Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/6427/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/6427/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., по справі № 520/6427/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 2041540006803 від 12.12.2024р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком (зі зниженням пенсійного віку) відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», період роботи в з 01.04.1990 по 04.03.1995 на посаді робітника будівельної бригади радгоспу «Більський», та призначити і виплатити ОСОБА_1 починаючи з 15.04.2024 року пенсію за віком (зі зниженням пенсійного віку) відповідно до положень ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- стягнути з відповідачів на користь позивача всі судові витрати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі № 520/6427/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 2041540006803 від 12.12.2024р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтаській області (вул.Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком (зі зниженням пенсійного віку) відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», період роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995 на посаді робітника будівельної бригади радгоспу «Більський», та повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15.04.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтаській області (вул.Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, подав апеляційну скаргу, яку аргументує неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить ухвалити нове рішення суду, яким скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №520/6427/255, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що згідно з трудовою книжкою від 01.04.1990 НОМЕР_2 до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995, оскільки в даті на прийняття та в даті наказу при прийнятті наявне виправлення. Апелянт вказує, що управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, прийняло рішення від 12.12.2024 № 204150006803 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15 квітня 2024 року позивач звернувся до органів Пенсійною фонду України з приводу призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №204150006803 від 22.04.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №520/15552/24 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійною фонду України в Полтавській області за № 204150006803 від 22.04.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 15.04.2024 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення суду у справі прийнято рішення №204150006803, яким повторно відмовлено у призначенні пенсії.

У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до загального страховою стоку не зараховано періоди роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995 згідно з трудовою книжкою від 01.04.1990 НОМЕР_2 , оскільки в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу наявне виправлення.

Не погодившись з вказаною відмовою пенсійного органу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні відповідного стажу роботи до страхового стажу при призначенні позивачу пенсії.

З метою належного захисту прав позивача суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області врахувати ОСОБА_1 у страховий стаж період роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995 рік згідно з трудовою книжкою від 01.04.1990 НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з дня звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України – 15.04.2024.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом кожного громадянина України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

За приписами п. 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, Закон України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (стаття 1 Закону № 796-XII).

Водночас, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За правилами частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

При цьому, згідно з абзацом 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

За приписами абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Абзацом 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

За змістом примітки до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому, відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

З аналізу викладеного слідує, що обов`язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт роботи або проживання в зоні відчуження.

Водночас, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), який прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II якого, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

- для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачений Порядком №22-1.

З аналізу наведених норм випливає, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи, є довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Водночас, Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встанолюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент заповнення трудової книжки позивача (01.04.1990) була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Приписами пункту 2.3 Інструкції № 162 визначено, що всі записи в трудову книжку про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагородження та заохочення вносяться адміністрацією після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи проводяться охайно, перовою чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього чи фіолетового кольору.

Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, зокрема, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис.

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції № 162, виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

При цьому, з 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі – Інструкція №58).

Приписами пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

З наведеного слідує, що Інструкціями №162 і №58 встановлено відповідний порядок оформлення трудової книжки, внесення до трудової книжки записів про роботу, а також спосіб занесення відомостей про виправлення невірних чи недійсних даних. Здійснення записів у трудовій книжці та внесення виправлень покладено на роботодавця.

Як встановлено судовим розглядом, позивач проживав з 01.01.1986 по 20.02.1995 в селі Новосілки Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується довідкою Держадміністрації Вараська №138 від 02.04.2024 та довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської області від № 247 17.04.2024.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, село Новосілки віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Сторонами у справі не заперечується, що період проживання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 року складає 06 років 08 місяців 06 днів.

15.04.2024 позивач звернувся до органів Пенсійною фонду України з приводу призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №204150006803 від 22.04.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №520/15552/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійною фонду України в Полтавській області № 204150006803 від 22.04.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 15.04.2024 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення суду у справі прийнято рішення №204150006803 від 12.12.2024, яким повторно відмовлено у призначенні пенсії.

У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995 згідно з трудовою книжкою від 01.04.1990 р. НОМЕР_2 , оскільки в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу наявне виправлення.

Колегія суддів вказує, що відповідно до записів у трудовій книжці від 01.04.1990 НОМЕР_2 , з 01.04.1990 по 04.03.1995 позивач працював в радгоспі «Більський» робітником будівельної бригади.

Доказів на підтвердження недостовірності записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачем суду не надано.

При цьому, із вказаних записів трудової книжки вбачається, що в даті прийняття на роботу та в даті наказу про прийняття на роботу наявне виправлення.

Із цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці або архівній довідці.

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 11.11.2020 у справі №677/831/17, від 10.12.2020 у справі №195/851/17, від 31.01.2025 у справі №120/8471/23.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів зазначає, що трудова книжка належить позивачу, у ній містяться необхідні записи, засвідчені роботодавцем, що дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Даний висновок підтверджується правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №336/3067/17, від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17, від 14.11.2023 у справі №620/1534/22, від 12.11.2025 у справі № 160/25181/24.

Водночас, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що трудова книжка позивача містить необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та рішення, на підставі яких позивача прийнято та звільнено з такої роботи.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 2041540006803 від 12.12.2024р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтаській області (вул.Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком (зі зниженням пенсійного віку) відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», період роботи з 01.04.1990 по 04.03.1995 на посаді робітника будівельної бригади радгоспу «Більський», та повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15.04.2024 року про призначення пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.

Згідно з положеннями статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 по справі № 520/6427/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій