Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №160/18048/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокусправа 160/18048/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання захворювання пов`язаним із захистом батьківщини

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.06.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить:

- визнати незаконним протокол №2025-0304-0945 від 04.03.2025 щодо залишення без змін постанови про причинний зв`язок захворювань за свідоцтвом про хворобу військово лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №1809;

- зобов`язати скасувати постанову про причинний зв`язок захворювань за свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №1809 та визнати: “Цукровий діабет І тип, тяжкого ступеню, в стадії субкомпенсації. Діабетична полінеропатія сенсо-моторна форма, діабетична гепатопатія. Діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок, хронічна ішемія 1 ст. нижніх кінцівок, Захворювання, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини”.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що Центральна військово-лікарська комісія є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, уповноваженим розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати та контролювати постанови будь-якої військово-лікарської комісії, а питання визначення наявності чи відсутності певного діагнозу, ступеня придатності до військової служби та причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, які суд не вправі перебирати на себе. Розглядаючи спори щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких, і за результатами розгляду справи порушення відповідачем процедури перегляду постанови ВЛК, оформленої свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №1809, не встановлено..

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать Положенню про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008. Зазначає, що позивач не звертався до суду з вимогами щодо визначення наявності або відсутності певного діагнозу та ступеня придатності до військової служби, а оскаржує виключно встановлений причинний зв`язок захворювань, перевірка законності якого не потребує спеціальних знань у медичній сфері. Вважає, що судом першої інстанції неналежно досліджено надані ним докази, які, на його думку, підтверджують виникнення захворювання саме у період безпосередньої участі у заходах із захисту Батьківщини.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 30.09.2022 на виконання вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» до військової частини НОМЕР_2 .

Військову службу у військовій частині НОМЕР_2 позивач проходив у період з 30.09.2022 по 01.11.2023, надалі був переведений до військової частини НОМЕР_3 , де проходив службу з 02.11.2023 по 27.12.2023, а 28.12.2023 переведений до військової частини НОМЕР_4 , наказом командира якої (по стройовій частині) зарахований до списків особового складу та призначений на посаду водія.

Згідно з відомостями військового квитка, 26.09.2022 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний придатним до військової служби.

Внаслідок погіршення стану здоров`я 23.01.2024 позивач був госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня № 2» Харківської міської ради, де перебував на лікуванні до 02.02.2024, з діагнозом: «Цукровий діабет 1 тип, середньої важкості, стадія декомпенсації. Діабетична полінеропатія нижніх кінцівок, хронічна сенсо-моторна форма. Дисметаболічна дисліпідемія. Стан після часткової резекції підшлункової залози».

Позивач 15.02.2024 госпіталізований до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», де йому діагностовано: «Цукровий діабет І тип, середнього ступеню важкості, в стадії декомпенсації при надходженні, субкомпенсований при виписці. Діабетична полінейропатія сенсо-моторна форма. Діабетична гепатопатія. Діабетична мікроангіопатія н/к, хронічна ішемія 1 ст. нижніх кінцівок. Хронічний мезотимпаніт, стадія загострення».

За направленням командира військової частини НОМЕР_4 позивач 28.02.2024 спрямований до госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 .

Військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 складено свідоцтво про хворобу №1809 від 22.04.2024, затверджене 20 регіональною військово-лікарською комісією, яким за результатами медичного огляду встановлено: «Цукровий діабет І тип, тяжкого ступеню, в стадії субкомпенсації. Діабетична полінеропатія сенсо-моторна форма, діабетична гепатопатія. Діабетична мікроангіопатія нижніх кінцівок, хронічна ішемія 1 ст. нижніх кінцівок. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі ст. 13 «Д» графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців».

Не погодившись із зазначеною постановою в частині встановлення причинного зв`язку захворювання, позивач звернувся зі скаргою до 20 Регіональної військово-лікарської комісії.

Протоколом 20 Регіональної військово-лікарської комісії №3717 від 08.10.2024 визначено, що постанова про причинний зв`язок захворювання у свідоцтві про хворобу військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №1809 прийнята обґрунтовано, підстав для її відміни, скасування або прийняття іншої постанови немає.

Позивач 22.10.2024 звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України. Листом від 20.11.2024 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила про необхідність надання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (додаток 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014), з усіма періодами перебування позивача в зоні бойових дій.

На виконання зазначеного позивачем надано витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2023 №43 та від 15.04.2023 №94 про вибуття в райони виконання завдань та виведення з них (періоди з 17.02.2023 по 09.03.2023 та з 15.04.2023 по 18.08.2023), довідку командира військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2024 №560 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у період з 26.01.2023 по 09.03.2023, а також витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_4 від 29.12.2023 №1024 про вибуття в район виконання завдань та від 22.01.2024 № 67 про вибуття з району виконання завдань на лікування.

Протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №2025-0304-0945 від 04.03.2025 визначено: «За результатами надісланих адвокатом копій медичних документів ОСОБА_1 повідомляється, що будь яких інших документів, які б послужили підставою для відміни, скасування, чи прийняття іншої постанови щодо встановлення причинного зв`язку його захворювання до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України не надано. Ураховуючи вищезазначене, постанова за протоколом засідання 20 РВЛК №3717 від 08.10.2024 прийнята обґрунтовано, згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402».

Вважаючи зазначений протокол протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 1 статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі), які приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія; ВЛК регіону.

Відповідно до пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. ЦВЛК, зокрема, має право запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України та лікарів-спеціалістів, а також розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (ЛЛК) Збройних Сил України. Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) визначений главою 21 розділу ІІ Положення № 402. Так, згідно з пунктом 21.1 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Відповідно до пункту 21.2 цієї глави причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Підпунктом «ґ» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 передбачено прийняття постанови у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», «якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».

Відповідно до пункту 21.32 Положення №402 постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється: на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК; на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв). У складних випадках розгляд постанов про причинний зв`язок захворювань проводиться ЦВЛК із залученням, за необхідності, головних медичних спеціалістів Міністерства оборони України, Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України та інших фахівців за їх згодою.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі незгоди з висновком ВЛК щодо причинного зв`язку захворювання особа має право звернутися до штатної ВЛК, а надалі - до ЦВЛК для перегляду відповідної постанови, чим позивач і скористався. Водночас установлення самого причинного зв`язку захворювання з проходженням військової служби або із захистом Батьківщини становить виключну компетенцію військово-лікарської комісії, яка приймає відповідну постанову колегіально на підставі оцінки медичних та військово-облікових документів.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу. Отже, питання визначення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Колегія суддів враховує, що згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду. У постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 Верховний Суд зазначив, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16, від 26 лютого 2025 року у справі №240/13173/22 та від 16 квітня 2025 року у справі №160/31586/23, які стосуються подібних правовідносин, а саме: суд вправі перевірити законність рішення ВЛК лише в межах дотримання процедури його прийняття та не може здійснювати власну оцінку підставності певного висновку, у тому числі щодо періоду виникнення захворювань.

В апеляційній скарзі скаржник наполягає, що він не оспорює ні діагноз, ні ступінь придатності до військової служби, а оскаржує виключно причинний зв`язок захворювань, перевірка якого, на його переконання, не потребує спеціальних знань у медичній сфері.

Колегія суддів вважає такі доводи помилковими з огляду на таке.

Установлення причинного зв`язку захворювання у формулюванні, передбаченому підпунктом «ґ» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, вимагає не лише констатації факту перебування військовослужбовця в районах виконання завдань у відповідні періоди, а й вирішення медичного за своєю суттю питання - чи виникло захворювання саме у ці періоди, або ж чи досягло раніше виникле захворювання у ці періоди такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності до військової служби. Відповідь на таке питання потребує етіопатогенетичної оцінки характеру, початку та динаміки розвитку діагностованих захворювань, що належить до виключної компетенції лікарів-спеціалістів, які входять до складу військово-лікарської комісії. Отже, вимога апелянта фактично спрямована на зобов`язання суду власними силами оцінити медичні дані та зобов`язати відповідача прийняти єдине визначене позивачем формулювання постанови, що виходить за межі повноважень адміністративного суду та суперечить наведеним висновкам Верховного Суду.

Колегія суддів також зважає на те, що позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі не наводить обставин, які б свідчили про порушення відповідачем процедури розгляду його звернення. Матеріали справи підтверджують, що ЦВЛК звернення позивача прийняла до розгляду, листом від 20.11.2024 витребувала додаткові документи, необхідні для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, забезпечила позивачеві можливість надати такі документи, розглянула надіслані адвокатом копії медичних документів та за результатами колегіального засідання прийняла постанову, оформлену протоколом №2025-0304-0945 від 04.03.2025, з викладенням мотивів прийнятого рішення. Судовим розглядом не встановлено обставин, що ЦВЛК відмовила у прийнятті від позивача медичної чи військово-облікової документації, яка залучена до матеріалів справи, або що під час засідання такі документи не були розглянуті чи їм не надана оцінка.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушень процедури перегляду постанови про причинний зв`язок захворювань за свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 № 1809 з боку відповідача не встановлено, а оскаржуваний протокол ЦВЛК від 04.03.2025 № 2025-0304-0945 прийнятий уповноваженим органом у межах наданих йому Положенням № 402 повноважень.

Доводи апелянта про те, що на час призову він був визнаний придатним до військової служби і не мав захворювань, а погіршення стану здоров`я настало після участі у заходах із забезпечення оборони України, колегія суддів не може визнати достатніми для задоволення позову, оскільки встановлення хронології та етіології розвитку захворювання, як зазначено вище, є предметом військово-лікарської експертизи, а не судової оцінки. Наявність у позивача статусу учасника бойових дій та документів про перебування в районах виконання завдань сама собою не спричиняє автоматичного обов`язку ВЛК прийняти постанову у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», оскільки таке формулювання застосовується за умови встановлення комісією зв`язку виникнення (або досягнення відповідного розвитку) захворювання саме з цими періодами.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 08.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова