Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №340/7637/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокусправа 340/7637/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 (суддя Кармазина Т.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання провести службове розслідування та надати довідку про обставини травми

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.11.2025 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення службового розслідування відносно травм 30.06.2023, 08.09.2023, 26.01.2024, 28.06.2023 у передбачений чинним законодавством строк та не видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008;

- зобов`язати провести службове розслідування відносно поранення 30.06.2023, 08.09.2023, 26.01.2024, 28.06.2023, та надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що згідно з первинними медичними картками форми №100 та виписками з медичних карток стаціонарного хворого у позивача діагностовано саме захворювання (ішемічна хвороба серця, стенокардія, кардіосклероз, атеросклероз аорти та вінцевих артерій, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертонічний криз), а не травми. Травма та захворювання є різними за своєю природою станами. Поява (загострення) захворювань не є підтвердженням настання нещасного випадку у розумінні Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №332 від 27.10.2021, а за відсутності події нещасного випадку у відповідача не виникло обов`язку призначати та проводити службове розслідування і, як наслідок, видавати довідку про обставини травми.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції неправильно визначив юридичну природу службового розслідування, оскільки саме розслідування є тією процедурою, яка встановлює факт настання нещасного випадку, його причини та зв`язок із виконанням обов`язків військової служби, а тому проведення розслідування передує встановленню такого факту, а не навпаки. Вважає, що суд застосував логічно суперечливу аргументацію, поклавши на позивача обов`язок довести обставини, які мають встановлюватися в межах розслідування. Формальне розмежування понять «травма» та «захворювання» не враховує можливості виникнення захворювань під впливом небезпечних, шкідливих та психоемоційних факторів служби. Ненаправлення закладом охорони здоров`я повідомлення за формою ПЗВ-2 не залежить від волевиявлення позивача та не може обмежувати його прав.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 2024 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач у періоди з 13.12.2022 по 22.01.2023, з 30.04.2023 по 22.05.2023, з 18.06.2023 по 29.06.2023, з 23.07.2023 по 08.08.2023, з 25.08.2023 по 08.09.2023, з 28.09.2023 по 06.11.2023 брав безпосередню участь у зазначених заходах, перебуваючи в районах м. Бахмут Донецької області та м. Куп`янськ Харківської області.

Згідно з первинними медичними картками форми №100 та виписками з медичних карток стаціонарного хворого позивачу встановлено діагнози: 28.06.2023, 30.06.2023 - ішемічна хвороба серця, стенокардія, кардіосклероз, атеросклероз аорти, вінцевих артерій, гіпертонічна хвороба ІІ ст.; 08.09.2023 - стенокардія, кардіосклероз, атеросклероз аорти, вінцевих артерій, гіпертонічна хвороба ІІ ст.; 26.01.2024 - гіпертонічний криз.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2025 №625 за результатами медичного огляду позивачу встановлено діагнози: посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний тип, стійкий помірно виражений (F43); порушення ритму по типу пароксизмальних суправентрикулярних тахікардій (І49); поширений остеохондроз хребта, кила L5-S1 міжхребцевого диска з больовим синдромом та помірним порушенням функції (М42, М51); хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість із середнім порушенням слуху (Н90); ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз (І25), - щодо яких комісією прийнято постанову про те, що ці захворювання пов`язані з проходженням військової служби. Водночас щодо гіпертонічної хвороби ІІ ст., хронічної вертеброгенної люмбалгії у стадії ремісії (М54), простого короткозорого астигматизму (Н52) та аномальної трихромазії (Н53) комісією прийнято постанову про те, що ці захворювання не пов`язані з проходженням військової служби. Зазначена довідка позивачем в установленому порядку не оскаржувалася та є чинною.

Представник позивача 02.04.2025 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом щодо надання копій довідок про обставини травми за формою додатка 5 до Положення № 402 стосовно травм, отриманих позивачем за весь період військової служби, на що листом №2361 від 03.05.2025 військова частина повідомила, що позивач за час проходження служби травм, поранень, контузій не отримував, довідка про обставини травми не видавалася.

Представником позивача 09.05.2025 подано до Військової частини НОМЕР_1 про проведення службового розслідування та оформлення довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва).

Листом №4533/11/2025/3969 від 12.07.2025 відповідач відмовив у проведенні службового розслідування та видачі відповідної довідки, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), та Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № 1667/37289 (далі - Інструкція № 332).

Відповідно до пункту 1.2 Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, «установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям».

Главою 21 розділу ІІ Положення №402 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) зі службою у Збройних Силах України. При цьому пункт 21.5 Положення №402 чітко розмежовує формулювання постанов ВЛК щодо причинного зв`язку поранень (контузій, травм, каліцтв), з одного боку, та щодо причинного зв`язку захворювань - з іншого, зокрема підпункт «д» передбачає формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», а підпункт «є» - «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Відповідно до пункту 21.7 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою НВ-2 чи в Акті про нещасний випадок за формою НВ-3, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми.

Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що саме на підставі наказу командира військової частини, виданого за результатами розслідування та затвердження актів за формами НВ-2 і НВ-3, «складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Наведене свідчить, що видача довідки про обставини травми не є самостійною дією командира військової частини, а є завершальним етапом чітко визначеної процедури, передумовою якої є настання події нещасного випадку та проведення відповідного розслідування.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться «у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха... які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше».

Абзацом другим пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що «до гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу на військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання)».

Розслідування ж причин виникнення хронічних професійних захворювань здійснюється у порядку, передбаченому розділом VI Інструкції №332, і, відповідно до пунктів 5 та 6 цього розділу, проводиться командиром військової частини після отримання повідомлення про профзахворювання (отруєння) за формою ПЗВ-2, яке складається начальником закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання згідно з Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року №1662.

Отже, ані розділ ІІ, ані розділ VI Інструкції № 332 не передбачають обов`язку командира військової частини призначати розслідування у зв`язку з виявленням у військовослужбовця загального (не професійного) захворювання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що травма та захворювання за своєю природою є різними станами: травма являє собою порушення анатомічної цілісності або функцій тканин чи органів тіла (або психічний розлад), спричинене зовнішнім одномоментним шкідливим впливом, тоді як захворювання - це патологічний процес, що розвивається поступово або має внутрішню природу. Такий підхід узгоджується і зі структурою Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Десятого перегляду, у якій травми, отруєння та інші наслідки дії зовнішніх причин виокремлено у ХІХ клас (S00-T98).

З матеріалів справи вбачається, що 28.06.2023, 30.06.2023, 08.09.2023 та 26.01.2024 позивачу надавалася медична допомога у зв`язку із захворюваннями серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, стенокардія, кардіосклероз, атеросклероз аорти та вінцевих артерій, гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз), а не у зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом. Жодного медичного документа, який би фіксував факт зовнішнього травмуючого впливу на організм позивача у зазначені дати, матеріали справи не містять. Відсутні також і дані про те, що ці захворювання виникли внаслідок одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного чи хімічного характеру, тобто є гострими професійними захворюваннями у розумінні Інструкції №332.

Більше того, причинний зв`язок наявних у позивача захворювань зі службою вже був предметом розгляду уповноваженого органу - військово-лікарської комісії, яка довідкою №625 від 19.02.2025 щодо переважної більшості діагнозів прийняла постанову про їх зв`язок із проходженням військової служби. Зазначена постанова ВЛК позивачем не оскаржувалася, є чинною, а тому доводи про необґрунтованість висновків комісії щодо окремих діагнозів правильно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки перевірка обґрунтованості постанови ВЛК виходить за межі предмета цього спору.

Щодо доводу апеляційної скарги про те, що саме службове розслідування є процедурою встановлення факту нещасного випадку, а тому воно має передувати висновку про його відсутність, колегія суддів зазначає наступне.

Проведення розслідування дійсно спрямоване на з`ясування обставин, причин та зв`язку події з виконанням обов`язків військової служби. Водночас обов`язковою передумовою призначення такого розслідування є наявність самої події - обмеженої в часі події або раптового впливу небезпечного фактора чи середовища, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, про що відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу ІІ Інструкції №332 командир військової частини повідомляється потерпілим, безпосереднім командиром або закладом охорони здоров`я. Розслідування не є засобом ретроспективного відшукання невідомої події; воно є реакцією на подію, ознаки якої зафіксовані документально. У цій справі медична документація фіксує не подію травмування, а факт звернення за медичною допомогою у зв`язку із загостренням хронічних захворювань, що виключає застосування процедури, передбаченої розділом ІІ Інструкції №332. Відтак висновок суду першої інстанції не є логічно суперечливим, як про це стверджує апелянт, а ґрунтується на правильному розумінні предмета регулювання Інструкції №332.

Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про те, що ненаправлення повідомлення за формою ПЗВ-2 не може обмежувати прав позивача. Повідомлення за формою ПЗВ-2 складається лише після встановлення остаточного діагнозу професійного захворювання згідно з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1662, чого у цій справі не відбулося. Жодних доказів того, що позивачу встановлювався діагноз професійного захворювання, матеріали справи не містять. Отже, ненаправлення такого повідомлення є наслідком відсутності відповідного діагнозу, а не наслідком неналежного виконання обов`язків посадовими особами.

Стосовно посилань апелянта на частину 2 статті 77 КАС України колегія суддів зауважує, що покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку доказування правомірності своєї бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку, передбаченого частиною 1 статті 77 КАС України, довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема факт настання події, з якою закон пов`язує виникнення у відповідача обов`язку вчинити відповідні дії. Відповідач, натомість, надав пояснення та документи, які підтверджують, що подія нещасного випадку з позивачем не фіксувалася, а стан його здоров`я кваліфіковано медичними документами як захворювання.

Щодо посилань апелянта на судові рішення у справах №580/1282/25, №420/32414/24 та №560/15783/25 колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені апелянтом рішення ухвалені судами першої інстанції та не містять висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, а тому не є обов`язковими для суду в розумінні наведеної норми. Крім того, як обґрунтовано зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, предметом спору у зазначених справах були обставини отримання військовослужбовцями саме травм (поранень), що свідчить про неподібність фактичних обставин та правовідносин у порівнянні з цією справою, в якій медичною документацією зафіксовано виключно захворювання.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності події нещасного випадку у розумінні Інструкції №332 у Військової частини НОМЕР_1 не виникло обов`язку призначати та проводити службове розслідування, а відтак і обов`язку видавати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою додатка 5 до Положення №402, у зв`язку з чим бездіяльність відповідача не може бути визнана протиправною.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 08.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко