

Поліцейськими під час винесення постанови зазначалося про порушення знаку 5.11. Позивач також не оспорював цей факт. Колегія суддів зазначає, що при встановлених обставинах помилковість номеру знаку не впливає на суть правопорушення.

Доводи позивача щодо зазначення у постанові колишньої назви вулиці Королеви Єлізавети ІІ (вул. Глинки) також не спростовує факт вчинення ним правопорушення.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В спірному випадку суду не було надано доказів та не наведено доводів, які б викликали сумніви або вказували на суперечності в обставинах встановлених судом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Підстави для скасування оскарженої позивачем постанови відсутні.

Щодо твердження позивача про не направлення на його адресу копії відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

До відзиву Департаментом патрульної поліції долучено копію списку рекомендованих поштових відправлень № 201 від 08.04.2024 в підтвердження направлення копії відзиву на позовну заяву позивачу на його поштову адресу, вказану при поданні позовної заяви.

Також надано фото конверту, який повернувся до адресата у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Слід зазначити, що адреса, яка була вказана на конверті повністю співпадає с тою, яку ОСОБА_1 вказав і при поданні апеляційної скарги.

Щодо вимог про визнання протиправними дій, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, крім іншого, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Наведена вище правова норма за своїм змістом є загальною і встановлює можливі способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб, які звернулись до суду за таким захистом.

Водночас, КАС України містить норму, якою врегульовані особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України. за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, ч. 3 ст. 286 КАС України порівняно з ч. 1 ст. 5 КАС України є спеціальною нормою, оскільки єдиний предмет її регулювання полягає у встановленні можливих способів судового захисту в окремо визначеній категорії справ – справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Крім того, така ж спеціальна норма міститься у ст. 293 КУпАП, якою встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не

було посилено.

При цьому, наведений у вказаних вище нормах перелік можливих способів судового захисту є вичерпним. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів (змістовний принцип застосування правових норм).

Отже, спеціальними нормами чинного законодавства встановлені певні обмеження щодо способу судового захисту, який може бути застосовано судом саме у цій категорії справ.

Відтак, вимоги щодо визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції не можуть бути задоволені під час розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч.3 ст.272, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року у справі № 932/1947/24 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак