Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №160/34584/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/34584/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі № 160/34584/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належних йому сум грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року із застосуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідні роки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснити відповідні виплати інших складових грошового забезпечення

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням строку звернення до суду. Позивачу запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску та відповідними доказами.

Оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем у встановлений судом строк виконані не були, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що про порушення свого права позивач дізнався після отримання листа військової частини від 11 вересня 2025 року, наданого у відповідь на звернення представника позивача. У цьому листі відповідач повідомив, що під час розрахунку грошового забезпечення застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року, у розмірі 1762,00 грн. Апелянт вважає, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву, не надавши належної оцінки обставинам, з якими позивач пов`язує момент обізнаності про порушення свого права, та рішенню Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас визначення строку звернення до суду у спорах щодо виплати грошового забезпечення потребує врахування характеру спірних правовідносин, змісту заявлених вимог та спеціальних норм законодавства, які регулюють відповідні виплати.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано неконституційною частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. У цій частині відповідне положення втратило чинність із дня ухвалення зазначеного рішення.

Отже, станом на 09 січня 2026 року, коли суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу, зазначене рішення Конституційного Суду України вже було ухвалене та підлягало врахуванню під час вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду.

Разом із тим рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 не скасувало положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якими врегульовано строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Тому в разі встановлення обставин звільнення позивача суд має з`ясувати, чи поширюється зазначена норма на спірні правовідносини, та визначити момент початку перебігу відповідного строку з урахуванням установлених обставин.

При цьому саме по собі посилання позивача на отримання листа відповідача від 11 вересня 2025 року не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи отримував позивач раніше документи, які містили відомості про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, та чи мають такі документи значення для визначення строку звернення до суду.

Водночас для вирішення питання про повернення позовної заяви суд першої інстанції мав належним чином визначити застосовний до спірних правовідносин строк звернення до суду, установити обставини, необхідні для його обчислення, та врахувати правові наслідки рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025.

Саме по собі невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не є достатньою підставою для повернення позову без попереднього з`ясування того, чи існував у позивача обов`язок подавати заяву про поновлення строку звернення до суду з огляду на характер заявлених вимог та застосовне правове регулювання.

З матеріалів, наведених в оскаржуваній ухвалі та апеляційній скарзі, не вбачається, що суд першої інстанції належним чином розмежував вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період проходження військової служби та можливі вимоги щодо виплати сум, належних при звільненні, а також з`ясував обставини, необхідні для застосування відповідного строку звернення до суду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є передчасним.

Колегія суддів наголошує, що скасування оскаржуваної ухвали не означає встановлення факту дотримання позивачем строку звернення до суду та не вирішує наперед питання про наявність підстав для його поновлення. Під час вирішення питання про відкриття провадження суду першої інстанції необхідно належним чином установити обставини, які мають значення для визначення застосовного строку, надати оцінку відповідним доказам та вирішити питання про процесуальні наслідки його дотримання або пропуску.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 09 січня 2026 року постановлена передчасно, у зв`язку із чим підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 243, 248, 308, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі № 160/34584/25 скасувати.

Справу № 160/34584/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун