Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №440/12513/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р.Справа № 440/12513/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, суддя С.С. Бойко, по справі № 440/12513/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2025 №00104390701 Головного управління ДПС у Полтавській області на суму 2380,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2025 №00134430701 Головного управління ДПС у Полтавській області на суму 3542292,13 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що обставини за період з 01.04.2018 по 31.03.2021, які стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вже були предметом документальної планової перевірки ТОВ «АГРО 2012» (акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи № 6040/16-31-07-01-10/38147838 від 10.08.2021), правомірність податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами вказаної перевірки були предметом судового розгляду у справі №440/1752/22.

Втім, Податковий кодекс України не містить жодної норми, яка б передбачала можливість проведення повторної планової перевірки платника податків за той самий період з тих самих підстав.

Щодо незаконності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 та 1 кв. 2025 та штрафних (фінансових) санкцій в частині адміністративного корпусу А-2, загальною площею 370,2 кв.м. апелянт зазначав, що в межах спірних правовідносин податковий орган не довів, що будівля нерухомості – адміністративний корпус А-2, загальною площею 370,2 кв.м за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 44, яка належить позивачу на праві власності, не є будівлею сільськогосподарського призначення та не використовувалась ним для ведення фермерського господарства. Адміністративний корпус А-2, який є складовою частиною об`єкта нерухомості – комплексу будівель та споруд по вул. Хорольська, 44, в м. Миргород Полтавської області, відповідає всім трьом критеріям, необхідним для встановлення пільги зі сплати податку на нерухоме майно. Факт невикористання зазначеної складової частини об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності є необґрунтованим припущенням.

Крім того, позивач зазначав про безпідставне нарахування штрафних санкцій за наслідками розгляду скарги ТОВ "Агро 2012" від 04.08.2025 №93 (вх. ДПС №3294/С/6 від 08.08.2025) до ДПС України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 19.06.2025 по 06.06.2025 фахівцями Головного управління ДПС у Полтавській області була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО 2012» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 31.03.2025, валютного законодавства за період з 01.04.2018 по 31.03.2025, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.05.2012 по 31.03.2025 та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 31.03.2025.

За результатами перевірки складено акт від 13.06.2025 № 8093/16-31-07-01-02/38147838, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14, п.п. 266.1.1 п. 266.1, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.1 п. 266.3, п.п. 266.5.1 п. 266.5, п.п. 266.7.5 п. 266.7, п.п. 266.9.1 п. 266.9, абз. «б» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки па загальну суму 4230554,74 грн., у т.ч., за 2-4 квартал 2018 - 136803,50 грн., 2019 - 910549,85 грн., 2020 - 1112281,38 грн., 2021 - 86388,32 грн., 2022 - 413999,3 грн., 2023 - 426737,74 грн., 2024 - 34169,46 грн., 1 квартал 2025 - 9625,20 грн.; п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині не подання контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацій за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально за 2018 рік - річну, за 2019 рік - річну, за 2019 рік - при набутті права власності па нерухоме майно у березні місяці, за 2019 - при набутті права власності на нерухоме майно у липні місяці, за 2020 рік річну, за 2021 рік - річну, за 2022 - річна, за 2023 - річна, за 2024 річну, за 1 кв. 2025 - річну.

На підставі зазначеного акту перевірки Головне управління ДПС у Полтавській області винесло податкові повідомлення-рішення від 24.07.2025:

- №00104380701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 4385679,6 грн., з яких податкові зобов`язання – 4093751,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 291928,35 грн.;

- №00104390701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2380 грн.

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.07.2025 №00104380701, №00104390701, оскаржив останні в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України.

За наслідками розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" від 04.08.2025 №93 (вх. ДПС №3294/С/6 від 08.08.2025) ДПС України прийнято рішення «Про результати розгляду скарги» №24947/6/99-00-06-03-02-06 від 27.08.2025, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.07.2025 №00104380701 у частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 840737,04 грн. та застосування штрафу у сумі 2650,43 грн., в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

В подальшому на підставі акту перевірки Головного управління ДПС у Полтавській області з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПС України №24947/6/99-00-06-03-02-06 від 27.08.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2025 № 00134430701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 3542292,13 грн., з яких податкові зобов`язання – 3253014,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 289277,92 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірний період не подавались, сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не здійснювалась.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

За приписами підп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

На підставі підп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Пунктом 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/ або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної ради в залежності від місця розташування (зональної) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м.кв. бази оподаткування.

Рішеннями Миргородської міської ради на території міста Миргород визначено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, а саме:

2018 - рішенням 20 сесії 7 скликання від 26 січня 2017 року № 9 Миргородської міської ради Полтавської області «Про затвердження у новій редакції Положення про порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно» визначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр бази оподаткування (2018 - 3723*1% = 37,23 гри.)

2019 - рішенням 38 сесії 7 скликання від 23.06.2018 року №152 Миргородської міської ради Полтавської області «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Миргородської міської ради», ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (4173*1,5% = 62,595 грн.)

2020 - рішенням 45 сесії 7 скликання від 19.06.2019 року №97 Миргородської міської ради Полтавської області «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Миргородської міської ради Полтавської області» на 2020рік, ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (4723*1,5% = 70,845 грн.)

2021 - рішенням 45 сесії 7 скликання від 10.07.2020 року №126 Миргородської міської ради Полтавської області «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Миргородської міської ради Полтавської області», ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (6000*1,3% = 78,00 грн.)

2022 - рішенням сесії 8 скликання від 02.07.2021 року №209 Миргородської міської ради Полтавської області «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Миргородської міської ради Полтавської області», ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2022 року, за 1 кв.метр бази оподаткування (6500*1,3% = 84,50 грн.)

2023 - рішенням 35 сесії 8 скликання від 12.07.2023 року №173 Миргородської міської ради Полтавської області «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Миргородської міської ради Полтавської області», ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2023 року, за 1 кв. метр бази оподаткування (6700*1,3% = 87,10 грн.).

2024 - рішенням 35 сесії 8 скликання від 12.07.2023 року №173 Миргородської міської ради Полтавської області «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Миргородської міської ради Полтавської області», ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2023 року, за 1 кв. метр бази оподаткування (7100*1,3% = 92,3 грн.)

2025 - рішенням 51 сесії 8 скликання від 12.07.2024 року №167 Миргородської міської ради Полтавської області «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Миргородської міської ради Полтавської області», ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1,3 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2023 року, за 1 кв. метр бази оподаткування (8000*1,3% = 104 грн.).

Згідно з пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Із матеріалів справи встановлено, що згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та договорів купівлі - продажу від 25.12.2014, від 16.07.2019, від 29.03.2019 у власності ТОВ «АГРО 2012» перебувають наступні об`єкти нежитлової нерухомості:

- з 25.12.2014 - за адресою м. Миргород про вул. Микиті, б. 17 комплекс будівель з врахуванням добудов площею 4899,4 кв.м. (договір купівлі продажу від 25.12.2014);

- з 16.07.2019 - за адресою вул. Промислова, б. 26 9/100 часток у праві власності на комплекс, будівлі загальною площею 16585,6 кв.м, а саме: 1492,7 кв.м. (договір купівлі продажу від 16.07.2019), 16.07.2019 ТОВ «АГРО 2012» продало згідно договорів купівлі-продажу, а саме: від 16.07.2019 запис № 1559 Споживчому товариству «ПОЛТАЙМ» 1/100 частину комплексу будівель розташованих за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26;

- з 29.03.2019 - за адресою м. Миргород вул. Промислова, б. 26 13/20 часток у праві власності на комплекс, будівлі загальною площею 16585,6 кв.м, а саме: 10780,6 кв.м. (договір купівлі продажу від 29.03.2019), ТОВ «АГРО 2012» продало згідно договорів купівлі-продажу, а саме: від 18.11.2021 запис №1234 з ТОВ «АГРО ТЕРРА ЛТД» 73/100 частин комплексу будівель розташованих за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Промислова, 26;

- з 24.01.2024 - ТОВ «АГРО 2012» прийняло у власність 21/100 частку комплексу нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 44 та складаються з: адміністративний корпус А-2, пл. 370,2 кв.м., елеватор Б-9, пл. 1177,3 кв.м., вузол обліку В-1, пл. 7,2 кв.м., прохідна Г-1, пл. 15,3 кв.м., вагова лабораторія Д-1, пл. 76,3 кв.м., сушка до елеватора ДСП-50 Е-1, пл. 45,9, сушка до елеватора ДСП-32 Ж-2, пл. 101,4 кв.м., сепараторна 3-2, пл. 58,4 кв.м., трансформаторна И-1, пл. 42,1 кв.м., погріб 4-1, пл. 4,4 кв.м., вбиральня Ю-1, пл. 2,5 кв.м., огорожа «№ 1,6», ворота «№2-5», хвіртка «№7», приймальний бункер «№9», візувальна «№10».

Із розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки ТОВ «АГРО 2012» встановлено, що суми податкового зобов`язання з даного виду податку біли нараховані на об`єкти нерухомості, які розташовані за наступними адресами:

2018: Полтавська область, м. Миргород про вул. Микиті, б. 17;

2019: Полтавська область, м. Миргород про вул. Микиті, б. 17, Полтавська область, м. Миргород вул. Промислова, б. 26;

2020: Полтавська область, м. Миргород про вул. Микиті, б. 17, Полтавська область, м. Миргород вул. Промислова, б. 26;

2021: Полтавська область, м. Миргород про вул. Микиті, б. 17, Полтавська область, м. Миргород вул. Промислова, б. 26;

2022: Полтавська область, м. Миргород про вул. Микиті, б. 17;

2023: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 44;

2024: Полтавська область, м. Миргород, вул. Хорольська, 44.

Відповідно до пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно з пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Абзацом «б» пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Наведені обставини позивачем не заперечувались, втім протиправність висновків контролюючого органу щодо донарахування податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки апелянт обґрунтовував тим, що у період, який перевірявся, ТОВ «АГРО 2012» було сільськогосподарським виробником, що дає підстави для застосування пільги зі сплати спірного виду податку в силу підп. «ж» підп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з підп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність».

Втім, у даному випадку спірні правовідносини склались з приводу нарахування зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу України «Податок на майно».

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє стверджувати, що застосування підп. «ж» підп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №400/1245/23, від 01.04.2026 у справі №320/36204/23.

Отже, колегія суддів відзначає, що сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Агро 2012" (код ЄДРПОУ 38147838) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.05.2012, видами діяльності якої за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Відповідно до даних обліку підприємства та відомостей Державного реєстратора про види діяльності, які мало право здійснювати ТОВ «АГРО 2012» за період 2018-2021, основним діяльності, від якого суб`єктом господарювання отримується дохід є - 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Разом з тим, ТОВ «Агро 2012» звіти про реалізацію продукції сільського господарства (форма №21-заг (місячна), затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 №165 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень з питань реалізації продукції сільського господарства підприємствами та господарствами населення та надходження молока на переробні підприємства"), звіти про збирання врожаю сільськогосподарських культур (форма №37-сг, затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 №161 "Про затвердження форм державного статистичного спостереження щодо площ, валових зборів та урожайності сільськогосподарських культур") у період 2018-2021 не подавалися.

Отже, у зазначений період позивач безпосередньо не був зайнятий у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції, а отже на мав статусу сільськогосподарського виробника.

Натомість, встановлено, що починаючи з 2022 ТОВ «Агро 2012» подає статистичні звіти: 4-сг річна «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» за період 2022, 2023, 2024, 29 с/г річна «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» за період 2022, 2023, 2024.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що відповідачем не заперечувалось, що починаючи з 2022 ТОВ «АГРО 2012» є підприємством агропромислового комплексу, що здійснює свою діяльність у сільськогосподарській сфері на ринку зерна, а починаючи з 2024 року основним видом діяльності є 01.11- Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, у зв`язку з чим ТОВ «АГРО 2012» є сільськогосподарським товаровиробником.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що застосування пільги, передбаченої підп. «ж» підп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, можливе за наявності двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Так, на підтвердження класифікації об`єктів нерухомого майна позивачем надано експертні висновки №2405806 від 27.02.2024 ДП «Державного науково дослідного інституту автоматизованих систем в будівництві» (ДП ДНДІАСБ), №2514301 від 23.05.2025 ДП «Державного науково дослідного інституту автоматизованих систем в будівництві» (ДП ДНДІАСБ), згідно з якими:

- об`єкти нерухомого майна ТОВ «АГРО 2012», що знаходяться за адресою: Полтавська обл. м.Миргород, вул. Хорольська, 44, відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-200;

- об`єкти нерухомого майна ТОВ «АГРО 2012», що знаходяться за адресою: пров. Микиті, 17, м. Миргород, Полтавська обл., відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-200 (згідно примітки до висновку: будівлі використовуються за вказаним функціональним призначенням з 2014).

Втім, станом на 2022-2023 підтвердження використання і належність будівель та споруд до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відсутнє.

Крім того, у складі об`єкту нерухомості за адресою: Полтавська обл. м. Миргород, вул. Хорольська, 44, наявний адміністративний корпус А-2, загальною площею 370,2 кв.м., доказів використання якого власником - сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції, позивачем не надано, то за цей об`єкт ТОВ «АГРО 2012» повинно було сплатити податок на нерухоме майно.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача усіх визначених законом умов, за яких належна йому нежитлова нерухомість, може бути виключена з числа об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Отже, факт наявності у позивача об`єкта нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, за встановлених судом обставин свідчить про правомірність нарахування податковим органом грошових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стосовно висновків податкового органу щодо дотримання позивачем п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з актом перевірки від 13.06.2025 № 8093/16-31-07-01-02/38147838 контролюючим органом встановлено, що в порушення п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ТОВ «АГРО 2012» не подавались контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально за 2018 рік - річну, за 2019 рік - річну, за 2019 рік - при набутті права власності па нерухоме майно у березні місяці, за 2019 - при набутті права власності на нерухоме майно у липні місяці, за 2020 рік річну, за 2021 рік - річну, за 2022 - річна, за 2023 - річна, за 2024 річну, за 1 кв. 2025 - річну.

Відповідно до п.п. 266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно з абз. 2 п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Отже, власники нежитлової нерухомості, які є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають обов`язок самостійно обчислити суму такого податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подати контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта оподаткування декларацію за встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має здійснюватися виходячи із загальної площі об`єкта оподаткування та на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідно, позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та має обов`язок самостійно обчислювати цей податок та подавати декларацію до контролюючих органів не пізніше 20 лютого поточного року в силу вимог п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України.

Разом з тим, у ході судового розгляду встановлено, що позивач за період 2018-2025 свого обов`язку не виконав, декларацій по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючому органу не подавав, що свідчить про порушення позивачем вищенаведених вимог податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що контролюючим органом за результатами проведеної перевірки обґрунтовано встановлено порушення позивачем п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що податковим органом безпідставно проведено повторну документальну планову перевірку ТОВ «АГРО 2012» за період з 01.04.2018 по 31.03.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянт посилався на те, що обставини, на підставі яких прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, стосувались періоду з 01.04.2019 по 31.03.2021, який вже був предметом документальної планової перевірки ТОВ «АГРО 2012», за наслідками якої складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи № 6040/16-31-07-01-10/38147838 від 10.08.2021.

Із матеріалів справи встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агро 2012" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 по 31.03.2021, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.05.2012 по 31.03.2021.

За результатами перевірки був складений акт № 6040/16-31-07-01-10/38147838 від 10.08.2021, яким зафіксовано порушення ТОВ "Агро 2012": пп. 14.1.1291п. 14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, абз. "б" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2502632,44 грн., у т.ч. за 2-4 квартал 2018 року - 136803,50 грн., за 2019 року - 915740,97 грн., за 2020 року - 1115219,46 грн., за 1 кв. 2021 року - 334868,51 грн.; пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України в частині неподання контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового органу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально за 2018 рік - річну, за 2019 рік - річну, за 2019 рік - при набутті права власності на нерухоме майно у березні місяці, за 2019 - при набутті права власності на нерухоме майно у липні місяці, за 2020 рік - річну, за 2021 рік - річну.

В подальшому на зазначеного акту Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021: № 00064260701, яким за порушення пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України (в частині неподання контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України) донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700 грн.; №00064250701, яким за порушення пп. 14.1.1291п. 14.1 ст. 14, пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, абз. "б" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 2765768,56 грн., в т.ч. основне податкове зобов`язання - 2502632,44 грн, штрафні (фінансові) санкції - 263136,12 грн.

Так, обґрунтовуючи доводи в цій частині, апелянт зазначав, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі № 440/1752/22, яке змінено з підстав та мотивів задоволення позову постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.09.2021 №00064250701, від 07.09.2021 №00064260701, від 19.01.2022 №00004400701.

Колегія суддів, дослідивши зміст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023, звертає увагу, що підставою скасування вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки суду про відсутність повноважень податкового органу на дослідження у ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агро 2012" питань щодо дотримання платником податків вимог законодавства щодо обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, у справі № 440/1752/22 суд дійшов висновку про протиправність дій контролюючого органу щодо включення до предмета документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агро 2012" питань обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у період дії карантинних обмежень.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були скасовані виключно з процесуальних (формальних) підстав, зумовлених порушенням процедури реалізації повноважень податковим органом у зв`язку із чинністю встановленого мораторію.

При цьому, у межах вказаного судового розгляду суть виявленого податковим органом правопорушення, зокрема обґрунтованість щодо сплати податку на нерухоме майно за спірний період, судом по суті не досліджувалася та правова оцінка їм не надавалася.

Положеннями п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено обмеження, відповідно до якого контролюючому органу забороняється проводити повторні документальні позапланові перевірки за періоди, які вже були перевірені.

Вказане обмеження щодо повторності перевірок спрямоване на недопущення подвійного притягнення до відповідальності або дублювання контрольних процедур, які вже завершилися остаточним правовим результатом.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що первинні висновки контролюючого органу та прийняті на їх основі рішення були скасовані у судовому порядку через дію мораторію, з огляду на що можна стверджувати, що правовий результат проведеної Головним управлінням ДПС у Полтавській області перевірки, результати якої оформлені актом № 6040/16-31-07-01-10/38147838 від 10.08.2021, фактично є анульованими, а висновки щодо дотримання позивачем законодавства у період, який перевірявся, відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що призначення та проведення податковим органом перевірки щодо дотримання позивачем вимог законодавства в частині обчислення та сплати податку на нерухоме майно, у тому числі за період з 01.04.2018 по 31.03.2021, не є повторним дослідженням того самого податкового періоду у розумінні обмежень, встановлених Податковим кодексом України.

Відтак, колегія суддів зазначає, що податковий орган в подальшому не був позбавлений права реалізувати свої контролюючі функції щодо зазначеного періоду у встановленому законом порядку, з огляду на що доводи апелянта щодо повторності проведеної відповідачем перевірки не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за 2020 на суму 50691,79 грн. податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.09.2025 №00134430701, колегія суддів зазначає наступне.

Так, протиправність зазначеного нарахування позивач обґрунтовував безпідставним, на його думку, донарахування штрафних санкцій за наслідками розгляду скарги ТОВ "Агро 2012" від 04.08.2025 №93 (вх. ДПС №3294/С/6 від 08.08.2025) до ДПС України.

Із матеріалів справи встановлено, що за результатом розгляду скарги ДПС України прийнято рішення «Про результати розгляду скарги» №24947/6/99-00-06-03-02-06 від 27.08.2025, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.07.2025 №00104380701 у частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 840737,04 грн. та застосування штрафу у сумі 2650,43 грн., в іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

В подальшому на підставі акту перевірки Головного управління ДПС у Полтавській області з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПС України №24947/6/99-00-06-03-02-06 від 27.08.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2025 № 00134430701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 3542292,13 грн., з яких податкові зобов`язання – 3253014,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 289277,92 грн.

Відповідно до п. п. 56.1.-56.3 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Так, процедура оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення), а також податкових повідомлень особі-нерезиденту, визначених підпунктом 14.1.158-1 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України, визначена Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі — Порядок № 916).

Відповідно до п. 1 розд. IX Порядку № 916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Пунктом 2 розд. IX Порядку № 916 встановлено, що за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін;

4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Під час прийняття цих рішень контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов`язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, розділ IX Порядку № 916, який деталізує процедуру прийняття та оформлення рішень ДПС за скаргами, передбачає, що у разі виявлення під час розгляду скарги платника податків фактів заниження податкових зобов`язань, контролюючий орган вищого рівня приймає рішення про збільшення суми.

Водночас п. 2 цього розділу закріплює вимогу, згідно з якою на суму такого збільшення контролюючий орган приймає окреме податкове повідомлення-рішення.

У той же час, механізм реалізації права контролюючого органу на збільшення суми грошового зобов`язання (штрафних санкцій) регламентований також нормами п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, згідно з яким якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду скарги контролюючий орган вищого рівня наділений повноваженнями прийняти рішення про збільшення суми грошового зобов`язання (включаючи застосування штрафних санкцій).

Адміністративне оскарження за своєю правовою природою є процедурою перегляду законності та обґрунтованості вже прийнятого рішення контролюючого органу нижчого рівня.

Збільшення суми зобов`язання або штрафних санкцій у цьому процесі допускається у випадках виправлення помилок, допущених контролюючим органом нижчого рівня під час нарахування штрафів за вже встановленими в акті перевірки порушеннями.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що на виконання рішення ДПС України №24947/6/99-00-06-03-02-06 від 27.08.2025 із дотриманням вимог п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, п. 2 розд. IX Порядку № 916, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.09.2025 №00134430701, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі штрафних (фінансових) санкцій за 2020 на суму 50691,79 грн.

При цьому, спірне застосування штрафних санкцій відбулося в межах перегляду первинно встановленого актом перевірки складу порушення, а оскільки раніше надіслане податкове повідомлення-рішення у такому випадку не відкликається, винесення нового податкового повідомлення-рішення є єдиним визначеним законом механізмом оформлення результатів розгляду скарги.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів доходить висновку про те, що Головне управління ДПС у Полтавській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та податковим законодавством України.

Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, обґрунтованими та скасуванню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО 2012" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 440/12513/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов

Постанова складена в повному обсязі 09.10.26.