Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №552/6666/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.Справа № 552/6666/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Самсонова О.А., пров. Хорольський, 6, м. Полтава, Полтавська, 36034, по справі № 552/6666/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2026 в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі відмовлено.

Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права є такими, що призвели до неправильного висновку про відмову у задоволенні позову, просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 28.08.2026 по справі № 552/6666/26 (провадження № 2-а/552/113/26) скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України (в порядку ст. 286 КАС України) задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначив, що суд безпідставно ототожнив наявність чинної повірки технічного засобу WIM 52 з достовірністю конкретного результату вимірювання. Також зазначив, що суд не врахував особливості перевезення рідкого наливного вантажу та його значення для достовірності визначення навантаження на осі транспортного засобу.

Відповідно до ТТН № 21 від 21.04.2026 транспортний засіб Позивача рухався за одним маршрутом та послідовно пройшов два пункти автоматичного габаритно-вагового контролю, розташовані на відстані близько 21 км один від одного. При цьому Позивачем надано лист Укртрансбезпеки № 5012/3.1.1/15-26 від 16.07.2026, відповідно до змісту якого встановлено, що за результатами проходження першого пункту автоматичного контролю правопорушення не було встановлено (копія міститься в матеріалах справи). На думку позивача, суд не надав належної оцінки наданому Позивачем листу Укртрансбезпеки № 5012/3.1.1/15-26 від 16.07.2026, не встановив причини розбіжності між результатами двох автоматичних контролів та не перевірив достовірність другого вимірювання, хоча саме ці обставини мають істотне значення для встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення

На підтвердження характеру вантажу Позивач надав ТТН № 21 від 21.04.2026, але суд відхилив цей доказ з мотивів того, що товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує фактичну загальну масу транспортного засобу, та припустив можливість перевезення інших товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтава від 28.08.2026 по справі №552/6666/26 в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач подав клопотання, в якому просив провести судове засідання без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що постановою головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Степаненка Михайла Володимировича серії AB № 00010597 від 05 травня 2026 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Відповідно до вказаної постанови позивач ОСОБА_2 , як відповідальна особа, 22.04.2026 о 13 год 25 хв., за адресою М-14, км 126+562, Миколаївська обл., допустив рух транспортного засобу DAF XF 95.430, ДНЗ BI8951HC, із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,643% (0.764 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Вищезазначене правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 52, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM зав № WIM52; серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу № 740 до 29.08.2026; 5300 до 31.08.2026.

Також дана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені зображення транспортного засобу під час вчинення правопорушення.

Згідно із Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5300, чинного до 31 серпня 2026 р., прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю на шість смуг руху зав. № 10420, виробник Q-Free, Норвегія, за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №740, чинного до 29 серпня 2026 р., підсистема контролю габаритів та швидкості системи автоматичного контролю маси та швидкості дорожніх транспортних засобів WIM-Q-Free Зав. №10420, фірма Q-Freе, Норвегія, за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ТУ та ДСТУ 8809:2018.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов`язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) встановлено Правилами дорожнього руху.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами визначені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі – Правила № 30).

Відповідно до п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: в) навантаження на вісь: на одинарну вісь для доріг державного значення, 11,5 тонн, місцевого значення 7 тонн.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.

Приписами ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Виходячи зі змісту ст. 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 14-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:

така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Положеннями ч. 1 ст. 279-5 КУпАП встановлено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку регламентована положеннями Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від від 8 жовтня 2022 р. № 1145 (далі - Порядок № 1145).

Згідно із пп. 4 п. 2 Порядку № 1145 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

З аналізу наведених норм слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача.

Як встановлено судом, власником транспортного засобу DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Отже, адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху транспортним засобом DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 автомобільними дорогами покладається на власника такого транспортного засобу ОСОБА_2 .

Докази внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача вказаного транспортного засобу матеріали справи не містять.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (ч.1 ст. 247 КУпАП).

Приписами ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів зазначає, що за змістом диспозиції норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з`ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничного допустимого фактичного навантаження з інформацією про фактичне навантаження в момент зважування.

Отже, дані фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження порушення позивачем п. 22.5 ПДР відповідачем до матеріалів справи надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5300, додаток до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5300, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 740, результати повірки (протокол 57/1 від 29.08.2025) підсистеми контролю габаритів та швидкості системи автоматичного контролю маси та швидкості дорожніх транспортних засобів WIM-Q-Free, №10420, фото транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, опис протоколу взаємодії вагових комплексів/автоматичних пунктів габаритно-вагового контролю з програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи «Система автоматичної фіксації габаритно-вагового контролю транспортних засобів».

Судом встановлено, що спірна постанова містить інформацію про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, а саме: WIM 52, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM зав. № WIM52.

Також зазначено серію, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії: свідоцтво про повірку технічного засобу № 740 до 29.08.2026; 5300 до 31.08.2026.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком № 1174.

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

На виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Як передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» наукові метрологічні центри у сферах діяльності, визначених положеннями про них та нормативно-правовими актами, зокрема, проводять оцінку відповідності засобів вимірювальної техніки; проводять калібрування та повірку засобів вимірювальної техніки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб`єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності. Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно- правовими актами.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Нормами п. 2 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки встановлено, що його дія поширюється на засоби вимірювальної техніки, зазначені у додатках 3-12, а саме автоматичні зважувальні прилади.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5300, чинного до 31 серпня 2026 р., прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю на шість смуг руху зав. №10420 за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожних транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробовування (OIML R 134-1:2010) та технічна документація виробника.

Згідно із Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №740, чинного до 29 серпня 2026 р. засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ТУ та ДСТУ 8809:2018.

Колегія суддів зазначає, що наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5300, чинного до 31.08.2026, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №740, чинного до 29.08.2026 р., підтверджено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам, ДСТУ OIML R 134-1:2010, ТУ та ДСТУ 8809:2018», є справним та придатним до експлуатації.

Згідно із додатком до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5300 (місце встановлення автомобільна дорога державного значення М-14, Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, км 126-562, 3 смуги у прямому напрямку та 3 смуги у зворотному напрямку) за результатами повірки встановлено клас точності під час визначення маси транспортного засобу у русі 10; клас точності під час визначення навантаження на одинарну вісь на групу осей F.

Згідно з п.п. 12-15 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про:

засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу;

тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 “Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку”, повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності). Положення цього абзацу не поширюються на випадки фіксації в автоматичному режимі адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака;

відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Також, з аналізу положень Порядку № 1174 вбачається, що система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.

З вищевикладеного вбачається, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Зі змісту постанови від 05.05.2026 серії АВ № 00010597 вбачається, що ОСОБА_2 як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5. ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,643% (0,764 тон) при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон.

Постановою зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3780 мм, 2-3: 4380 мм, 3-4: 1290 мм; 4-5 1310 мм;

навантаження на вісь 1 - 7200 кг, 2 - 14600 кг, 3- 6200 кг, 4 - 6000 кг; 5 - 5900 кг; загальна маса 39900 кг.

Зазначені параметри відповідають тим, що містяться в автоматично сформованій інформаційній картці габаритно-вагового контролю.

Змістом інформаційної картки габаритно-вагового контролю підтверджено, що показник зважування ахlеload-2 (навантаження на другу вісь) складає 14600 тон, що свідчить про недотримання позивачем вимог, встановлених п. 22.5 ПДР, зокрема щодо допустимої ваги навантаження на одиночну вісь (2) 11,5 тон.

Колегія суддів зазначає, що спірна постанова має посилання на загальнодоступний веб-сайт в мережі інтернет: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АВ00010597, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення та постановою в електронній формі, використавши ідентифікатор доступу Tblq3bs40LT4L.

Так, суд апеляційної інстанції, перейшовши за вищевказаним посиланням, встановив, що в системі «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень» наявна фотографія, з якої можливо ідентифікувати автомобіль з ввімкненими фарами та номерним знаком НОМЕР_1 (1 фото), наближений номерний знак (2 фото), а також віддалене фото транспортного засобу в момент проїзду через пункт габаритно-вагового контролю 22.04.2026 о 13:25 (3 фото).

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданими відповідачем до матеріалів справи фотографіями у сукупності з доказами, наявними у справі, підтверджується факт пересування автомобілю DAF XF 95.430, ДНЗ BI8951HC через пункт зважування.

Колегія суддів зазначає, що подія та склад адміністративного правопорушення підтверджуються наданими відповідачем до матеріалів справи доказами, є належним чином доведені та відображені у спірній постанові.

Доводи позивача про те, що ним здійснювалось перевезення рідкого вантажу, з посиланням на товарно-транспортну накладну №21 від 21.04.2026, є неприйнятними з огляду на встановлені у цій справі обставини та досліджені докази. Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження загальної маси транспортного засобу, у тому числі на осі ТЗ.

Формула розрахунку відсотку перевищення габаритно-вагових норм наведена в оскаржуваній постанові. При цьому будь-яких особливостей вимірювання залежно від типу вантажу та його властивостей не передбачено.

З огляду на викладене є безпідставними твердження позивача про неправильні дані про відсоток перевищення навантаження на вісь у зв`язку з перевезенням олії.

Перевізник мав враховувати особливості вантажу при навантаженні перед виїздом на автомобільні дороги таким чином, щоб навантаження на осі не перевищували максимально допустимих величин.

Колегія суддів також критично оцінює твердження позивача щодо розбіжностей між результатами двох послідовних автоматичних габаритно-вагових контролів ТЗ та посилання на лист Укртрансбезпеки №5012/3.1.1/15-26 від 16.07.2026, оскільки це не спростовує вчинення позивачем вищевказаного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги щодо обставин, які характеризують конкретну подію вимірювання висновки суду не спростовують.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, є такими, що спростовуються обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2026 року по справі № 552/6666/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов