Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/14545/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/14545/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/14545/26

за позовом ОСОБА_1

до Печерського районного суду м. Києва

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Печерського районного суду м. Києва (далі – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Печерського районного суду м. Києва, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію від 23 травня 2026 року;

- зобов`язати Печерського районного суду м. Києва надати інформацію на мій запит від 23 травня 2026 року, долучивши копії відповідних документів, щодо виконання вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039 в частині що в томі справи № 757/8675/26-ц містяться матеріали іншої цивільної справи № 757/8640/26, провадження № 2-7289/26, за позовом моїм до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю відповідачів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, що призвело до судової тяганини і порушення мого права доступу до правосуддя, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року;

- надати інформацію, долучивши копію електронного примірника розпорядження про повторний розподіл справи № 757/8640/26 між суддями Печерського районного суду м. Києва.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що після спливу більше ста днів з дня надходження його позовної заяви до Печерського районного суду м. Києва (11.02.2026) у підсистемі «Електронний суд» та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет відсутня будь-яка інформація щодо її розгляду. Крім того, 02.04.2026 з використанням підсистеми «Електронний суд» подано заяву про відвід судді Печерського районного суду м. Києва Гуртової Т.І., у подальшому розгляді цивільної справи №757/8640/26-ц, проте вказана заява була розглянута лише 15.05.2026. При цьому з довідки секретаря судового засідання встановлено, що справа позивача фактично була втрачена. Позивач вказав, що внаслідок протиправних винних дій або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом, цивільна справа №757/8640/26-ц знаходилась з 09.02.2026 без руху у судді Печерського районного суду м. Києва Гуртової Т. І., яка перебуває із суддею Ширант А. А. у тривалих професійних та дружніх взаємовідносинах, чим порушено право доступу до правосуддя. Положенням про автоматизовану систему документообігу суду передбачено внесення до системи електронного примірника розпорядження керівника апарату для повторного автоматизованого розподілу у випадку неможливості продовження розгляду справи, проте вказане розпорядження відсутнє в підсистемі «Електронний суд».

23.05.2026 позивач відповідно до законів України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних» та «Про доступ до публічної інформації» засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу відповідача подав запит, долучивши копії документів щодо виконання вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження в частині того, що матеріали справи за його позовом №757/8640/26 містилися в іншій цивільній справі №757/8675/26-ц, що призвело до судової тяганини та порушення права доступу до правосуддя. У запиті просив надати інформацію із долученням копії електронного примірника розпорядження про повторний розподіл справи №757/8640/26 між суддями Печерського районного суду м.Києва. У порушення вимог статей 14, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, тобто з перевищенням удвічі більше строків розгляду запитів на інформацію, відповідь розпорядником інформації не надана.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 закрито провадження в адміністративній справі № 520/14545/26 за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд першої інстанції виходив з того, що запит на отримання інформації було розглянуто шляхом надання відповіді, у зв`язку з чим права позивача повністю відновлені відповідачем.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративно-го суду від 04.09.2026 у справі №520/14545/26, яка перешкоджає подальшому розгляду справи; повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду; розглянути справу за його відсутності.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача; натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Скаржник зауважує, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про закриття провадження у справі, необґрунтовано пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №990/364/24, в межах якої справу було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Визначальною умовою для застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок виправлення. При цьому ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Звертає увагу, що оскаржувана ухвала не відповідає судовій практиці Верховного Суду, а тому підлягає скасуванню.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

21.09.2026 на адресу суду надійшов відзив Печерського районного суду міста Києва на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що викладені в запиті ОСОБА_1 обставини підлягали перевірці, у зв`язку з чим було призначено службове розслідування, термін проведення якого продовжено до 27.07.2026, за наслідками проведеної перевірки комісією було складено акт від 27.07.2026. Листом суду за вих.№04/2889/2026 від 31.07.2026 було надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 23.05.2026, що отриманий судом 25.05.2026, по суті поставлених питань та надіслано копію розпорядження в.о. керівника апарату суду від 08.06.2026 та копію протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №757/8640/26-ц між суддями. Вказаний лист був надісланий 03.08.2026 на електронну адресу ОСОБА_1 . Таким чином, затримка у наданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 23.05.2026 мала об`єктивні обставини та була пов`язана із проведенням судом службової перевірки для з`ясування всіх обставин, викладених у запиті позивача, необхідністю відібрання пояснень у працівників апарату суду та подальшого надання достовірних даних у відповіді. Відповідач зауважує, що предметом оскарження позивача є саме ненадання відповіді на запит від 23.05.2026, та позивач просив зобов`язати Печерський районний суд м. Києва надати відповідь на останній. Враховуючи, що відповідь на вказаний запит була надана в повному обсязі та останню направлено на адресу позивача, можна дійти висновку про усунення бездіяльності, про що безпосередньо вказано в оскаржуваному судовому рішенні. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Заявлене відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про поновлення строку подачі відзиву колегія суддів вважає необґрунтованим з наступних підстав. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026, якою встановлено учасникам справи десятиденний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, отримано відповідачем 08.09.2026 о 20:04, тому відповідно до вимог частини шостої статті 251 КАС України вказана ухвала вважається отриманою 09.09.2026. Водночас останній день десятиденного строку припадає на вихідний день (19.09.2026), у зв`язку з чим останній день строку подання відзиву є перший після нього робочий день (21.09.2026), тому відповідний строк відповідачем не пропущено.

Оскільки справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та оскаржувана ухвала постановлена в порядку письмового провадження, колегія суддів з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України, за відсутності клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в такому ж порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.05.2026 ОСОБА_1 звернувся на електронну адресу суду із запитом на отримання інформації, в якому просив:

- надати інформацію, долучивши копії відповідних документів, щодо виконання вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039 в частині що в томі справи № 757/8675/26-ц містяться матеріали іншої цивільної справи № 757/8640/26, провадження № 2-7289/26, за позовом моїм до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю відповідачів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, що призвело до судової тяганини і порушення мого права доступу до правосуддя, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року;

- надати інформацію, долучивши копію електронного примірника розпорядження про повторний розподіл справи № 757/8640/26 між суддями Печерського районного суду м. Києва.

У зв`язку з необхідністю перевірки викладених у запиті обставин наказом в.о. голови суду від 27.05.2026 №848-з/2026 призначено службове розслідування. Про його проведення ОСОБА_1 повідомлено листом Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2026 №04/2121/2026, надісланим 10.06.2026 на його електронну адресу, в якому також зазначено, що службове розслідування триватиме до 19.06.2026.

Наказом голови суду від 19.06.2026 №989-з/2026 строк службового розслідування продовжено до 27.07.2026. За результатами службової перевірки 27.07.2026 комісією складено акт.

Листом Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2026 за вих. №04/2889/2026 ОСОБА_1 надано відповідь по суті запиту та направлено копії відповідних документів, зокрема, копію розпорядження в.о. керівника апарату суду від 08.06.2026 та копію протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №757/8640/26-ц між суддями. Указаний лист надіслано 03.08.2026 на електронну адресу ОСОБА_1

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Для застосування наведеної підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.

Сукупність цих фактів є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Висновки щодо застосування вказаної норми права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 800/250/17, від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, від 11.02.2020 у справі № 9901/426/19, від 12.02.2020 у справі № 9901/799/18, від 23.09.2020 у справі № 9901/536/19, від 02.04.2026 у справі № 990/326/25, а також у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/426/19 та від 20.01.2021 у справі № 826/5621/17, від 13.05.2025 у справі № 300/6309/23.

Отже, як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.10.2026 у справі №640/15076/22, у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. Вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Указана норма процесуального закону імперативно зобов`язує суд закрити провадження у справі у випадку, якщо, зокрема, рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом спору, було виправлене самим же суб`єктом його прийняття.

Водночас повинні бути відсутні підстави вважати, що поновити порушене право особи можливо тільки шляхом визнання протиправним такого рішення, незважаючи на виправлення суб`єктом владних повноважень його недоліків.

Повертаючись до обставин цієї справи, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, просив:

визнати протиправною бездіяльність Печерського районного суду м. Києва щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 23 травня 2026 року;

зобов`язати Печерський районний суд м. Києва надати інформацію на мій запит від 23 травня 2026 року, долучивши копії відповідних документів, щодо виконання вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039; а також надати інформацію, долучивши копію електронного примірника розпорядження про повторний розподіл справи № 757/8640/26 між суддями Печерського районного суду м. Києва.

У доводах цього позову зазначено, що у порушення вимог статей 14, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, тобто з перевищенням удвічі більше строків розгляду запитів на інформацію, відповідь розпорядником інформації не надана.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, у зв`язку з необхідністю перевірки викладених у запиті обставин наказом в.о. голови суду від 27.05.2026 №848-з/2026 призначено службове розслідування, про проведення якого ОСОБА_1 було повідомлено листом Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2026 №04/2121/2026, в якому також зазначено, що службове розслідування триватиме до 19.06.2026. Водночас після проведення службового розслідування листом Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2026 за вих. №04/2889/2026 ОСОБА_1 надано відповідь по суті запиту та направлено копії документів, зокрема, копію розпорядження в.о. керівника апарату суду від 08.06.2026 та копію протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №757/8640/26-ц між суддями. Указаний лист надіслано 03.08.2026 на електронну адресу ОСОБА_1 , що апелянтом не спростовано.

Колегія суддів зауважує, що для закриття провадження недостатньо встановити лише вчинення відповідачем дій, спрямованих на усунення порушення. Необхідно перевірити результат таких дій та з`ясувати, чи забезпечено ними повне відновлення права, за захистом якого особа звернулася до суду.

Такий підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2025 у справі №990/364/24 (на яку також посилається апелянт), щодо необхідності повного відновлення прав та інтересів позивача внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відновлення прав позивача на підставі листа Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2026 №04/2121/2026 та долучених до нього документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов`язання надати запитувану інформацію, оскільки таку інформацію було надано відповідачем, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявність яких апелянтом не заперечується, а відтак відсутня необхідність у застосуванні відповідного способу захисту.

Разом з тим, щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит на інформацію колегія суддів зазначає, що позивач в обґрунтування позову посилався на несвоєчасне надання відповіді на запит.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 20 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з частинами першою-третьою статті 23 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» несвоєчасне надання інформації може бути окремим предметом оскарження рішення, дії чи бездіяльності розпорядника інформації.

Наведене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.11.2019 у справі №9901/133/19, відповідно до якої право особи на доступ до публічної інформації передбачає не лише право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання. У силу приписів пункту 5 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI позивач як запитувач інформації, попри фактичне надання відповіді на запит відповідачем, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке заявляє позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом статті 6 Конвенції доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Як ефективний необхідно розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що запитувач інформації навіть після фактичного отримання відповіді на запит має право оскаржити несвоєчасність дій суб`єкта владних повноважень із надання такої інформації.

За таких обставин вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит на інформацію становить самостійний предмет спору, оскільки стосується правомірності дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень у період, коли запит не було розглянуто. Подальше надання інформації саме по собі не виключає необхідності надання судом оцінки правомірності попередньої бездіяльності та не є безумовною підставою для закриття провадження в цій частині позовних вимог.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження в цій справі в частині вимог позову до Печерського районного суду м. Києва про визнання протиправною бездіяльності Печерського районного суду м. Києва, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію від 23 травня 2026 року є помилковим і таким, що зроблений при неправильному застосуванні норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, зважаючи на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції, для правильного вирішення спору визначального значення не мають, а тому колегією суддів не досліджуються.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом пункту 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за вимогами позову ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію від 23 травня 2026 року, допустив порушення норм процесуального права, то оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У частині закриття провадження у справі за вимогами позову ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про зобов`язання вчинити певні дії оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 по справі №520/14545/26 скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Печерського районного суду м. Києва, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію від 23 травня 2026 року.

Справу № 520/14545/26 в цій частині направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 по справі № 520/14545/26 залишити без змін.

Постанова в частині скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Постанова в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко