Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №520/9174/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 р.Справа № 520/9174/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026, (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В.) по справі № 520/9174/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- вимогу ГУ ДПС у Харківській області № Ю-3510-2040 від 27.02.2026 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 188 118,70 грн;

- рішення ДПС України № 8703/6/99-00-06-02-01-06 від 07.04.2026 про результати розгляду скарги ТОВ «Імекс Макс» від 23.03.2026 № 230326/в-2.

В обґрунтування позову зазначило, що податковим органом сформовано відносно нього вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 188 118,70 грн.

В подальшому, позивач звернувся, зокрема, до ДПС України з проханням відкликати вимогу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи, що у податкового органу існує заборгованість перед ТОВ «Імекс Макс» у загальному розмірі 326 703,80 грн. Водночас, ДПС України відмовило у задоволенні клопотання підприємства та залишило вимогу в силі.

Зауважувало, що ні ДПС України, ні її підрозділи не виконали своїх зобов`язань за судовими рішеннями, які набрали законної сили щодо сплати грошових компенсацій позивачу, як наслідок, відповідна заборгованість мала бути зарахована в якості зустрічних вимог.

У зв`язку з цим вважало, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягала скасуванню або відкликанню у зв`язку з тим, що між платником податків та контролюючим органом існують зустрічні, однорідні грошові вимоги, а сума заборгованості держави в особі податкового органу перед платником перевищує суму податкового зобов`язання, визначеного у вимозі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано приписи ст. 601 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зауважує, що грошові зобов`язання за своєю правовою природою є однорідними незалежно від того з яких джерел здійснюється їх погашення. При цьому, законодавство України не містить жодної норми, яка б розмежовувала грошові зобов`язання за критерієм «бюджетні», «казначейські» чи «власні» кошти боржника, а також не містить будь-якого виключного переліку джерел фінансування, які могли б впливати на однорідність вимог або робити певний вид коштів такими, що нібито не підлягають зарахуванню.

Враховуючи, що у податкового органу існує заборгованість перед ТОВ «Імекс Макс» у розмірі, що перевищує заборгованість позивача за податковими зобов`язаннями, визначеними у спірній вимозі, вважає, що остання підлягає скасуванню чи відкликанню шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 25.04.2019 у справі № 823/994/17, від 03.09.2020 у справі № 826/17535/17.

ГУ ДПС у Харківській області (далі – відповідач 1) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

ДПС України (далі – відповідач 2) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що станом на 31.01.2026 за ТОВ «Імекс Макс» обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 188 118,70 грн, яка виникла на підставі самостійно визначених грошових зобов`язань за податковими деклараціями.

У зв`язку з несплатою позивачем заборгованості, відповідачем 1 сформовано вимогу про сплату боргу від 27.02.2026 № Ю-3510-2040 на суму 188 118,70 грн, яка направлена ТОВ «Імекс Макс» та вручена представнику підприємства 12.03.2026, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

23.03.2026 ТОВ «Імекс Макс» звернулось, зокрема, до ДПС України із заявою, в якій просило відкликати вимогу про сплату боргу від 27.02.2026 № Ю-3510-2040 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

07.04.2026 ДПС України прийняла рішення, яким скаргу залишила без задоволення, а спірну вимогу – без змін.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу та рішенням ДПС України, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні вимога та рішення прийняті відповідачем в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI).

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедуру нарахування, і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з абзацами 2, 3 п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно п. 5 розділу VI Інструкції № 449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Судом встановлено, що відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2026 № Ю-3510-2040 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 188 118,70 грн.

Зазначена недоїмка виникла внаслідок несплати позивачем самостійно визначених грошових зобов`язань за податковими деклараціями.

При цьому, позивачем визнається наявність вищевказаної заборгованості.

Разом з тим, на думку апелянта, спірна вимога підлягала скасуванню через наявність у податкового органу перед ТОВ «Імекс Макс» заборгованості з компенсації судових витрат, понесених підприємством за судовими рішеннями, які набрали законної сили у загальному розмірі 326 703,80 грн, що перевищує суму заборгованості позивача.

Апелянт вважає, що в даному випадку заборгованість за спірною вимогою має бути припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що наявність заборгованості органів ДПС України перед ТОВ «Імекс Макс» не спростовує несплату позивачем самостійно визначених грошових зобов`язань, наявність у нього недоїмки зі сплати єдиного внеску та як наслідок, наявність у ГУ ДПС підстав для формування податкової вимоги.

В свою чергу, питання зарахування зустрічних вимог стосується порядку погашення заборгованості, що не є предметом спору в межах цієї справи.

Таким чином, враховуючи, що за позивачем рахувалась недоїмка по узгодженим грошовим зобов`язанням, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податковий орган, на підставі п. 3 розділу VI Інструкції №449 правомірно сформував спірну податкову вимогу про сплату боргу відносно ТОВ «Імекс Макс».

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 823/994/17 колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини не є тотожними справі, що розглядається.

Так, у справі № 823/994/17 Верховний Суд надавав оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в частині застосування ставки, з якої обраховується відповідний податок.

Натомість, у справі, що розглядається спірним є питання правомірності вимоги про сплату боргу, враховуючи одночасну наявність заборгованості у податкового органу перед позивачем.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 826/17535/17 колегія суддів відхиляє, оскільки за пошуком у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідна постанова відсутні, тоді як скаржником не надано тексту такої постанови для ознайомлення з її змістом.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийнята ГУ ДПС в Харківській області у відношенні ТОВ «Імекс Макс» податкова вимога відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для її скасування відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність рішення ДПС України від 07.04.2026.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Колегія суддів зазначає, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

За висновком Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 по справі № 640/6528/19 рішення про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 липня 2019 року у справі № 813/5256/13-а, від 6 лютого 2020 року № 810/101/16, 03 квітня 2020 року у справі № 826/4114/18, від 16 червня 2020 року у справі № 810/1652/16.

Враховуючи, що спірне рішення ДПС України є актом вирішення спору в досудовому порядку, колегія суддів дійшла висновку, що воно не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення його порушеного права.

Таким чином, рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарги не є юридично значимим для платника податків, оскільки не створює жодних правових наслідків або додаткових обов`язків, на відміну від вимоги про сплату боргу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 по справі № 520/9174/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц